27 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/12159/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Кухтея Р.В., Попка Я.С.,
з участю секретаря судового засідання Мацьків М.С.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі № 807/1525/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про стягнення заробітної плати та інших виплат, не виплачених при звільненні та їх компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати, -
судді в 1-й інстанції - Рейті C. І., Гаврилко С.Є., Луцович М.М.
час ухвалення рішення - 15.11.2017 року,
місце ухвалення рішення - м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - 20.11.2017 року,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національного банку України (далі - відповідач, НБУ), яким просить (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) стягнути з відповідача належну заробітну плату та інші виплати, не виплачені при звільненні та їх компенсації в зв'язку з порушенням строків виплати у розмірі 71 422,94 грн., в тому числі, 2 950,00 грн. - разова премія за виконання особового завдання; 31 058,28 грн. (за період з 01.12.2014 року по 26.02.2015 року включно) - середній заробіток за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника не з його вини, а також перебування позивача в передбаченій чинним законодавством процедурі скорочення чисельності працівників; 7 569,74 грн. - доплата суми вихідної допомоги при звільненні; 29 844,92 грн. - компенсації за втрату частки заробітної плати та інших виплат у зв'язку з затримкою термінів їх виплати.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що (на думку позивача) НБУ були порушені низки норм чинного законодавства з оплати праці та про примусове стягнення заробітної плати та інших виплат, які належать позивачу відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, а також про стягнення сум компенсацій втрати цих виплат у зв'язку з порушенням строків їх виплати через відмову відповідача здійснити належні виплати у добровільному порядку. Наказом НБУ від 26.02.2015 року № 1213-к ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника відділу готівкового обігу і касових операцій Управління НБУ в Луганській області у зв'язку із скороченням штату та чисельності працівників. В той же час, з моменту початку процедури звільнення відносно позивача з 26.11.2014 року по час звільнення, останній не було здійснено нарахування заробітної плати упродовж 3-х місяців; в односторонньому порядку прийнято рішення про зміну діючих умов оплати праці в бік її суттєвого погіршення; не виплачено разову премію за виконання особового завдання; не в повному обсязі здійснено виплату вихідної допомоги.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі № 807/1525/16 у позові відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив позивач , подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт покликається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт свою апеляційну скаргу мотивує тим, що відповідачем та судом першої інстанції було порушено ч. 3 ст. 32, ст. 103, п. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України, ст. 6 Закону України «Про охорону праці», ст. 12,21,22,29 Закону України «Про оплату праці», ст. 56,64 Закону України «Про Національний банк України», ст. 1,12 Конвенції про захист заробітної плати №95, рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп стосовно поняття «заробітна плата» та «оплата праці», п. 5,8,11,12,22 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
Просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі № 807/1525/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, НБУ 09.09.2014 року видано наказ №1634-к "Про скорочення вакантних посад у підрозділах Національного банку України", згідно п. 1 якого передбачено скоротити відповідно до законодавства України всі вакантні посади, які є у штаті структурних підрозділів центрального апарату, структурних підрозділів та одиниць, територіальних управлінь і навчальних закладів Національного банку України станом на 10 вересня 2014 року. Наказом НБУ №1854-к від 24.10.2014 року пункт 1 зазначеного наказу доповнено словами "а також ті посади, які будуть вакантними після зазначеного строку".
На виконання цієї постанови в.о. начальника Національного банку України в Луганській області видано наказ від 26.11.2014 року № 234-к "Про скорочення чисельності працівників Управління Національного банку України в Луганській області" на 242 одиниці. Пунктом 2 зазначеного наказу визначено обов'язок ознайомити працівників Управління з наказом про скорочення та попередити про наступне вивільнення до 26 грудня 2014 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності працівників (будь-яким можливим засобом зв'язку, зокрема, письмово під розписку особисто, поштовим, телефонним, факсимільним, електронною поштою).
Наказом Національного банку України від 26.02.2015 року № 1213-к ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника відділу готівкового обігу і касових операцій Управління НБУ в Луганській області у зв'язку із скороченням штату та чисельності працівників та встановлено виплатити: компенсацію за 21 календарний день невикористаної щорічної відпустки та вихідну допомогу у розмірі середнього заробітку згідно з вимогами ст. 44 КЗпП України.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 4 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року за № 100, встановлено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи, у випадку якщо і протягом цих місяців працівник не працював - середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
В редакції Порядку обчислення середньої заробітної плати, що діяла станом на час звільнення позивачки ОСОБА_1, останній абзац пункту 4 Порядку мав наступну редакцію - в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абзац третій пункту 4 зі змінами, згідно з постановами КМ України від 30.07.1999 року № 1398 та від 26.09.2001 року № 1266).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в день звільнення позивача здійснив нарахування належних йому на момент звільнення виплат, а саме: компенсація за невикористану щорічну відпустку та вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України.
