25 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1232/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Гулида Р.М.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу представника Дем'яніва Ігоря Михайловича, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2017р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошових коштів (суддя суду І інстанції: Григорук О.Б.; час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14 год. 30 хв. 27.12.2017р. м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 02.01.2018р.),-
14.06.2017р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням остаточно сформульованих позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача Івано-Франківського обласного військового комісаріату /ОВК/ щодо невиплати йому вихідної грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, матеріальної допомоги за 2017 рік для придбання медичних препаратів щодо лікування та оплату вартості санаторно-курортного лікування, з врахуванням повного грошового забезпечення; стягнути з цього відповідача 53887 грн. 44 коп. такої допомоги та 177582 грн. 82 коп. грошової компенсації за речове майно (а.с.1, 72, 138).
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2017р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.158-166).
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив представник Дем'янів І.М., діючий за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення у справі, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи, просить рішення суду скасувати та винести нову постанову по справі, якою заявлений позов задовольнити (а.с.181, 188).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом помилково застосовано до спірних правовідносин наказ Міністра оборони України № 595 від 15.11.2010р. «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України» і в порушення п.7 ст.9 КАС України не враховані приписи ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З аналогічних підстав підлягала виплаті апелянту матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік.
Також суд безпідставно відмовив у стягненні грошової компенсації за речове майно, оскільки саме з вини відповідача не було надано розрахунок зазначеної компенсації за попередні роки; із зміною законодавства вже не стягуються відповідні податки при отриманні військовослужбовцями відповідних компенсацій.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Також колегія суддів ухвалила відхилити клопотання представника апелянта від 24.04.2018р. про відкладення апеляційного розгляду справи через його участь в іншому судовому засіданні за безпідставністю, оскільки позивач та його представник були завчасно повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи (відповідно 29.03.2018р. та 27.03.2018р. - а.с.195, 197); до клопотання не долучено достовірних доказів виклику та участі представника апелянта в іншому судовому засіданні; також позивач не був позбавлений можливості особистої явки до апеляційного суду.
Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов'язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки суду, а й учасників справи.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров'я, оскільки вони пов'язані з форс-мажорними обставинами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як достовірно встановлено судом першої інстанції, наказом Міністра оборони України № 94 від 20.05.2017р. (по особовому складу) позивач майор ОСОБА_1 , начальник інформаційно-телекомунікаційного вузла Івано-Франківського ОВК, був звільнений з військової служби у запас за п.«б» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я) (а.с.3).
Відповідно до наказу Військового комісара Івано-Франківського ОВК № 107 від 09.06.2017р. позивача виключено 09.06.2017р. зі списків особового складу Івано-Франківського ОВК та всіх видів забезпечення; вислуга ОСОБА_1 у Збройних Силах станом на 01.06.2017р. склала 24 роки 8 місяців 6 днів. Цим же наказом вирішено виплатити позивачу грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний рік служби в сумі 75712 грн. 56 коп. відповідно до постанови КМ України № 393 від 17.07.1992р. за 24 календарних роки (а.с.16).
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського ОВК із рапортами від 09.06.2017р., в яких просив:
провести з ним розрахунок по виплаті вихідної грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (а.с.125);
виплатити матеріальну допомогу за 2017 рік для придбання медичних препаратів щодо лікування позивача та на оплату вартості санаторно-курортного лікування в м.Хмільник з врахуванням повного грошового забезпечення в розмірі 10800 грн. (а.с.126).
Розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими актами.
Зокрема, норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначають основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлюють єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантують військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За приписами ч.1-ч.4 ст.9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМ України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (абз.1 ч.2 ст15 названого Закону).
Відповідно до абз.6 ч.2 ст.15 вказаного Закону у разі повторного звільнення військовослужбовця з військової служби така допомога виплачується за період їх служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої допомоги.
Згідно п.1 постанови КМ України № 1294 від 07.11.2007р. «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Щомісячна додаткова грошова винагорода встановлена постановою КМ України № 889 від 22.09.2010р. «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ».
Відповідно до п.2 названої постанови граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Наказом Міністра оборони України № 550 від 24.10.2016р. затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.
Згідно з п.3 вказаної Інструкції до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).
