24 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1534/17
Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача-головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,
при секретарі - Ханділян Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2), до повного переліку вкладників ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", які мають право з відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) "Перше знайомство" № 980-075-000246181 від 20.05.2016 р.; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Волкова Олександра Юрійовича включити ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в межах граничної суми відшкодування до 200000,00 грн. за договором банківського вкладу (депозиту) "Перше знайомство" № 980-075-000246181 від 20.05.2016 р.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року закрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснено позивачу, що повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що 17.05.2016 р. між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" було укладено договір № 980-075-000000650 банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)".
Відповідно до п. 1 Договору Банк на ім'я ОСОБА_2 поточний рахунок № НОМЕР_3 в гривні.
17.05.2016 р. між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий Центр" було укладено договір № 980-075-000240298 "Суперкапітал", відповідно до п. 1.1., 1.2. якого ОСОБА_2 передала ТОВ "Інвестиційно- розрахунковий Центр" грошові кошти в розмірі 50000,00 грн. в порядку та на строк, передбачені цим Договором, а ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий Центр" зобов'язалось повернути кошти ОСОБА_2 та виплатити проценти у безготівковій формі на рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ".
Відповідно до п. 1.3. договору № 980-075-000240298 "Суперкапітал" днем надання суми коштів у власність (позику) ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий Центр" вважається день зарахування суми коштів на поточний рахунок позивача відповідно до умов цього Договору.
На виконання зазначеного пункту 1.3. договору № 980-075-000240298 ОСОБА_2 17.05.2016 р. внесла на свій поточний рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" грошові кошти в сумі 50000,00 грн. відповідно до квитанції № 3570188.
19.05.2017 р. ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий Центр" було повернуто на поточний рахунок позивача № НОМЕР_3 в ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" грошові кошти в сумі 50000,00 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором № 980-075- 240298 від 17.05.2016 р." та грошові кошти в сумі 36,88 грн. з призначенням платежу "Оплата процентів по договору № 980-075-000240298 від 17.05.2016 р.".
20.05.2016 р. між позивачем та ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Перше знайомство" № 980-075-000246181.
Згідно умов п. 1.1. та п. 2.1. Договору ОСОБА_2 розмістила у Банку депозитний вклад на суму 50036,88 гривень строком на 14 днів від дати фактичного надходження вкладу на вкладний рахунок з виплатою йому відсотків на суму депозитного вкладу з розрахунку 5 % річних, початок перебігу строку розміщення вкладу розпочинається з дня надходження вкладу на вкладний рахунок.
Грошові кошти в сумі 50036,88 гривень були перераховані в безготівковій формі з поточного рахунку позивача № НОМЕР_3 в ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" на депозитний рахунок Позивача № НОМЕР_4.
На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" до категорії неплатоспроможних2 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 23 травня 2016 року № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та рішення від 13.06.2016 року № 991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ".
Згідно з даними рішеннями розпочато процедуру виведення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 23 травня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.
Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" було призначено Ірклієнка Юрія Петровича.
Рішенням Правління Національного банку України № 124-рш від 12,07.2016р. оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ".
На підставі Рішення НБУ № 124-рш виконавчою дирекцією Фонду гарантування винесено Рішення № 1213 від 12.07.2016р., згідно з яким з 13.07.2016 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" та призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Ірклієнку Юрію Петровичу строком на два роки з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду і врятування вкладів фізичних осіб № 1702 від 01.09.2016 року призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Волкова Олександра Юрійовича з 05.09.2016 року.
22.08.2016 року ОСОБА_2 звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів зичних осіб ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" з заявою щодо включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.
Листом № 3Г1 (К)/19637 від 21.09.2016 р. ОСОБА_2 було повідомлено про те, що переказ коштів (транзакція), здійснений на її рахунок, є нікчемним. ОСОБА_2 не включена до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що слід закрити провадження у справі, враховуючи що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Проте на думку суду апеляційної інстанції, вказані висновки суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі є передчасними, оскільки зроблені без належного дослідження фактичних обставин та системного аналізу норм процесуального права відносно правових підстав для закриття провадження у справі.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
Так, підставою звернення позивача до суду було не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" у період тимчасової адміністрації та ліквідації Банку, якому відповідно до законодавства належить виплата гарантованої суми відшкодувань у розмірі 200000 грн. з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" закріплено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання банку неплатоспроможним (банкрутом) застосовується в частині, що не суперечить нормам Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Відповідно до статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк може бути ліквідований за рішенням власників банку або у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо:
1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;
2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії;
3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.
Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за ініціативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.
Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора.
Крім того, згідно статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного.
Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди Національним банком України та за умови відкликання банківської ліцензії.
Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідачем по даній справі є уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ".
З огляду на предмет спору та правовий статус відповідача у справі, спірні правовідносини та межі повноважень відповідача визначені спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року.
Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 02 жовтня 2012 року N 5411-VI з подальшими змінами, проблемний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність" і нормативно-правовими актами Національного банку України; неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".
За цим законом система гарантування вкладів фізичних осіб, це сукупність відносин, що регулюються цим Законом, суб'єктами яких є Фонд, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, банки та вкладники стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Ліквідація банківської установи є спеціальною санкцією, заходом впливу, застосовуваної Національним банком України до комерційних банків - порушників банківського законодавства.
Відповідно до статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Частина 5 цієї статті передбачає, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.
Крім того, відповідно до статті 41-1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" держава в особі Міністерства фінансів України або в особі банку, у якому держава володіє часткою понад 75 відсотків (крім санаційного банку) (далі - державний банк), має право брати участь у виведенні з ринку неплатоспроможного банку, що відповідає критеріям, визначеним Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.
Виведення неплатоспроможного банку з ринку за участі держави здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та/або за рахунок коштів державного банку.
Рішення про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку приймає Кабінет Міністрів України у визначеному ним порядку за пропозицією Національного банку України, у якій зазначається мінімальний необхідний обсяг участі держави в капіталізації неплатоспроможного банку, розрахований на основі відповідного висновку незалежного аудитора.
Згідно пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єктом владних повноважень відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з наведеного до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Така ж сама позиція була викладена у пункті 25 Пленуму ВАСУ від 05.2013р. № 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", в якому зазначено що оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно 3акону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначені повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме:
1. Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження:
1) здійснює повноваження органів управління банку;
2) приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;
4) вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб;
5) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю;
6) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх;
7) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, що підлягають обов'язковому зберіганню;
8) здійснює повноваження, що визначені частиною другою статті 37 цього Закону;
9) здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом;
10) повертає ініціатору переказу кошти, що надійшли на кореспондентський рахунок банку для зарахування на поточні рахунки клієнтів банку або для виплати переказів протягом процедури ліквідації до дня відкриття банком накопичувального рахунка в Національному банку України (крім коштів, призначенням платежу за якими є погашення зобов'язань перед банком).
2. Фонд може здійснювати інші повноваження, що є необхідні для завершення процедури ліквідації банку.
3. Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд чітко визначає межі повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.
4. Фонд має право залучати до своєї роботи інших осіб, оплата праці яких здійснюється за рахунок банку, що ліквідується, у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду.
5. Фонд має право здійснювати реструктуризацію кредитної заборгованості на строк, що не перевищує строк ліквідації банку.
Іншою статтею цього закону, а саме статтею 49 3акону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено перелік заходів з підготовки задоволення вимог кредиторів, а саме:
1. Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.
2. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи:
1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;
2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;
3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
3. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
4. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.
5. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.
6. Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду.
7. Фонд зобов'язаний у 60-денний строк з дня початку процедури ліквідації банку надіслати повідомлення всім клієнтам, які користуються послугами відповідального зберігання, про необхідність вилучити свої цінності протягом одного місяця з дня повідомлення. Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначений у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Такі цінності переходять у розпорядження Фонду для повернення законним власникам.
8. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.
Таким чином, оскільки вимоги Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" суперечать вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ці закони є спеціальними законами по відношенню до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вони чітко встановлюють процедуру ліквідації банків Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а не через процедуру банкрутства, тому віднесення цієї категорії спорів до підвідомчості господарських судів, на думку колегії суддів є помилковим.
Закриваючи провадження у справі за зазначеним адміністративним позовом, суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що зазначений спір відносить до юрисдикції цивільного суду.
Однак колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що з огляду на діюче цивільно-процесуальне законодавство такий висновки є помилковим.
Так, частиною 1 статті 19 ЦПК України зазначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Предметом цієї справи є вимоги про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчинити певні дії.
Позивач не позивається до банку та не заявляє будь-яких вимог щодо банкрутства банку, який у таких спорах є стороною.
У зазначених правовідносинах спір виник між фізичною особою та Фондом (юридичною особою публічного права, яка виконує делеговані повноваження), між цими сторонами не існують ніяких договірних або інших цивільних правовідносин, а тому за своєї суттю він є публічно-правовим, а не цивільними.
Таким чином, фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, отримавши ухвалу про закриття провадження у справі з підстав непідсудності цього спору адміністративним судам буде позбавлена можливості реалізувати своє право на судовий захист шляхом звернення з таким самим позовом до цивільного суду, тому що таке право діючим ЦПК України не передбачено.
Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин і відповідно до цього Закону Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
З огляду на зазначені вище вимоги законодавства, колегія суддів вважає, що враховуючи предмет позову, суб'єктний склад учасників спору та вимоги Законів України "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зазначений спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому підстави для закриття провадження у справі у суду першої інстанції були відсутні.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2018 року, № судового рішення 73500822.
Оскільки при винесенні ухвали порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України, приходить до висновку про скасування оскаржуваної ухвали судді і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити, а ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року - скасувати.
Направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 26 квітня 2018 року.
Головуючий: Шляхтицький О.І.
Суддя: Суддя: Потапчук В.О. Семенюк Г.В.