НБУ доведено відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 заробітної плати та інших виплат, не виплачених при звільненні та їх компенсації в зв'язку з порушенням строків виплати, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". Місто Луганськ включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який затверджено Розпорядження Кабінету міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р.
Відповідно до абзацу другого п.2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 595 встановлено, що казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" на вимогу керівника учасників антитерористичної операції підприємства, установи та організації, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, частково або повністю припиняють свою роботу. Відповідні фахівці цих підприємств, установ та організацій при проведенні антитерористичної операції можуть у встановленому порядку, за їх згодою, залучатися до виконання окремих доручень.
Пунктом 4 розділу І Інструкції щодо організації роботи банківської системи в надзвичайному режимі, затверджена постановою Правління НБУ від 22.07.2014 року № 435, передбачено право Правління НБУ приймати рішення щодо призупинення, заборони діяльності банків чи здійснення окремих операцій.
Згідно ст. 30 Закону України "Про державну службу", державна служба припиняється, в тому числі, і на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю України.
В свою чергу, відповідно до ст.36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 КЗпП).
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Так, Національним банком України 09.09.2014 року видано наказ №1634-к "Про скорочення вакантних посад у підрозділах Національного банку України", згідно п. 1 якого передбачено скоротити відповідно до законодавства України всі вакантні посади, які є у штаті структурних підрозділів центрального апарату, структурних підрозділів та одиниць, територіальних управлінь і навчальних закладів Національного банку України станом на 10 вересня 2014 року.
Наказом НБУ №1854-к від 24.10.2014 року пункт 1 зазначеного наказу доповнено словами "а також ті посади, які будуть вакантними після зазначеного строку".
Згідно із постановою Правління Національного банку України від 20.11.2014 р. №736 "Про окремі питання оплати праці працівників управлінь Національного банку України в Донецькій і Луганській областях та внесення змін до їх граничної чисельності", у зв'язку з нестабільною ситуацією, що склалася в м. Луганську і спричинила через загрозу життю та здоров'ю працівників неможливість виконувати Управлінням Національного банку України в Луганській області своїх функцій, призупинено з 01 грудня 2014 року виконання управлінням Національного банку України в Донецькій та Луганській області частини своїх функцій та прийнято рішення про скорочення чисельності працівників управління Національного банку України в Луганській області на 242 одиниці та затверджено граничну чисельність у кількості 11 одиниць.
На виконання цієї постанови в.о. начальника Національного банку України в Луганській області видано наказ від 26.11.2014 р. №234-к "Про скорочення чисельності працівників Управління Національного банку України в Луганській області" на 242 одиниці.
Пунктом 2 зазначеного наказу визначено обов'язок ознайомити працівників Управління з наказом про скорочення та попередити про наступне вивільнення до 26 грудня 2014 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням чисельності працівників (будь-яким можливим засобом зв'язку, зокрема, письмово під розписку особисто, поштовим, телефонним, факсимільним, електронною поштою).
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату за час простою у період з грудня 2014 року по лютий 2015 року, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 34 КЗпП України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (стаття 113 КЗпП).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачка до виконання будь-яких функцій управління Національного банку України в Донецькій та Луганській області не залучалась, що не є спірним.
Постановою Правління Національного банку України від 20.11.2014 року №736 "Про окремі питання оплати праці працівників управлінь Національного банку України в Донецькій і Луганській областях та внесення змін до їх граничної чисельності", призупинено з 01 грудня 2014 року виконання управлінням Національного банку України в Донецькій та Луганській області частини своїх функцій, скорочено чисельність працівників управління Національного банку України в Луганській області та вирішено не здійснювати оплату праці працівникам Управління, які не залучаються до роботи.
Зазначена постанова НБУ є чинною і підлягала виконанню, при цьому, не оскаржуючи вказану постанову, позивачка наполягає на зобов'язанні відповідача здійснити їй виплату середнього заробітку за період з 01 грудня 2014 року, яка була зупинена на підставі цієї постанови НБУ.
Також відповідно до листа Міністерства соціальної політики України №8946/0/14-14/13 від 11.08.2014 року неможливість повернення працівника на підприємство, яке знаходиться в зоні АТО, не є простоєм.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав зазначених у пунктах 1,2,6 статті 40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку.
У зв'язку з тим, що позивач не мала заробітку за останні місяці перед звільненням не з своєї вини, нарахування вихідної допомоги при звільненні правомірно було проведено з установленого її місячного окладу.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, прийшла до висновку про відсутність підстав, які свідчили б про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального або процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі № 807/1525/16 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Р. В. Кухтей
Я. С. Попко
Повне судове рішення складено 27.04.2018 року