Пунктом 8 зазначеної Інструкції встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виходячи із системного аналізу приписів ст.ст.9 і 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови КМ України № 889 від 22.09.2010р. та Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України слідує, що винагорода, установлена постановою КМ України № 889 від 22.09.2010р., не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як така, що має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; така винагорода виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008р.
Відповідно до пп.38.1 цієї Інструкції особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
За приписами пп.38.4 вказаної Інструкції, який кореспондує з абз.6 ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Підпунктом 38.6 згаданої Інструкції встановлено, що військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Звідси, відповідач правомірно не врахував при обчисленні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» винагороди, встановленої постановою КМ України № 889 від 22.09.2010р., оскільки така не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога.
Як слідує із змісту наказу Військового комісара Івано-Франківського ОВК № 107 від 09.06.2017р., до сплати позивачу належить грошова компенсація за неотримане речове майно в сумі 20998 грн. 56 коп.
На рапорт позивача від 09.06.2017р. про проведення розрахунку грошової компенсації вартості за неотримане речове майно відповідач згідно листа № 10/4241 від 20.06.2017р. повідомив позивача про те, що вказану компенсацію йому буде виплачено після надходження коштів на рахунок військового комісаріату (а.с.124).
Відповідно до довідки № 1 від 09.06.2017р. про вартість речового майна, що належить до видачі майору ОСОБА_1 , позивачу належить до видачі речове майно, вартість якого складає 20998 грн. 56 коп. (а.с.105).
Згідно роздавальної відомості № 1/09/КРМ на виплату грошової компенсації за речове майно ОСОБА_1 нараховано 24778 грн. 30 коп., з яких компенсація за речове майно становить 20998 грн. 56 коп., компенсація податку на доходи фізичних осіб /ПДФО/ - 3779 грн. 74 коп.; з яких утримано ПДФО 3779 грн. 74 коп., військовий збір - 314 грн. 98 коп.; належить до видачі 20683 грн. 58 коп. (а.с.108).
Згідно платіжного доручення № 336 від 15.09.2017р. та зведеної відомості сум для зарахування на рахунки № 1/09/2210 від 15.09.2017р., кошти надійшли на рахунок Івано- Франківського ОВК 15.09.2017р., та у цей же день відповідачем здійснено виплату позивачу коштів у розмірі 20683 грн. 58 коп. (а.с.106, 107).
Статтею 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» врегульовано продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців. Згідно частини 1 вказаної статті продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються КМ України.
Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання наведеного КМ України 16.03.2016р. прийнято постанову № 178, якою затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).
Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
На підставі довідки № 1 від 09.06.2017р., виданої відділенням забезпечення Івано-Франківського ОВК, згідно наказу Військового комісара Івано-Франківського ОВК № 107 від 09.06.2017р. належить до сплати ОСОБА_1 грошова компенсація за неотримане речове майно в сумі 20998 грн. 56 коп. (а.с.16, 105).
Згідно Акту про виділення та знищення документів, що не підлягають зберіганню, № 1/8167 від 24.11.2017р., протоколу № 1 засідання експертної комісії Івано-Франківського ОВК від 24.11.2017, на підставі наказу Міністерства оборони України № 404 від 17.06.2013р. «Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України, із зазначенням строків зберігання документів», прихідно-розхідні документи по речовій службі № 13-131 після затвердження акта звірені із записами в журналах обліку і повністю знищені 24.11.2017р. шляхом спалення (а.с.128-130, 145-153).
На думку позивача, враховуючи надання відповідачем інформації про нараховану грошову компенсацію за речове майно за останні три роки в сумі 24778 грн. 30 коп. з наявною в позивача вислугою 24 роки, грошова компенсація позивача за речове майно додатково складає 177582 грн. 82 коп.
