Постанова від 26.04.2018 по справі 806/468/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 806/468/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"26" квітня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В.

ОСОБА_1,

за участю секретаря Нероди І.В.,

прокурора та представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської обласної ради на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "08" лютого 2018 р. (судове рішення ухвалене суддею Токаревою М.С. в м.Житомир), у справі за позовом Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави до Житомирської обласної ради, третя особа: Поліський природний заповідник про визнання протиправним та скасування рішення №864 від 02.11.2017 , -

ВСТАНОВИВ:

7 лютого 2018 року позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення 13 сесії Житомирської обласної ради 7 скликання № 864 від 02.11.2017 "Про погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки циркон-рідкісноземельно-флюоритових руд Ястребецької ділянки".

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.02.2018 задоволено заяву Заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави про забезпечення позову.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Житомирської обласної ради № 864 від 02.11.2017 "Про погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки циркон-рідкісноземельно-флюоритових руд Ястребецької ділянки".

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції Житомирська обласна рада звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема в апеляційній скарзі вказує, що рішення Житомирської обласної ради №864 від 02.11.2017 жодним чином не може порушити інтереси Прокуратури Житомирської області або призвести до негативних наслідків, що можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення, оскільки оскаржуваним рішенням обласної ради не надано право жодному суб'єкту господарювання на видобуток корисних копалин Ястебецької ділянки, а лише погоджено продаж на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами. Крім того, вказує, що суд фактично ухвалив рішення без розгляду справи по суті, що є недопустимим та вийшов за межі підстав забезпечення позову, передбачених ст. 150 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи слідує, що 29 січня 2018 року заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської обласної ради №864 від 02.11.2017, з підстав визначених Законами України "Про доступ до публічної інформації" та "Про місцеве самоврядування в Україні".

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що вказане рішення обласної ради містить очевидні ознаки протиправності, які стосуються погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами межі якого, безпосередньо входять до об'єкту природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції дійшов висновку, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди природоохоронній науково-дослідній установі загальнодержавного значення у разі ведення господарської або іншої діяльності на території Поліського природного заповідника.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняє дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).

У частині другій статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих вище обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» висвітлено позицію, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи дають підстави для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються так, як є помилковими.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської обласної ради залишити без задоволення, ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від "08" лютого 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Т.В. Іваненко

ОСОБА_1

Повне судове рішення складено "26" квітня 2018 р.

Попередній документ
73699738
Наступний документ
73699740
Інформація про рішення:
№ рішення: 73699739
№ справи: 806/468/18
Дата рішення: 26.04.2018
Дата публікації: 02.05.2018
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Житомирський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема зі спорів щодо:; особливої охорони природних територій та об’єктів, визначених законом