25 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2216/17
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
при секретарі судового засідання - Осіпова М.Ю.,
за участю представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії ,-
25 жовтня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га ріллі, в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області та зобов'язати надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області із земель державної власності, які знаходяться у постійному користуванні громадянки ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 598, виданого 18.02.2000 року.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею, орієнтованою 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства на території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області, оскільки ним надані всі необхідні документи.
Відповідач заперечував проти позову зазначаючи, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, відсутня у переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України у III кварталі 2017 року.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га ріллі, в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру України у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га ріллі в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту із земель державної власності, які знаходяться у постійному користуванні громадянки України ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування та прийняти рішення відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить зазначену постанову скасувати в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_3 та в цій частині прийняту нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги шляхом зобов'язання відповідача надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою.
Обґрунтовуючи свої вимоги, апелянт зазначає, що зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтованою площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області із земель державної власності, які знаходяться у постійному користуванні громадянки ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 598, виданого 18.02.2000 року, є найефективнішим засобом відновлення його порушених прав.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
ОСОБА_3 є членом фермерського господарства ОСОБА_5
31.05.2017 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га ріллі, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області із земель державної власності, які знаходяться у постійному користуванні громадянки ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 598, виданого 18.02.2000 року.
До заяви позивач додав погодження відведення земельної ділянки у власність Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області; викопіювання місцезнаходження земельної ділянки; засвідчену копію державного акта на право постійного користування землею; засвідчені копії Статуту фермерського господарства ОСОБА_5, нотаріально засвідчену згоду землекористувача - ОСОБА_5 про вилучення земельної ділянки та передачу у власність; копії паспортних даних та ідентифікаційного коду.
21 липня 2017 року, за результатами розгляду вказаної заяви позивача Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області листом за вих. № П-7480/6-17-СГ надано відповідь, у якій зазначено, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати, не входить до переліку земельних ділянок, які можливо передати у власність в межах норм безоплатної приватизації в ІІІ кварталі поточного року. Крім того, відповідач зазначив, що перевага у надані дозволу надається насамперед учасникам антитерористичної операції.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається підстав, визначених ст.118 ЗК України, для відмови у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_3 Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою є виключною компетенцією Головного управління Держгеокадастру.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Через відсутність порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, судова колегія не надає правову оцінку доводам суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
З огляду на наведене фактично предметом апеляційного оскарження є постанова суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення належного способу захисту прав позивача у вигляді зобов'язання ГУ Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд має врахувати наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст.6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Спосіб захисту у сфері публічно-правових відносин визначає позивач та згідно п.4 ч.1 ст.5 КАС України позов може містити вимоги про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Розглядаючи питання щодо можливості зобов'язати відповідача надати дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою, судова колегія вважає, що в даному випадку відсутні підстави втручання суду у дискреційні повноваженні відповідача.
Як зазначено у рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді № R(80)2, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, суб'єкт може вільно обирати між двома чи більшою кількістю альтернатив, кожна з яких буде правомірною. Якщо ж правомірним може вважатися лише один варіант поведінки, дискреційні повноваження відсутні.
В ході розгляду даної справи не встановлені обставини неможливості видачі позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: заборона щодо приватизації земельних ділянок, які розташовані в певному місці (на певній території) щодо якого існує законодавчо визначена заборона на передачу земельних ділянок для тієї чи іншої мети - заборона виділення земельних ділянок в зоні відчуження, заборона виділення земельних ділянок в прибережних смугах, захисних зонах, включення земельної ділянки до генерального плану та іншої містобудівної документації, щодо використання для певної мети.
Єдиною підставою для відмови у наданні дозволу відповідач зазначив відсутність земельної ділянки, яку бажає отримати позивач, у переліку, що складається відповідачем відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, що не є належною підставою для відмови.
В зв'язку із викладеним апеляційний суд вважає, що в даному випадку ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області має тільки один з можливих варіантів поведінки, який має правову підставу. Обидва варіанти можливих рішень не можуть бути одночасно юридично допустимими, тому фактично відсутній вільний вибір між ними. Правомірним може вважатися тільки один з них - той, що відповідає визначеним у законодавстві підставам, це надання дозволу, про якій просить позивач.
Протилежна думка суду першої інстанції, який вважав за необхідне зобов'язати відповідача розглянути клопотання позивача про надання йому дозволу відповідно до положень ст.118 ЗК України, спростовується позицією ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, викладеної у листі-відмові від 21.07.2017 № П-7480/6-17-СГ, з якої вбачається, що відповідач розглянув клопотання ОСОБА_3, керуючись п.7 ст.118 ЗК України, але не знайшов інших підстав для відмови, ніж відсутність бажаної для отримання позивачем земельної ділянки у Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Миколаївської області, які можуть бути передані у власність громадянам України у III кварталі 2017 року.
Задовольняючи вимоги апелянта, судова колегія також враховує, що зазначена земельна ділянка не могла бути включена відповідачем до Переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України, так як вона вже є об'єктом цивільних прав і використовується на законних підставах фермерським господарством. В той же час, за змістом ЗК України, а також Стратегії, до переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність громадянам України, відповідачем включаються вільні від прав власності, володіння чи користування земельні ділянки.
Суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам справи, в зв'язку із чим прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл.
Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.317 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позову.
Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,329 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року - скасувати в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
В цій частині прийняти нову постанову про задоволення позову ОСОБА_3.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру України у Миколаївській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га в межах території Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області із земель державної власності, які знаходяться у постійному користуванні громадянки ОСОБА_5 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_1, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 598, виданого 18.02.2000 року.
В іній частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 26 квітня 2018 року.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К В.Кравченко