17 квітня 2018 року
м. Київ
Справа № 924/872/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.
розглянув касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Гуроми Ніни Станіславівни та Фізичної особи-підприємця Антимис Наталії Степанівни
на рішення господарського суду Хмельницької області (суддя - Ю.П. Олійник) від 08.11.2016
та постанову Рівненського апеляційного господарського суду (головуючий - А.В. Маціщук, судді: М.Г. Пєтухов, І.В. Розізнана) від 17.10.2017
за позовом Кам'янець-Подільської центральної районної лікарні
до Фізичної особи-підприємця Гуроми Ніни Станіславівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Кам'янець-Подільської районної ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця Антимис Наталії Степанівни
про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Гуроми Ніни Станіславівни звільнити приміщення площею 78 кв. м, що знаходиться на першому поверсі головного корпусу лікарні навпроти швидкої допомоги, за адресою: вул. Жовтнева, 30, с. Мукша Китайгородська, Кам'янець-Подільського району.
Учасники справи:
представник позивача - не з'явився,
представник відповідача - Добрянський І.В.,
представник третьої особи 1 - не з'явився,
представник третьої особи 2 - не з'явився.
Короткий зміст позовних вимог
1. 09.09.2016 Кам'янець-Подільська центральна районна лікарня (далі - Позивач) подала позовну заяву, а 26.09.2016 - заяву про уточнення позовних вимог, про зобов'язання Фізичної особи-підприємця Гуроми Ніни Станіславівни (далі - Відповідач) звільнити приміщення площею 78 кв. м, що знаходиться на першому поверсі головного корпусу лікарні навпроти швидкої допомоги, за адресою: вул. Жовтнева, 30, с. Мукша Китайгородська, Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.
2. Позовна заява мотивована тим, що незважаючи на рішення судів стосовно звільнення приміщення, яке було передане Позивачу та належить йому на праві оперативного управління, невиконання у виконавчому провадженні цих рішень та відсутність з боку Позивача будь-яких правочинів стосовно користування таким приміщенням, Відповідач з порушенням прав Позивача та норм законодавства незаконно здійснює у такому приміщенні підприємницьку діяльність.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 26.09.2016 Господарський суд Хмельницької області ухвалив залучити до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача Кам'янець-Подільську районну раду (далі - Третя особа 1), а також як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця Антимис Наталію Степанівну (далі - Третя особа 2).
4. 08.11.2016 Господарський суд Хмельницької області вирішив позовні вимоги задовольнити: визнати недійсним договір суборенди від 05.12.2015 між Третьою особою 2 та Відповідачем; зобов'язати Відповідача звільнити приміщення площею 78 кв. м, що знаходиться на першому поверсі головного корпусу лікарні навпроти швидкої допомоги, за адресою: вул. Жовтнева, 30, с. Мукша Китайгородська, Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, про що видати наказ. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.04.2015 у справі № 924/1894/14 встановлено належність Позивачу на праві оперативного управління приміщення, що в силу норм статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), має преюдиціальне значення та не потребує доказуванню, а право Позивача щодо звернення із позовом у цій справі є обґрунтованим. В силу нікчемності (через відсутність нотаріального посвідчення) укладеного між Позивачем та Третьою особою 2 договору оренди (без номеру, без дати) спірного приміщення Третя особа 2 не набула права передавати таке приміщення Відповідачу за договором суборенди від 05.02.2015, а тому, враховуючи також відсутність згоди наймодавця - Позивача, на укладення договору суборенди від 05.02.2015 та право суду, передбачене пунктом 1 частині 1 статті 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) такий договір підлягає визнанню недійсним. На підставі викладеного суд дійшов висновку про доведеність факту перебування Відповідача у спірному приміщенні (що належить Позивачу) за відсутності для цього правових підстав. При цьому, посилаючись на повноваження суду касаційної інстанції при розгляді господарської справи, суд відхилив посилання Третьої особи 2 на необхідність застосування положень статті 35 ГПК України у згаданій редакції через наявність постанови касаційного суду від 26.10.2016 у справі № 924/1894/14 в частині правомірності договору суборенди від 21.12.2015. Заява Третьої особи 2 про застосування наслідків спливу строків позовної давності у даній справі відхилена судом через відсутність цього права у вказаної особи як у третьої особи, а не сторони у справі, а також через неправильно визначений в такій заяві предмет позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 17.10.2017 Рівненський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2016 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення. Постанова апеляційного суду мотивована тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
6. 04.11.2017 Відповідач та Третя особа 2 подали окремі касаційні скарги. У касаційній скарзі Відповідач просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2016 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. У касаційній скарзі Третя особа 2 просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2016, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу - Відповідача
7. Щодо належності Позивачу спірного приміщення скаржник зазначає про неправомірне застосування у справі норм статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), оскільки Відповідач не брав участь в інших господарських справах, на факти та обставини у прийнятих рішеннях у яких послалися суди у даній справі, а тому Позивачем не доведено, що майно, яке є предметом спору у даній справі, перебуває у Позивача на праві оперативного управління.