Відповідно до п.3 розділу 1 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затв. наказом Міністерства оборони України № 232 від 29.04.2016р., речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил включає: 1) забезпечення: обмундируванням, взуттям, натільною і теплою білизною, теплими і постільними речами, спорядженням, спеціальним одягом, спеціальним одягом та спорядженням для виконання спеціальних завдань, нагрудними знаками, знаками розрізнення і фурнітурою, ідентифікаційними жетонами, санітарно-господарським, спортивним та гірським спортивним майном, наметами, брезентами, м'якими контейнерами, декоративними тканинами і килимовими виробами; матеріалами для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна (крім розчинників). Забезпечення розчинниками для хімічного чищення речового майна здійснюється за окремими нормами Центральним управлінням забезпечення пально-мастильними матеріалами Збройних Сил України Тилу Збройних Сил України; папером, друкарськими машинками, бланками та книгами обліку і звітності по речовій службі, а також іншими бланками та книгами; духовими та ударними музичними інструментами для штатних військових оркестрів; бойовими прапорами; технічними засобами речової служби, а також обладнанням, інструментом, запасними частинами та інвентарним майном для речових ремонтних майстерень і лазне-пральних підприємств; 2) створення та утримання запасів речового майна; 3) лазне-пральне обслуговування військовослужбовців військових частин і забезпечення мийними засобами; 4) організацію та проведення ремонту речового майна, технічних засобів речової служби, хімічного чищення обмундирування та спеціального одягу; 5) фінансове планування та фінансування, складання та подання встановленої звітності за статтями кошторису (кодами економічної класифікації) Міністерства оборони України (далі - Міністерство оборони) на речове забезпечення; 6) організацію та ведення обліку і звітності з речової служби; 7) організацію контролю за витратами матеріальних засобів і бюджетних асигнувань, передбачених на речове забезпечення.
В довідці № 1 від 09.06.2017р., виданої відділенням забезпечення Івано-Франківського ОВК, зазначено перелік речового майна, що належить до видачі майору ОСОБА_1 , його кількість, дату виникнення права на отримання, вартість за одиницю та суму грошової компенсації вартості речового майна.
Однак, представником позивача не наведено жодних даних, які б підтверджували наявність заборгованості із забезпечення ОСОБА_1 речовим майном в розмірі 177582 грн. 82 коп., а розрахунок ймовірної заборгованості не можна вважати належним доказом по справі.
Крім цього, наказ Військового комісара Івано-Франківського ОВК № 107 від 09.06.2017р. про виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 20998 грн. 56 коп. є чинним, не скасованим, через що підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно в сумі 177582 грн. 82 коп. є відсутніми.
У відповідь на рапорт позивача від 09.06.2017р. про виплату матеріальної допомоги відповідачем скеровано листа № 10/4240 від 20.06.2017р., яким позивача повідомлено про те, що немає можливості виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік у зв'язку з надходженням звернення після звільнення зі служби та виключення із списків особового складу (а.с.126, 127).
Відповідно до п.1.9 розділу 1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затв. наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008р., військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.
09.06.2017р. Військовим комісаром Івано-Франківського ОВК прийнято наказ № 107 від 09.06.2017р., відповідно до якого ОСОБА_1 09.06.2017р. виключено зі списків особового складу Івано-Франківського ОВК та всіх видів забезпечення. Крім цього, вказано, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затв. наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008р., позивачем не отримано (а.с.16).
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що рапорт від 09.06.2017р. про виплату матеріальної допомоги за 2017 рік для придбання медичних препаратів щодо лікування позивача та на оплату вартості санаторно-курортного лікування в м.Хмільник з врахуванням повного грошового забезпечення позивачем було направлено 09.06.2017р. о 17.35 год., що підтверджується фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта» № 6001 (а.с.154).
Відтак, вказаний рапорт ОСОБА_1 про виплату матеріальної допомоги за 2017 рік надійшов до Івано-Франківського ОВК лише 12.06.2017р., тобто після прийняття наказу № 107 від 09.06.2017р. (а.с.126).
За таких обставин, Івано-Франківський ОВК обґрунтовано повідомив позивача про неможливість виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік у зв'язку з надходженням звернення після звільнення зі служби та виключення із списків особового складу.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що вищевказані виплати здійснені відповідачем у відповідності до наказу Військового комісара Івано-Франківського ОВК № 107 від 09.06.2017р., який позивачем не оскаржувався, а у відповідача відсутні підстави для виплати грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за неотримане речове майно та матеріальної допомоги в іншому розмірі, ніж це встановлено чинним наказом.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позов ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення грошової вихідної допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 177582 грн. 82 коп. та матеріальної допомоги за 2017 рік не підлягає до задоволення.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Отже, інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими доводи позивача відхилено.
За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність та необгрунтованість заявленого позову (в межах його доводів), а тому заявлений позов не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Дем'яніва Ігоря Михайловича, діючого за дорученням від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.12.2017р. в адміністративній справі № 338/638/17 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
Судді Н. В. Бруновська
Р. М. Гулид
Дата складення повного судового рішення: 26.04.2018р.