Справа № 823/842/17 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель
26 квітня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Мельничука В.П., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на службі,
У поданій до суду у липні 2017 р. ОСОБА_2 просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 1390 від 25.05.2017 р. в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- поновити його з 25.05.2017 р. на службі в поліції посаді начальника Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що службове розслідування, яке стало підставою для прийняття спірного наказу, проведено поверхнево, формально та з порушенням Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України. Так, висновки службового розслідування про те, що він не перебував на службі у період з 22.05.2017 р. по 25.05.2017 р. не відповідають дійсності, а про те, що він використовував службовий автомобіль у власних цілях надуманими і нічим не підтвердженими.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року у задоволенні адміністративний позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати згадане рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Зокрема, скаржник посилається на те, що окружний адміністративний суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_3, які спростовують підстави його звільнення.
Позивач також звертає увагу на те, що суд не надав правової оцінки відомостям, що містяться в журналі реєстрації місцезнаходження керівництва Корсунь-Шевченківського ВП, а також залишив поза увагою той факт, що службове розслідування було призначене у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності, а не через відсутність на робочому місці.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наполягає на тому, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, дослідивши усі обставини справи.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом № 214 о/с від 06.12.2016 р. ОСОБА_2 призначено на посаду начальника Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
У зв'язку з реєстрацією в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєння службовими особами Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції кримінального правопорушення, наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 1311 від 16.05.2017 р. призначено службове розслідування.
Висновок службового розслідування затверджено начальником Головного управління Національної поліції в Черкаській області 25.05.2017 р.
За даними цього Висновку 16 травня 2017 р. позивача було затримано працівниками Черкаського управління ДВБ НП України спільно із співробітниками УСБУ в Черкаській області та прокуратури Черкаської області під час отримання неправомірної вигоди.
Підставою для затримання ОСОБА_2 стало звернення ОСОБА_4
17 травня 2017 р. позивачеві повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.05.2017 р. відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів з правом внесення застави в сумі 48 000 грн.
Згідно отриманим в ході службового розслідування поясненням ОСОБА_4, останній приблизно в середині березня - на початку квітня 2017 р. звернувся до позивача з приводу безперешкодної торгівлі паливно-мастильними матеріалами. ОСОБА_2 дав йому чітко зрозуміти, що така діяльність буде коштувати 3 000 грн. на місяць, а в іншому випадку його буде притягнуто до адміністративної відповідальності. Кошти він сплачував двічі на місяць по 1 500 грн., проте в подальшому, у зв'язку з вимаганням зі сторони ОСОБА_2, звернувся до прокуратури.
Відповідно до статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії є адміністративним правопорушенням.
Тобто, ОСОБА_2, достовірно знаючи, що ОСОБА_4 вчиняє адміністративне правопорушення не вжив заходів щодо його запобігання та припинення, сприяючи при цьому незаконній господарській діяльності.
Також, позивач у робочий час використав службовий автомобіль у власних цілях, чим порушив вимоги Інструкції по експлуатації транспортних засобів ГУНП, затвердженої наказом № 122 від 27.01.2016 р.
Згідно довідки № 715-04/17 від 19.05.2017 р. 18 травня 2017 р. на поточний рахунок ТУ ДСА України у Черкаській області надійшли кошти в сумі 48 000 грн. в якості застави за ОСОБА_2
Відповідно до п. 3 статті 91 Закону України «Про Національну поліцію» для поліцейських установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
Проте, у період з 22.05.2017 р. по 25.05.2017 р. позивач був відсутній на службі без поважної причини, тобто допустив прогул.
Згідно Висновку службового розслідування за грубе порушення службової дисципліни і законності, ОСОБА_6 підлягає звільненню зі служби.