8. Визнавши недійсним договір оренди, стороною у якій є особа, яку залучено як третю особу без самостійних вимог щодо предмету спору, а не як відповідача, суд без достатніх правових підстав та всупереч нормам процесуального права вийшов за межі позовних вимог.
9. Позивач навмисно не повідомив про наявність довготривалих орендних відносин, тоді як в позовній заяві послався на безпідставність користування Третьою особою 2 спірним нежитловим приміщенням.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу - Третьої особи 2
10. Визнання недійсним договору, що пов'язаний з предметом спору є правом, а не обов'язком господарського суду, а суди, встановивши факт нікчемності договору оренди від 01.08.2008 та застосувавши наслідки нікчемності шляхом визнання недійсним договору суборенди приміщення від 05.02.2015, укладеного не Відповідачем, а Третьою особою 2, без достатніх підстав всупереч нормам процесуального права вийшли за межі позовних вимог, що суперечить принципам змагальності та диспозитивності в судовому процесі.
11. Третю особу 2, яка є стороною договору оренди, що був визнаний недійсним, було незаконно залучено як третю особу без самостійних вимог щодо предмету спору, а клопотання про залучення її в якості відповідача неправомірно відхилено, у зв'язку із чим неналежний процесуальний статус скаржника позбавив його права на судовий захист у даній справі.
Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу Третьої особи 2
12. Відповідач, пославшись на обставини та факти, встановлені в інших господарських справах, що пов'язані із предметом розгляду у даній справі, вказав, що він на законних підставах користується спірними нежитловим приміщенням, а тому, з урахуванням норм статті 310 ГПК України, є підстави для прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, вимоги про що Третьою особою 2 заявлено не було.
Позиція Верховного Суду
Щодо наслідків відсутності у наймача права передавати річ у користування іншій особі (піднайм)
13. Як встановили суди, право користування спірним приміщенням Відповідач обґрунтовує договором суборенди від 05.12.2015, який був укладений між Третьою особою 2 (суборендодавцем) та Відповідачем (суборендарем), а право Третьої особи 2 укладати вказаний договір суборенди та передавати в суборенду спірне приміщення обґрунтовано укладеним між Позивачем та Третьою особою 2 договором оренди (без номеру, без дати) зі строком дії з 01.08.2008 по 01.08.2011, тобто на три роки.
Частиною 2 статті 793 ЦК України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною 1 статті 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, а згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
За відсутністю нотаріального посвідчення укладеного Позивачем та Третьою особою 2 договору оренди (без номеру, без дати) зі строком дії з 01.08.2008 по 01.08.2011 (що було встановлено в оскаржуваних рішеннях та вбачається з матеріалів справи) суди дійшли обгрунтованого висновку про нікчемність вказаного договору оренди, а відповідно і про відсутність у Третьої особи 2 права відповідно до статей 761, 774 ЦК України та статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передавати Відповідачу спірне приміщення в суборенду за договором від 05.12.2015, згоду на укладення якого та на передачу Відповідачу спірного приміщення за яким відповідно до частини 1 статті 774 ЦК України Позивач не надавав.
Враховуючи викладене та виходячи з приписів статей 203, 215 ЦК України, Суд погоджується із правомірним та обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій, що договір суборенди спірного приміщення від 05.12.2015 між Відповідачем та Третьою особою 2 суперечить викладеним нормам чинного законодавства, зокрема статті 774 ЦК України, оскільки укладений з боку орендодавця Третьою особою 2, яка не мала на це права, а тому підлягає визнанню недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Визнання недійсним договору суборенди від 05.12.2015 свідчить про відсутність у Відповідача підстав для користування спірним приміщенням згідно зі статтею 759 ЦК України, та наявність підстав для задоволення вимог Позивача згідно зі статтею 387 ЦК України про звільнення Відповідачем спірного приміщення, правомірних висновків про що дійшли суди в оскаржуваних рішеннях.
