Справа № 22-ц-2690\11266
2012 рік
Головуючий у 1 інстанції - Лазаренко В.В..
Доповідач - Шахова О.В.
26 вересня 2012 року колегія судців судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Шахової О.В.
суддів Головачова Я.В., Поливач Л.Д .
при секретарі Охневській Т.В .
розглянула в відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2012 року
в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Регіонального товариства "Фірма "Авіаінвест",треті особи Київська міська рада, Фонд державного майна України про визнання розпорядження незаконним, договору купівлі- продажу частково недійсним та виключення гуртожитку із статного капіталу акціонерного товариства,
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено в задоволені вищезазначеного позову,за безпідставністю та недоведеністю заявлених вимог .
Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову .
На обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, зокрема, що на час виникнення даних правовідносин законом було передбачено особливий статус приватизації громадянами України кімнат в гуртожитках і дійшовши до висновку, що вказане положення надавало можливість приватизувати гуртожитки в складі цілісних майнових комплексів підприємств в порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію державного майна», суд не врахував, що дана норма встановлювала виключення з об'єктів приватизації державного житлового фонду громадянами України, проте в жодному разі не передбачала можливість приватизації таких об'єктів в складі цілісних майнових комплексів підприємств. Згідно ст. 2 вказаного Закону визначено перелік об'єктів державного житлового фонду, які не підлягали приватизації громадянами України, проте жоден з перелічених об'єктів, виходячи зі змісту зазначеної норми, не може автоматично приватизуватися в складі цілісних майнових комплексів підприємств. На думку апелянта, є такими, що не грунтуються на матеріалах справи висновки суду що будь-які права позивачів як наймачів (користувачів) кімнат в будинку гуртожитку не порушені, оскільки незаконна приватизація спірного гуртожитку в складі цілісного майнового комплексу орендного підприємства прямо суперечить частині 2 статті 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», призвела до вилучення спірного гуртожитку з державної власності та передачу в приватну власність ПАТ «Фірма «Авіаінвест». Таким чином мешканці спірного гуртожитку, в тому числі і позивачі по справі, які отримали в користування жилі приміщення в державному житловому фонді в зв'язку з роботою на
державному підприємстві, та яким були видані ордери на жилі приміщення, внаслідок незаконного включення спірного гуртожитку до цілісного майнового комплексу підприємства та наступного його продажу, зазнали порушення житлових прав, передбачених чинним законодавством.
Заслухавши доповідь судді Шахової О.В., пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши апеляційну скаргу, в межах її доводів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції від 22.02.1994 (яка діяла на час виникнення даних правовідносин) приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
До об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки (надалі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації житлові приміщення у гуртожитках.
У разі зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.
Згідно з ч. 1 ст.37 Закону України «Про власність», в редакції від 05.05.1993, яка діяла на момент приватизації спірного гуртожитку, майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законодавчими актами України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачі є мешканцями гуртожитку №76А по просп. Повітрофлотському в м. Києві на підставі ордерів № 741 (а.с.66-67) та № 765(а.с.68-69).
На час вселення позивачів гуртожиток знаходився у повному господарському віданні Будівельно-монтажного управління №3 цивільної авіації, яке відповідно до Статуту, зареєстрованого Залізничною районною радою народних депутатів міста Києва від 31 грудня 1991 року за №0095-115-11, було державним підприємством, засновником якого виступав Фонд державного майна України (а.с. 103-106).
17.06.1993 року Залізничною районною адміністрацією м. Києва зареєстровано Положення про організацію орендарів колективного орендного підприємства Будівельно- монтажне управління №3 цивільної авіації (а.с. 107-109), а 09.09.1993 Фонд державного майна України та організація орендарів орендного підприємства Будівельно-монтажне управління №3 цивільної авіації, уклали договір оренда державного майна орендного підприємства Будівельно-монтажне управління №3 цивільної авіації за №123.
31 березня 1994 року розпорядженням регіонального відділення Фонду державного майна України у м. Києві № 45-р вартість зазначеного гуртожитку включено до вартості майна цілісного майнового комплексу, що підтягав приватизації (а.с.43).
28 квітня 1994 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України у м. Києві та організацією орендарів "Будівельно-монтажного управління № 3" цивільної авіації укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Будівельно-монтажне управління № 3" цивільної авіації,
відповідно до умов якого цілісний майновий комплекс орендного підприємства "Будівельно-монтажне управління № 3" цивільної авіації, у тому числі спірний гуртожиток № 76А по проси. Повітрофлотському в м. Києві був переданий у власність та увійшов до статутного фонду орендного підприємства "БМУ № 3" цивільної авіації (а.с.41-42).
Цей факт підтверджується свідоцтвом про право власності від 19 липня 1994 року № 70 (а.с.51).
Згідно п.1.3 Статуту Акціонерного товариства закритого типу «Фірма «Авіаінвест» від 27.07.1994 вбачається, що воно є правонаступником майнових та інших прав і обов'язків організації орендарів колективного орендного підприємства Будівельно- монтажне управління №3 цивільної авіації (а.с. 110-112).
5 листопада 2004 року Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією зареєстровано нову редакцію Статуту Акціонерного товариства закритого типу «Фірма «Авіаінвест», згідно з п.1.1. якого товариство перейменовано на Закрите акціонерне товариство «Фірма «Авіаінвест» (а.с. 113-115).
