26 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 766/19869/17
Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Гаврилов Д.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.
суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.
за участі секретаря - Скоріної Т.С.
апелянта - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора третьої роти батальйону Управління патрульної поліції у м. Херсоні Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до інспектора третьої роти батальйону Управління патрульної поліції у м. Херсоні Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_2 (далі - Патрульна поліція) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 13 листопада 2017 року серії БР №510005, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП і ч.2 ст.122 КУпАП та про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про те, що не вчиняв адміністративного проступку, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, позаяк сигнал покажчику повороту відповідного напрямку не подається, коли транспортний засіб не змінює траєкторії руху.
До того ж наполягав на тому, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, оскільки встановлення факту відсутності у нього реєстраційного свідоцтва на транспортний засіб, відбулось у незаконний спосіб.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 28 лютого 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходячи із записів нагрудного відеореєстратора поліцейського, встановив, що позивач порушив п. 9.2 б Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР), оскільки перед поворотом ліворуч з вул. ОСОБА_3 на вул. 49 Гвардійської дивізії у м. Херсоні не подав сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку руху.
Також, на підставі пояснень позивача та відповідача, суд констатував порушення позивачем п.2.1 а. б. ПДР, а саме керування транспортним засобом без реєстраційного документа.
За наслідками скоєних порушень ПДР, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість накладених на позивача адміністративних санкцій.
Не погоджуючись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що у Патрульної поліції не було підстав для зупинки його транспортного засобу, оскільки він не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а тому відповідно і не було підстав вимагати від нього пред'явлення документів на транспортний засіб, що свідчить про те, що суб'єкт владних повноважень діяв не на підставі та не в межах законодавства.
Відзив на апеляційну скаргу від Патрульної поліції не надходив.
Апелянт в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи та додержання норм матеріального і процесуального права, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове її задоволення та про часткове скасування рішення суду першої інстанції.
Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи, свідчать про наступне.
Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, встановлено, що 13 листопада 2017 року водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Део Сенс», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 перед поворотом ліворуч з вул. ОСОБА_3 на вул. 49 Гвардійської дивізії у м. Херсоні не подав сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку руху, чим порушив п.9.2 «б» ПДР.
У зв'язку з вказаними обставинами, інспекторами Патрульної поліції було зупинено транспортний засіб та водія повідомлено про порушення вимог п. 9.2 «б» ПДР України, за що встановлена відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП.
Під час перевірки документів та складання спірної постанови, працівниками Патрульної поліції було виявлено, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом без офіційного документа, що підтверджує постановку автомобіля на реєстраційний облік і приналежність автомобіля конкретному власнику.
За наслідками скоєння правопорушень працівниками Патрульної поліції було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП і ч.2 ст.122 КУпАП та накладено штраф у сумі 425 грн. за кожне правопорушення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не обґрунтував належними доказами скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП та безпідставно відмовив у позові в цій частині.
Водночас колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про порушення позивачем вимог ч.1 ст.126 КУпАП та вважає, що судом обґрунтовано відмовлено в зазначених вимогах.
Так, за правилами ч.2 ст.122 вказаного Кодексу порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд першої інстанції вважав, що обставини скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, встановлені записом патрульного поліцейського у постанові про накладення адміністративного стягнення.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком, адже відеозаписом із нагрудної камери поліцейського не зафіксовано факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Інших доказів, із яких можливо було б встановити вину позивача матеріали справи не містять.
Суд апеляційної інстанції вважає, що звинувачення не може ґрунтуватися лише на обставинах, викладених суб'єктом владних повноважень у своєму рішенні.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Понад те, слід звернути увагу на те, що записи з відеореєстратора свідчать про те, що водій при його зупинці інспектором Патрульної поліції заявив, що він не здійснював поворот, а тому включати покажчик повороту був не зобов'язаний, так як рухався суворо вздовж полотна не змінюючи траєкторію руху.
Окрім того, з даного відеозапису вбачається, що після зупинки Патрульною поліцією транспортного засобу, водієві відразу було пояснено причину зупинки - користування під час руху автомобілю засобами зв'язку. Після того, як водій почав заперечувати дані обставини, поліцейський повідомив іншу причину зупинки - невключення покажчику повороту при повороті ліворуч.
Викладене свідчить про відсутність достовірних доказів щодо порушення позивачем п.9.2 «б» ПДР, а тому є обґрунтованими доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Переходячи до іншого правопорушення, що інкримінується позивачу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідним зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), -
тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1, він не заперечує факту керування транспортним засобом без реєстраційного документа.
Поряд з цим, апелянт вважає, що у патрульних не було підстав для зупинки його транспортного засобу, а тому і вимагати відповідні документи для перевірки, суб'єкт владних повноважень не мав права.
Аналізуючи даний довід апеляції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.2.1 а. б. ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб.
Згідно п.2.4 а. ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1.
За таких умов, на думку суду апеляційної інстанції, незалежно від обґрунтованості причини зупинки транспортного засобу, патрульний поліцейський має право вимагати посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а також реєстраційний документ на транспортний засіб.
Порушення з боку поліцейського, причин зупинки транспортного засобу, не може звільняти позивача від відповідальності за скоєння правопорушення та не звільняє правоохоронця від обов'язку його зафіксувати.
Отже, виходячи з наведеного, позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про протиправність прийняття постанови в частині накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 13 листопада 2017 року серії БР №510005 за ч.2 ст.122 КУпАП та відповідно застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 450 грн.
Відтак, остання має бути скасована із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення у вказаній частині.
Що стосується іншої частини спірної постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 450 грн. за правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, то колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині правомірним.
Далі, слід зазначити, що суд першої інстанції фактично допустивши до участі у справі належного відповідача - Управління патрульної поліції у м. Херсоні Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, не провів заміну неналежного відповідача належним відповідачем.
Так, відповідно до пункту 3 положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 18.11.2015 року №96 (далі - Положення) Департамент патрульної поліції організовує діяльність підрозділів патрульної поліції та здійснює контроль за їх діяльністю.
Підпунктом 2 пункту 1 розділу II Положення передбачено, що Департамент патрульної поліції відповідно до завдань патрульної поліції організовує, забезпечує та контролює діяльність підрозділів патрульної поліції.
Відповідач є посадовою особою Управління патрульної поліції, тому рішення у справі безпосередньо впливає на права, свободи, інтереси або обов'язки Департаменту патрульної поліції, у разі пред'явлення вимог про стягнення матеріальних збитків або моральної шкоди.
Поданий адміністративний позов заявлено до інспектора патрульної поліції, який діє від імені Управління патрульної поліції, а тому відповідати за даним адміністративним позовом повинен і останній.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині, є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Суд апеляційної інстанції не вирішує питання про судові витрати, оскільки ОСОБА_1 не сплачував судовий збір, ані при поданні позовної заяви, ані при поданні апеляційної скарги, оскільки звільнений від такої сплати на підставі статті 288 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 лютого 2018 року - скасувати, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 13 листопада 2017 року серії БР №510005, в частині правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Херсоні Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 13 листопада 2017 року серії БР №510005, в частині правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення в цій частині закрити.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 лютого 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 13 листопада 2017 року серії БР №510005, в частині правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Доповідач - суддя І.О. Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя І.П. Косцова