Згідно наказу «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції ГУНП» № 1390 від 25.05.2017 р. за порушення службової дисципліни і законності, порушення вимог ст.ст. 1, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, функціональних обов'язків, вимог Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, пунктів 4, 5, 17 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, Інструкції по експлуатації транспортних засобів ГУНП, що полягає у відсутності дій щодо своєчасного попередження, припинення адміністративного правопорушення, пов'язаного із незаконною господарською діяльністю гр. ОСОБА_4, приховуванні від єдиного обліку вказаного факту, а також використанні службового автомобіля не за прямим штатним призначенням, прогули з 22.05.2017 р. по 25.05.2017 р., що суттєво підриває імідж та репутацію поліції в цілому, тобто вчинення проступків, які не сумісні з перебуванням на службі ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції.
На реалізацію цього наказу 26.05.2017 р. видано наказ № 141 о/с, яким позивача звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Спеціальним законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 р. № 580-VIII.
Відповідно до частини 1 статті 2 цього Закону завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно пунктам 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно пункту 9 Розділу ІІ прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23 грудня 2015 р. № 901-VIII до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».
Згідно статті 1 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 р. № 3460 службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 5 названого Закону визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно статті 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу.
Відповідно до ст. 12 зазначеного Закону на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», яка визначає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» установлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до пунктів 4, 5 Розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1377 від 06 листопада 2015 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 р. за № 1498/27943, посадова особа органу поліції в разі перебування поза межами органу, в якому вона призначена, на території України в разі звернення до неї громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких зобов'язана вжити заходів щодо запобігання правопорушенням і їх припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події і повідомити про це найближчий орган поліції. Посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції.
Згідно пункту 17 Розділу ІІІ названої Інструкції прихованими від єдиного обліку вважаються заяви і повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, які були відомі працівнику органу поліції, та відомості, які на час виявлення не внесено до журналу ЄО відповідного органу поліції, а самі заяви та повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення та інші події не отримали реєстраційного номера.
Пунктом 3.2.3 Розділу ІІІ Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 940 від 22.10.2012 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 січня 2013 р. за № 54/22586, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до основних обов'язків працівників міліції щодо реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події віднесено виявлення та припинення адміністративних правопорушень, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ.
Пунктом 3.2.9 цієї Інструкції передбачено, що працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.
З огляду на наведені правові акти, встановлені службовим розслідуванням та підтверджені у судовому засіданні фактичні обставини, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, ігноруючи зазначені законодавчі приписи, не вчиняючи необхідних дій під час виявлення адміністративного правопорушення та допустивши прогули, порушив службову дисципліну, а відтак і про відсутність підстав для задоволення позову.
Помилковим є посилання ОСОБА_2 на те, що жодним доказом не доведено факту використання ним службового автомобіля у власних цілях.
У цій частині, окружний адміністративний суд зазначив, що вказаний факт не знайшов свого підтвердження під час розгляду та вирішення справи і такий висновок суду відповідачем не оспорюється.
Твердження позивача про те, що службове розслідування було призначене у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності, а не через відсутність на робочому місці, обґрунтовано не взято судом до уваги.
Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 230 від 12.03.2013 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 р. за N 541/23073, службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
Згідно пункту 2.1 цієї Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.
Тобто, службове розслідування може бути проведено за фактом певної події.
У даній ситуації воно було призначене у зв'язку з реєстрацією в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєння службовими особами Корсунь-Шевченківського відділення поліції Звенигородського відділу поліції кримінального правопорушення.
При цьому, у разі коли під час проведення службового розслідування будуть виявлені інші факти порушення службової дисципліни, Інструкція не зобов'язує призначати нове службове розслідування.
Судова колегія знаходить, що окружний адміністративний суд надав належну оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи, зокрема довідці № 3440/57/-2017 від 19.07.2017 р. за підписом т.в.о. начальника Корсунь-Шевченківського відділення поліції ОСОБА_3 та копії журналу реєстрації місцезнаходження керівництва Корсунь-Шевченківського відділення поліції, які містять відомості про те, що у період з 22.05.2017 р. по 25.05.2017 р. ОСОБА_2 перебував на робочому місці.
Згідно довідки Корсунь-Шевченківського відділення поліції № 3919/57/01-2017 від 22.08.2017 р. журнал реєстрації місцезнаходження керівництва відділення поліції, що вівся у період з 22.05.2017 р. по 25.05.2017 р., зник.