Відмовляючи позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в задоволені позову суд виходив з того,що на момент проведення приватизації орендного підприємства "Будівельно-монтажне управління №3", гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі в комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало. Механізм передачі житлового фонду в комунальну власність визначено Положенням про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 за №891, згідно п.2 якого, передачі в комунальну власність підлягають житлові будинки відомчого житлового фонду (крім гуртожитків) і зміни щодо передачі в комунальну власність відомчого житлового фонду, в т. ч. гуртожитків до наведеного Закону внесено лише 3 березня 2005, а до згаданого Положення - лише 26 травня 2004.
Крім цього суд прийшов до висновку, що вимоги позивачів щодо виключення спірного гуртожитку зі статутного капіталу ЗАТ «Фірма «Авіаінвест» не можуть бути задоволені, оскільки суперечать нормам Цивільного кодексу України та Закону України «Про акціонерні товариства».,а саме ч. 1ст. 155 ЦК України, якою передбачено, що статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій і згідно ч.2 ст.159 ЦК , питання внесення змін до статуту товариства, в тому числі зміни розміру його статутного капіталу віднесено до виключної компетенції загальних зборів акціонерів. Згідно ж з вимогами ч. 1 ст.152 ЦК , зменшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється виключно за рішенням загальних зборів акціонерів, за обов'язкової умови попереднього повідомлення про це всіх кредиторів товариства у порядку, встановленому законом.
Статтею 16 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що статутний капітал акціонерного товариства зменшується в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кількості, якщо це передбачено статутом товариства.
З огляду на викладені обставини та вимоги закону, суд вважав, що виключення спірного гуртожитку зі статутного капіталу ЗАТ «Фірма «Авіаінвест» призвело б до порушення загального порядку зменшення статутного капіталу акціонерного товариства передбаченого чинним законодавством та порушення майнових прав і інтересів акціонерів згаданого товариства, гарантії яких згідно з п. З ч.2 ст.152 ЦК України, встановлюються законом.
Вимога позивачів про передачу спірного гуртожитку до комунальної власності територіальної громади суперечить Закону України «Про забезпечення реалізації житлових права мешканців гуртожитків», оскільки згідно з п. 4 ч.1 ст.3 згаданого Закону, гуртожитки, що було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), передаються у власність територіальних громад відповідно до державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад з урахуванням особливостей, визначених цим Законом і, зокрема, гуртожитки передані у власність територіальних громад, які було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації). передаються у власність територіальної громади за умови попередньої повної компенсації вартості гуртожитку або безоплатно, за умови згоди на це власника гуртожитку. Розмір компенсації вартості гуртожитків розраховується відповідно до вартості гуртожитків, за якою їх було включено до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), з урахуванням її зменшення внаслідок нарахованого фізичного зносу і збільшення в результаті фактичних витрат власників на проведення капітального ремонту за час перебування гуртожитків у їх власності. У разі наявності корпоративних прав держави у статутному капіталі таких товариств розмір компенсації визначається пропорційно обсягу таких прав відповідно до закону. За згодою сторін компенсація вартості гуртожитків може здійснюватися грошима або майном (майновими правами).
Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання розпорядження Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву в частині включення вартості гуртожитку до вартості майна цілісного майнового комплексу, що підлягав приватизації та продажу гуртожитку суд керувався статтею 19 Конституції України, згідно якої правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підставами для визнання акта не чинним є невідповідність його вимогам чинного законодавства України та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (не чинним) є також порушення у зв'язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів осіб - позивачів у справі.
Судом встановлено, що позивачами не доведено, що прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного розпорядження призвело до порушення їх прав,свобод та інтересів, оскільки вони не були учасниками правовідносин,які вони оспорюють і приймаючи зазначене розпорядження відповідач Регіональне відділення Фонду держмайна діяв у відповідності до вимог закону. Позивачі ж проживають, користуються житловими приміщеннями в гуртожитку і докази на підтвердження того, що ці права будь-ким з відповідачів порушуються в матеріалах справи відсутні.
Таких висновків суд першої інстанції дійшов після повного, всебічного з'ясування обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін. Суд надав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та застосував правові норм які регулюють дані правовідносини,у зв'язку з цим неможливо погодитись з доводами апеляційної скарги про неналежну оцінку доказів, невірне застосування матеріального права та невідповідність викладених у рішенні суду висновків обставинам справи.
Висновки суду щодо законності проведення приватизації гуртожитку по пр. Повітрофлотському,76-А в м. Києві та включення його вартості до вартості цілісного майнового комплексу, що підлягав приватизації та продажу гуртожитку відповідають обставинам встановлених в Постанові Верховного Суду України від 30 травня 2011 року по заяві ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про перегляд ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 грудня 2010 року, зокрема, що спірний гуртожиток є власністю та входить до статутного капіталу
ЗАТ "Авіаінвест" і на момент приватизації орендного підприємства "Будівельно-монтажне управління №3" гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду,який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі в комунальну власність відповідних рад,і могли бути включені до вартості майна підприємств,які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують та є такими, що не тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий
Судді