Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 травня 2018 р. Справа№219/14960/17
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2017 року ОСОБА_1, звернулась до Артемівського міськрайонного суду з позовною заявою до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії з 01 червня 2015 року;
- зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість з червня 2015 року на рахунок в уповноваженому банку - АТ Ощадбанк.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона є пенсіонером за віком, має статус внутрішньо переміщеної особи, в даний час перебуває на обліку в Бахмутському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України, виплата пенсії з червня 2015 року не проводилась. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про відновлення виплати пенсії, але виплати не поновлено у зв'язку з тим, що не підтверджено місце фактичного проживання позивача. Вважає дії відповідача протиправними, що суперечать Конституції та Законам України.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 26 грудня 2017 року вирішено адміністративну справу №219/14960/17(2/219/2279/2017) за позовом ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії передати до Донецького окружного адміністративного суду за підсудністю.
Ухвалою від 27 лютого 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 21 лютого 2018 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року відкладено розгляд справи до 21 березня 2018 року, в зв'язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення позивача.
Ухвалою від 21 березня 2018 року відкладено розгляд справи до 4 квітня 2018 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 4 квітня 2018 року вирішено адміністративну справу розглядати за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначити підготовче засідання на 12 квітня 2018 року.
Ухвалою суду від 12 квітня 2018 року вирішено закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті на 24 квітня 2018 року.
24 квітня 2018 року позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, засобами поштового зв'язку надали клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника. Просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, засобами поштового зв'язку надав заперечення на адміністративний позов. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Бахмутському об'єднаному УПФУ Донецької області, пенсія виплачена до 01.06.2015 року. Згідно звірки з даними управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради та управління праці та соціального захисту населення Бахмутського району враховуючи вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», Постанови Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014 «Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ», Постанови Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 «Про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» виплата пенсії ОСОБА_1 була призупинена з 01.06.2015 року.
Вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству і як наслідок не підлягають задоволенню.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З огляду на те, що позивач та представник відповідача у судове засідання не з'явились, надали до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Бахмутському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Донецької області і отримує пенсію за віком, що сторонами не оспорюється.
Відповідно до довідки від 6 листопада 2017 року № НОМЕР_1 позивача взято на облік як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, пр.-т ЛенінаАДРЕСА_1, фактичне місце проживання/перебування: 84511, Донецька область, м. Бахмут, вул. Горбатова, б. 2, кв. 2.
Довідку на момент розгляду справи не скасовано і вона є чинною.
З листа відповідача №574/С-26-01-08 від 29 листопада 2017 року встановлено, що пенсія позивачу нараховувалась на картковий рахунок банковської установи, у зв'язку із закриттям установи виплата пенсії з 01.06.2015 була переведена на поштове відділення 84552 за фактичним місцем проживання, у зв'язку з неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців, на підставі підпункту 4 пункту 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії була припинена з 01.01.2016. Кошти повернуті на рахунок Пенсійного фонду України.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до управління із заявою про відновлення виплати пенсії, надавши довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Оскільки місце фактичного проживання, за вказаною в довідці адресою, не було підтверджено, у відновлені пенсійних виплат відмовлено.
Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо не поновлення та не нарахування виплати пенсії позивачу на підставі не підтвердження місця перебування ОСОБА_1
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статус внутрішньо переміщеної особи визначений Законом України від 20.10.2014 №1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII).
Згідно статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до статті 47 Закону України від 09.07.2003 №1058-VI “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-VI) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
За приписами пункту 4.3 “Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно пункту 4.7. вказаного Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Судом встановлено та не спростовується сторонами, що пенсія позивачу не виплачена з 01.06.2015 року.
Підстави припинення виплати пенсії передбачені статтею 49 Закону №1058-VI, зокрема, згідно частини 1 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Розпорядженням Артемівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 01.01.2016 вирішено припинити виплату пенсії по особовому рахунку №321748 ОСОБА_1 з 01.01.2016 у зв'язку з неотриманням пенсіонером пенсії протягом 6 місяців з 01.06.2015 по 31.12.2015.
Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про правомірність припинення виплати пенсії позивачу з 01.01.2016 року, оскільки відповідно до вимог частини 1 статті 49 Закону №1058-VI, виплата пенсії припиняється зокрема у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.
Разом з цим, суд зазначає, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 Закону №1058-VI.
Так положеннями статті 46 Закону №1058-VI встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Разом з цим, положеннями статті 44 Закону №1058-VI передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Як убачається з матеріалів справи, позивач 06.11.2017 року особисто звернувся до Управління Пенсійного фонду із заявою про поновлення пенсійних виплат встановленого зразка, надавши: довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; заяву про призначення/перерахунок пенсії; паспорт/посвідку. У розписці-повідомленні зазначено перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії, а саме: документи про місце проживання (реєстрації) особи; інший документ (Рішення комісії УСЗН).
Доказів про розгляд заяви позивача від 06.11.2017 суду не надано.
Разом з цим, 15.11.2017 року представник позивача звернулася із заявою про надання рішення про припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 та поновлення нарахування і виплати пенсії та заборгованості.
Листом №574/С-26-01-08 від 29.11.2017 відповідач повідомив, що Рішенням Комісії Бахмутської міської ради №75 від 28.11.2017, місце проживання за вказаною у довідці адресою не було підтверджено, тому у відновленні виплати пенсії ОСОБА_1 відмовлено.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України №365 від 08.06.2016 регулюються питання здійснення соціальних виплат, які призначаються та виплачуються з дотриманням певних умов, але пенсія не є соціальною виплатою.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Судом враховані положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952), яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
У даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні його пенсії, яка призначена у зв'язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення.
Посилання представника Управління на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, а також на порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 суд не приймає до уваги. Оскільки вказані постанови є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу ніж закон, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
Тому суд вважає, що право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено відповідачем.
Судом встановлено, що нарахування та виплата пенсії позивачу припинена з січня 2016 року, разом з тим, сума пенсійних виплат за період з червня 2015 року по грудень 2015 року повернуто до пенсійного органу, у зв'язку з неотриманням позивачем.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що поновити нарахування та виплату пенсії позивачу необхідно з 01.01.2016 року та зобов'язати позивача перерахувати суму пенсійних виплат за період з червня 2015 по грудень 2015 року.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Стосовно клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що виплата пенсії позивачу не поновлена у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України прийнято низку законів та нормативно-правових актів, які спрямовані на відновлення виплат пенсій громадянам з моменту їх припинення без обмеження строком, виплата яких була зупинена в зв'язку з неможливістю проведення виплат на тимчасово неконтрольованій території. Тобто суми невиплаченої пенсії є власністю позивача, на які не розповсюджуються строки звернення до суду.
Відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 242, 243, 244, 245, 246, 293, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії з 1 січня 2016 року.
Зобов'язати Бахмутське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року та виплатити суму пенсії з червня 2015 року по грудень 2015 року на рахунок позивача в уповноваженому банку - АТ Ощадбанк.
В інший частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 84500, Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Миру, 35, код ЄДРПОУ 37868797) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, коли справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повний текст рішення складено та підписано 2 травня 2018 року.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Стойка В.В.