17 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 909/402/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут"
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області (суддя -Матуляк П.Я.) від 06.07.2017
та постанову Львівського апеляційного господарського суду (головуючий - Костів Т.С. судді: Марко Р.І., Желік М.Б.) від 19.09.2017
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі відокремленого структурного підрозділу "Нафтогазовидобувного управління "Надвірнанафтогаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут"
про стягнення заборгованості у сумі 38 421 грн. 22 коп., пені на суму 1 562 грн. 88 коп., 3 % річних на суму 156 грн. 95 коп. та інфляційних втрат на суму 1 033 грн. 93 коп.
Короткий зміст позовних вимог
1. 25.04.2017 Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" в особі відокремленого структурного підрозділу "Нафтогазовидобувного управління "Надвірнанафтогаз" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" (далі - Відповідач) заборгованості у сумі 38 421 грн. 22 коп., пені на суму 1 562 грн. 88 коп., 3 % річних на суму 156 грн. 95 коп. та інфляційних втрат на суму 1 033 грн. 93 коп. за транспортування газу.
2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач за укладеним з Позивачем договором № 3/43-Г/Г(Т)3-780 від 25.11.2015 на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, неналежним чином виконав свої зобов'язання з оплати наданих Позивачем послуг з транспортування газу, оскільки в порушення умов вказаного договору Відповідач з 01.05.2016 відмовився підписувати акти фактично протранспортованих обсягів газу та здійснювати оплату за надані послуги. При цьому, не заперечуючи факт отримання наданих послуг, відмова була обґрунтована Відповідачем незаконністю зазначеного вище договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 06.07.2017 Господарський суд Івано-Франківської області вирішив позов задовольнити частково: стягнути з Відповідача на користь Позивача основний борг у сумі 38 421 грн. 22 коп., пеню в сумі 1 226 грн. 31 коп., 3 % річних в сумі 156 грн. 90 коп. та інфляційних втрат в сумі 902 грн. 03 коп., а також 1 581 грн. 79 коп. судового збору, а в решті позову відмовити. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Відповідач частково оплатив Позивачу послуги, надані ним за період січень 2016-грудень 2016, за укладеним між сторонами договором № 3/43-Г/Г(Т)3-780 від 25.11.2015 на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами; факт надання послуг підтверджується чинним договором, копіями актів перерахунку обсягу газу, податковими накладними, звітами за контрактний місяць та місячними звітами, а також не заперечувався Відповідачем. При цьому суд вказав, що від підписання надісланих Позивачем актів виконаних робот з транспортування газу за період травень-грудень 2016 Відповідач відмовився і повернув їх Позивачу незаконно, а тому надані послуги вважаються прийнятими, оскільки ним не спростовано надання послуг та не надано контррозрахунку заявленої до стягнення заборгованості. Вимоги що стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат визнані судом обґрунтованими на суми, визначені судом згідно зі зробленим ним арифметичним розрахунком та визнані такими, що відповідають умовам договору та вимогам законодавства.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. 19.09.2017 Львівський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.07.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рішення апеляційного суду мотивоване тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 07.10.2017 Відповідач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Після укладення сторонами договору № 3/43-Г/Г(Т)3-780 від 25.11.2015, за яким Позивачем заявлені вимоги про стягнення спірних сум заборгованості, істотно змінились обставини, якими сторони керувались при його укладенні, оскільки були внесені зміни до норм законодавства, за яким не передбачена можливість укладення договору у разі переміщення газу внутрішньопромисловими трубопроводами, а постанова, якою законодавець визначав тариф за укладеним між сторонами договором, скасована.
7. Відповідач направляв Позивачу лист про розірвання вказаного договору для приведення правовідносин у відповідність до законодавства, оскільки правова природа такого договору суперечить нормам законодавства, а Позивач не є оператором газотранспортної системи.
8. Відповідач отримував газ за договорами купівлі-продажу, укладеними з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а послуги з транспортування природного газу отримані Відповідачем за укладеним договором з ПАТ "Укртрансгаз".
Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
9. Договірні правовідносини між сторонами відносно переміщення природного газу внутрішньопромисловими газопроводами ПАТ "Укрнафта" виникли поза газотранспортною системою, а укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання.
10. Інші доводи є ідентичними правовій позиції та висновкам, зробленим судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Позиція Верховного Суду
11. Основним аргументом скаржника щодо заперечення суми заявлених у справі вимог є посилання на зміни у законодавстві, за якими не передбачена можливість укладення договору, умови, права та обов'язки сторін за яким стали підставою для звернення Позивача із вимогами у даній справі та стягнення спірних сум з Відповідача. Однак, вказаний аргумент викладений без врахування встановлених судами обставин справи та без врахування предмету спору.
Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Виходячи з викладеного Суд доходить висновку, що, зокрема, зміни у законодавстві не призводить до автоматичної зміни в умовах відповідного договору або до його автоматичного розірвання, оскільки норми вказаної статті ЦК України вимагають у цьому випадку вчинення будь-яких із передбачених нормами цієї статті активних дій: або погодження сторонами внесення змін у договір або його розірвання; або звернення до суду (однієї або всіх сторін договору) щодо внесення змін до договору або про розірвання договору.
Частинами 1, 2, 3, 4 статті 653 ЦК України визначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже у разі дотримання встановленого статтею 652 ЦК України порядку внесення змін до договору або для його розірвання настають відповідні правові наслідки для сторін у вигляді наступного виконання сторонами змінених умов договору або припинення зобов'язань.
Судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин погодження Позивачем та Відповідачем у порядку, визначеному статтею 652 ЦК України, внесення змін або розірвання укладеного між сторонами договору № 3/43-Г/Г(Т)3-780 від 25.11.2015 на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами за згодою сторін або в судовому порядку (із винесенням відповідного рішення).
12. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки судами не було встановлено обставин внесення змін до договору або його розірвання, не можна стверджувати про відсутність матеріально-правової підстави згідно з нормами пункту 1 частини 2 статті 11, статті 509 ЦК України для заявлення Позивачем вимог до Відповідача у цій справі.
У зв'язку із викладеним та враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій підтверджені доказами у справі обставини виникнення спірної заборгованості у Відповідача перед Позивачем згідно з перевіреними судами розрахунками, що не були спростовані скаржником, за відсутністю поданого Відповідачем власного розрахунку (контррозрахунку) суми боргу та заявлених Позивачем до стягнення нарахувань, у Суду відсутні підстави стверджувати про настання для сторін за договором наслідків, передбачених статтею 653 ЦК України, про безпідставність або незаконність звернення Позивача із вимогами про стягнення з Відповідача заборгованості за згаданим вище договором та необґрунтованість заявлених вимог про стягнення суми боргу за наявності незміненого, нерозірваного, не припиненого та не визнаного недійсним договору № 3/43-Г/Г(Т)3-780 від 25.11.2015 на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, що укладений між сторонами.
У зв'язку із викладеним відхиляються аргументи скаржника (пункти 6, 7) щодо внесених змін до законодавства, за якими не передбачена можливість укладення між сторонами договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, як підстава для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу за чинним договором, оскільки такі аргументи не стосуються визначеного у даній справі предмету спору, а можуть стосуватись, зокрема спору про внесення змін або про розірвання відповідного договору.
Дійшовши викладених висновків, Суд визнає такими, що не стосуються визначеного у цій справі предмету спору (стягнення заборгованості за договором № 3/43-Г/Г(Т)3-780 від 25.11.2015), твердження скаржника (пункт 8), що він отримував ті самі послуги, що і за вказаними договором з Позивачем, за угодами, укладеними з іншими особами: газ - за договорами купівлі-продажу, укладеними з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а послуги з транспортування природного газу - за укладеним договором з ПАТ "Укртрансгаз".
13. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності часткового задоволення вимог за позовом не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
14. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про часткове задоволення вимог про стягнення з Відповідача сум заборгованості зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 11, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 625, 652, 653 ЦК України та статей 193, 230, 231 Господарського кодексу України та відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.
15. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
16. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківськгаз збут" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 06.07.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 909/402/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак