26 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 922/4106/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Сухового В.Г., Чумака Ю.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 (у складі колегії суддів: Слободін М.М. (головуючий), Сіверін В.І., Терещенко О.І.)
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.04.2017 (суддя Чистякова І.О.)
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод", Приватного акціонерного товариства "Коксолит",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариство "Термолайф", Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс", Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "CARBO TRADING LIMITED", Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент Логістик Компані", ОСОБА_6,
про стягнення 133 058,52 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день подання позову становить 3 414 140,32 грн,
Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (далі - ПрАТ "Харківський коксовий завод") та Приватного акціонерного товариства "Коксолит" (ПрАТ "Коксолит") про стягнення заборгованості по процентах за договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012.
ПрАТ "Харківський коксовий завод" звернулось до місцевого суду з клопотанням про призначення судової економічної експертизи (вх. №13006), в якому просив суд призначити у справі судову економічну експертизу, проведення якої доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса та на вирішення експерта поставити визначені в клопотанні питання.
Обґрунтовуючи вказане клопотання, ПрАТ "Харківський коксовий завод" посилалось на те, що розрахунок заборгованості є дуже складним, позивачем надано великий обсяг документів щодо заборгованості ПрАТ "Харківський коксовий завод" (більше 80 додаткових угод та договорів про внесення змін до них, якими строки повернення траншів постійно змінювались, низка виписок по особовим рахункам), які різняться з даними обліку ПрАТ "Харківський коксовий завод", а тому перевірити великий масив цих документів, співставити їх з первинним документам позивача та надати контррозрахунки ПрАТ "Харківський коксовий завод" не має можливості, а тому для правильного вирішення спору необхідно призначити судову економічну експертизу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.04.2017 клопотання ПрАТ "Харківський коксовий завод" про призначення у справі судової економічної експертизи задоволено частково. Призначено у справі № 922/4106/16 судову економічну експертизу. Проведення експертизи доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса. На вирішення судового експерта поставлено запитання, які зазначені в резолютивній частині даної ухвали. Оплату витрат, пов'язаних зі здійсненням судової експертизи, покладено на Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод". Вирішено направити матеріали справи №922/4106/16 до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Провадження у справі зупинено.
Задовольняючи клопотання ПрАТ "Харківський коксовий завод" про призначення судової економічної експертизи, місцевий суд послався на складність наданих позивачем розрахунків та великий обсяг документів, перевірка яких потребує спеціальних знань, а зупиняючи провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи, - скористався правом, передбаченим п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.04.2017 залишено без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що ст. 106 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, ухвала в частині призначення судової експертизи не підлягає апеляційному перегляду. Водночас ухвала місцевого суду в частині зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням експертизи відповідає вимогам процесуального законодавства.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 03.10.2017 ПАТ "Сбербанк"
звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 18.04.2017 скасувати, а справу передати до місцевого суду для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог касаційної скарги ПАТ "Сбербанк" посилається на безпідставність призначення експертизи, можливість вирішення справи без спеціальних знань та помилковість висновків апеляційного суду щодо неможливості оскарження в апеляційному порядку ухвали про призначення судової експертизи.
ПрАТ "Харківський коксовий завод" подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява №61679/00) від 01.06.2006 зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури. Більше того, Суд вирішує питання щодо отримання додаткових доказів та встановлює строк для їх отримання.
Ст. 41 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому, в силу приписів ст. 41 ГПК України господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадах призначення господарським судом судової експертизи.
Стаття 79 ГПК України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення судової експертизи.
Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зупинення провадження у справі на час проведення судової експертизи є правом господарського суду, що зумовлене неможливістю вирішення спору по суті за відсутності висновків про встановлення фактів, які можуть бути встановлені лише експертом.
Враховуючи те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.04.2017, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017, у даній справі було призначено судову економічну експертизу і, оскільки для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи, а тому у цей період неможливо проводити відповідні процесуальні дії, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно скористався правом, наданим йому п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України та зупинив провадження у справі у зв'язку з призначенням господарським судом судової експертизи.
Відповідно до ст. 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання касаційної скарги на те, що суди попередніх інстанцій, в порушення ст. 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) не взяли до уваги наявні в матеріалах справи докази та не врахували, що ці докази свідчать про можливість вирішення справи без спеціальних знань, а тому зупинення провадження у справі в зв'язку з необхідністю проведення судової економічної експертизи є безпідставним Верховним Судом не береться до уваги, оскільки дані доводи, фактично, зводяться до недоцільності призначення судової експертизи, і, як наслідок, зупинення провадження у справі. Оскарження ухвали суду про призначення експертизи ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) на час прийняття оскаржуваних судових рішень не було передбачено, а свої заперечення проти цього учасники процесу вправі викласти в скарзі на судове рішення, яке буде постановлене за наслідками розгляду справи.
Щодо доводів касаційної скарги про помилковість висновків апеляційного суду щодо неможливості оскарження ухвали суду першої інстанції в частині призначення експертизи, Верховний Суд зазначає наступне.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України).
Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі Європейського суду з прав людини "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом", зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Статтею 106 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення постанови судом апеляційної інстанції) встановлено, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом. При цьому, нормами ГПК України не було передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що ухвала місцевого суду в частині призначення експертизи у цій справі не може бути предметом перегляду в апеляційному суді.
Стосовно доводів касаційної скарги про те, що встановити обставини, які входять до предмета доказування у даній справі можливо за результатами оцінки наявних у справі доказів, а тому призначення судової експертизи не є обов'язковим, слід звернути увагу, що дії суду відносно призначення у справі зазначеної вище експертизи спрямовані саме на дотримання судом повноти та всебічності встановлення обставин справи та дотримання ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної постанови суду апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 у справі №922/4106/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді В.Г. Суховий
Ю.Я. Чумак