Матеріали справи свідчать, що за даним фактом Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області було проведене службове розслідування, оформлене висновком затвердженим 07.09.2017 р.
Згідно цьому висновку 19.07.2017 до Корсунь-Шевченківського відділення поліції надійшов адвокатський запит про надання довідки про перебування позивача на службі у період з 22.05.2017 до 25.05.2017.
В порушення вимог Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України т.в.о. начальника Корсунь-Шевченківського відділення поліції ОСОБА_3 на вказаному запиті резолюцію не вчинив, а в усній формі визначив виконавцем капітана поліції ОСОБА_7
Остання, підготувала відповідь та виготовила копію журналу місцезнаходження за межами підрозділу керівництва Корсунь-Шевченківського відділення поліції, а ОСОБА_3 не звіривши копію з оригіналом, засвідчив її своїм підписом.
Згідно з висновком службового розслідування капітан поліції ОСОБА_7 надала адвокату відповідь, яка суперечить дійсним обставинам та виготовила копії з неіснуючого журналу реєстрації місцезнаходження за межами підрозділу керівництва Корсунь-Шевченківського відділення поліції.
За вказані порушення наказом Головного управління Національної поліції в Черкаській області № 244 від 27.09.2017 р. ОСОБА_7 та ОСОБА_3 оголошено догану.
Факт відсутності ОСОБА_2 на робочому місці підтверджується рапортом заступника начальника УКЗ ГУНП в Черкаській області Приз А.І., актами про відсутність на службі.
Колегія суддів також, звертає увагу на певні невідповідності, що містяться у копії журналу реєстрації місцезнаходження керівництва Корсунь-Шевченківського відділення поліції наданої позивачем.
Так, запис під № 1 у цьому журналі зроблено лише 11 травня 2017 р., а останній запис - 30.05.2017 р.
При цьому, адвокатський запит № 16/2 про надання копії журналу реєстрації місцезнаходження керівництва Корсунь-Шевченківського відділення поліції датований 19 липня 2017 р.
Тобто, якщо виходити з того, що у журналі реєстрації місцезнаходження керівництва Корсунь-Шевченківського відділення поліції зазначено достовірні відомості, то необхідно дійти висновку, що ні до 11 травня 2017 р., ні з 1 червня 2017 р. журнал не вівся.
В світлі наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що надана позивачем копія журналу реєстрації місцезнаходження керівництва Корсунь-Шевченківського відділення поліції не може розглядатися як підтвердження перебування ОСОБА_8 на робочому місці у період з 22.05.2017 р. по 25.05.2017 р.
Судова колегія також відхиляє посилання скаржника на те, що окружний адміністративний суд не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_3, які спростовують підстави його звільнення.
У суді апеляційної інстанції був заслуханий запис судового засідання суду першої інстанції із показаннями названого свідка.
У цьому контексті суд зазначає, що по-перше ОСОБА_3 беззаперечно не стверджував те, що позивач перебував на робочому місці з 22.05.2017 р. по 25.05.2017 р. протягом усього робочого дня.
По-друге, судова колегія не може довіряти показанням свідка, який був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за низький контроль за службовою дисципліною в результаті чого адвокату надано відповідь, яка суперечить дійсним обставинам та виготовлено копію з неіснуючого журналу реєстрації місцезнаходження за межами підрозділу керівництва Корсунь-Шевченківського відділення поліції.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що від нього не відбирались пояснення з приводу відсутності на робочому місці, є помилковим.
За змістом пункту 6.2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України службова особа органу (підрозділу) внутрішніх справ, якій доручено проведення службового розслідування, має право одержувати від осіб РНС, стосовно яких проводиться службове розслідування, письмові пояснення.
Тобто, одержувати письмові пояснення є правом, а не обов'язком виконавця.
Із матеріалів справи вбачається, що в процесі проведення службового розслідування ОСОБА_2 пропонувалось надати письмові пояснення. Останній такі пояснення надав вчинивши запис, що він себе винуватим не визнає, доводити свою невинуватість не збирається.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 січня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 27 квітня 2018 р.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Г.В.Земляна
суддя В.П.Мельничук