14. Доводи скаржників щодо заперечення оскаржуваних судових рішень зводяться до вчинення судами попередніх інстанції порушень норм процесуального права, які призвели до прийняття неправомірних рішень.
Незаконність застосування норми частини 3 статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), на думку Відповідача (пункт 7), полягає в тому, що його не було залучено до участі у справі № 924/1894/14, у якій встановлені обставини щодо належності Позивачу на праві оперативного управління спірного приміщення, вимоги про звільнення якого є предметом спору у даній справі. Суд відхиляє вказані заперечення з огляду на неправильне тлумачення скаржником вказаної норми.
Згідно з нормою частини 3 статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Враховуючи, що обставини належності Позивачу на праві оперативного управління спірного приміщення були встановлені у справі № 924/1894/14 за рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.04.2015 (залишеним без змін апеляційним та касаційним судом), у якій також брав участь Позивач, Суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі наведених норм частини 3 статті 35 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017.
15. Щодо права Позивача на спірне майно та права на звернення із вимогами у даній справі Суд зазначає наступне.
Правовою підставою звернення Позивача із вимогами до Відповідача у цій справі стали норми статті 387 Цивільного кодексу України, згідно з якими власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння. В цивільно-правовій літературі зазначений засіб захисту отримав назву "віндикація".
Згідно зі ст. 387 ЦК, власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.
Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").
Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та інші), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом. Позивач має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт на автомашину, довіреність на розпорядження майном, договір тощо).
Враховуючи викладене та висновки про підтверджений належними доказами та встановлений судами в оскаржуваних рішеннях факт наявності у Позивача права оперативного управління щодо спірного приміщення, Суд відхиляє доводи скаржника - Відповідача щодо неналежності Позивачу права на спірне майно та відсутність права вимоги у даній справі (пункт 7).
16. Суд відхиляє як неналежні доводи скаржників (пункти 8, 11) щодо неправомірної відмови судами у задоволенні клопотання про залучення Третьої особи 2 в якості відповідача, оскільки такі доводи викладені без урахування норм статті 24 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), а також меж повноважень суду касаційної інстанції, передбачених нормами статті 300 ГПК України.
Згідно з частиною 1 статті 24 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.
Згідно з частиною 3 статті 21 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), відповідачем є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено вимогу. Між тим вимоги про звільнення спірного приміщення були заявлені Відповідачу, а не Третій особі.
Згідно з частиною 1 статті 27 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справі на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Враховуючи викладене, рішення судів про визнання недійсним договору суборенди від 05.12.2015 між Третьою особою 2 та Відповідачем, вимоги про що не було заявлено Позивачем та не було предметом позову у даній справі, не суперечать наведеним нормам законодавства.
Таким чином, оскільки залучення іншого відповідача у господарській справі згідно з вказаними нормами є правом господарського суду, наявність достатніх підстав для залучення Третьої особи 2 у якості іншого відповідача у даній справі судами попередніх інстанцій встановлено не було, а суд касаційної інстанції згідно з частиною 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, Суд не вбачає в цій частині судових рішень порушень норм процесуального права.
Стосовно рішення судів про визнання недійсним договору суборенди від 05.12.2015 між Третьою особою 2 та Відповідачем слід додати, що таке рішення прийнято відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України в межах прав господарського суду, оскільки вказаний договір оренди пов'язаний з предметом спору - спірним приміщенням, яке використовує у своїй підприємницькій діяльності Відповідач саме на підставі вказаного договору, а тому Суд відхиляє неналежні доводи Відповідача (пункт 8) про незаконний вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог.
17. Таким чином доводи скаржників щодо неправомірності задоволення позовних вимог про зобов'язання Відповідача звільнити спірне приміщення та щодо неправомірності визнання недійсним укладеного між Третьою особою 2 та Відповідачем договору суборенди від 05.12.2015 не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.
18. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про задоволення позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 203, 215, 216, 220, 387, 759, 761, 774, 793 Цивільного кодексу України, статті 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 21, 24, 27, 35, 83 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.
19. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.
20. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційних скарг покладаються на Відповідача та Третю особу 2.
Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Гуроми Ніни Станіславівни та Фізичної особи-підприємця Антимис Наталії Степанівни залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 08.11.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі № 924/872/16 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий К. М. Пільков
Судді Т. Б. Дроботова
Ю. Я. Чумак