25 квітня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5670/17
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федусика А.Г.,
суддів - Зуєвої Л.Є. та Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладене у листі вих. №А-6499/0-3913/6-17 від 10 травня 2017 року «Про розгляд клопотання» про відмову їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність вказаної земельної ділянки.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року позовні вимоги було задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладене у листі вих. №А-6499/0-3913/6-17 від 10 травня 2017 року «Про розгляд клопотання», про відмову позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) та зобов'язав Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути зазначене клопотання. В решті позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказане рішення ухвалене з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 березня 2017 року позивачка звернулась до управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (на без конкурсних засадах) для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту).
За результатами розгляду вказаного клопотання Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області листом за вих. №А-6499/0-3913/6-17 від 10 травня 2017 року надано відповідь, у якій зазначено, що при розгляді зазначеного клопотання з'ясовано, що згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно комплекс нежитлових будівель і споруд зерноскладу знаходиться за адресою: Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с. Броска, вул. Колгоспна, буд. 26 в, що не відповідає даним зазначеним у клопотанні. При цьому, зазначено, що позивачці належить на праві власності тільки 1/2 частина нерухомого майна. Враховуючи викладене, Головне управлінням Держгеокадастру в Одеській області відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.
Вирішуючи справу та відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції зазначав, що відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов: відповідності клопотання та доданих документів вимогам законодавства, відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії - розглянути клопотання позивачки у порядку та строки визначені законом та прийняти рішення у відповідності до чинного законодавства. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення із клопотанням про видачу дозволу, з урахуванням фактичних обставин, існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Крім того, було зазначено, що відповідачем ні у відповіді №А-6499/0-3913/6-17 від 10.05.2017р., ні у запереченнях на адміністративний позов не вказано жодної з підстав для відмови у видачі дозволу з визначених в ст.118 ЗК України.
Колегія суддів погоджується з такими посиланнями суду першої інстанції, однак, вважає помилковим спосіб захисту прав позивачки з огляду на наступне.
Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційні повноваження, це повноваження суб'єкта владних повноважень, закріплені у законодавстві, обирати у конкретній ситуації між альтернативами управлінськими рішеннями, кожне з яких є правомірним, разом з тим, з аналізу спірних правовідносин вбачається, що повноваження відповідача в даному випадку не мають ознак дискреційності, оскільки визначальною обставиною є те, що у кожному конкретному випадку звернення із клопотанням про видачу дозволу, з урахуванням фактичних обставин, існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Підстави для відмови у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначені в ст.118 ЗК України, водночас, відповідачем ні у відповіді позивачу, ні під час судового розгляду не зазначено жодної з підстав для відмови у видачі дозволу з визначених в ст.118 ЗК України, що свідчить про неправомірність відмови відповідача та одночасно обґрунтованість позовних вимог в повному обсязі.
Також, колегія суддів зазначає, що ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Європейської Конвенції з прав людини повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Задовольняючи позов в частині та, зокрема, зобов'язуючи Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, не застосував достатніх заходів щодо захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_2.
На думку колегії суддів, з урахуванням відсутності у відповідача дискреційних повноважень в даних спірних правовідносинах та з метою всебічного захисту порушеного права позивачки слід зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати їй дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, чого судом першої інстанції помилково зроблено не було.
Таким чином, враховуючи все вищезазначене та встановлені фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладене у листі вих. №А-6499/0-3913/6-17 від 10 травня 2017 року «Про розгляд клопотання» про відмову їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту) та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надати їй цей дозвіл є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухвалені рішення припустився часткових порушень норм права, що призвело до частково неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає зміні з задоволенням позову в повному обсязі.
Керуючись ст.308, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року - змінити, виклавши резолютивну частину вказаної постанови наступним чином:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, викладене у листі вих. №А-6499/0-3913/6-17 від 10 травня 2017 року «Про розгляд клопотання» про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту).
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею орієнтованою 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Бросківської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту).
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Одеській області (65107, м.Одеса, вул.Канатна, 83, ЄДРПОУ 39765871) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1984,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири).
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.328-331 КАС України.
Головуючий суддя Федусик А. Г.
Судді Зуєва Л.Є. Шевчук О.А.