03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2937/2018
25 квітня 2018 року м. Київ
№ 753/16555/13
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів: Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання: Станішевської Б.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 5 лютого 2018 року про визнання судового наказу від 14 грудня 2017 року таким, що не підлягає виконанню, постановлену у складі судді Васильченка О.В. в приміщенні Подільського районного суду м.Києва,
14 грудня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу, яким просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частини заробітку (доходу) , але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
14 грудня 2017 року Подільським районним судом м.Києва видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі однієї чверті заробітку, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 14 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
22 грудня 2017 року копія судового наказу направлена сторонам.
У січні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про визнання судового наказу Подільського районного суду м.Києва від 14 грудня 2017 року таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що виданий наказ за змістом і формою не відповідає вимогам закону, таким чином цей наказ є таким, що не підлягає виконанню. Крім того, вважає, що суддя взагалі не мав права приймати заяву про видачу судового наказу до провадження, оскільки із заяви і поданих документів, зокрема розпорядження Подільської РДА в м.Києві, вбачається спір про право щодо визначення місця проживання малолітньої дитини. Також посилалась на те, що підставою для визнання цього судового наказу таким, що не підлягає виконанню, є зазначення у наказі РНОКПП, що належить іншій особі.
Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 5 лютого 2018 року заяву ОСОБА_3 задоволено, судовий наказ виданий Подільським районним судом м.Києва від 14 грудня 2017 року у справі за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини визнано таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду від 5 лютого 2018 року, посилаючись на те, що така прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, судом неправильно та неповно встановлено обставини, які мають значення для справи та неправильно визначено відповідно до встановлених обставин правовідносини.
Зокрема, зазначив, що доводи викладені в заяві ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Стягнення аліментів на утримання дитини не зупиняється у разі звернення іншої сторони до суду із позовами про оспорювання батьківства (материнства), визначення місця проживання дитини, визначення порядку участі у вихованні і спілкуванні з дитиною.
Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечували і просили постановлену ухвалу залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що наказне провадження відповідно до положень ЦПК України (чинного на день винесення спірного судового наказу) було спрощеною формою судового провадження, особливістю якого є безспірність правовідносин між стягувачем та боржником, а оскільки між сторонами, станом на 14 грудня 2017 року, об'єктивно існував спір про право щодо утримання, виховання дитини та визначення місця її проживання, то є всі передбачені ст.432 ЦПК України підстави для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Такий висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає правильним, суд постановив ухвалу, яка відповідає вимогам процесуального закону, доводи апеляційної скарги на правильність висновку суду не впливають.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Особливістю наказного провадження є безспірність правовідносин між стягувачем і боржником.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв в порядку наказного провадження» наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником.
Відповідно до ч.3 ст.100 ЦПК України, в редакції чинній на час видачі судового наказу, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Додані до заяви ОСОБА_2 документи, а саме розпорядження Подільської районної у м.Києві державної адміністрації, копія рішення апеляційного суду м.Києва про розірвання шлюбу, дають підстави вважати, що між сторонами на момент прийняття рішення про відкриття провадження по заяві про видачу судового наказу, існував спір про право щодо визначення місця проживання сина сторін, що виключало можливість видачі судового наказу.
Відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково з зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших підстав.
Отже, враховуючи, що судовий наказ Подільським районним судом м.Києва 14 грудня 2017 року було видано помилково, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання його таким, що не підлягає виконанню відповідно до вимог ч.2 ст.432 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що провадження у справі про стягнення аліментів не підлягає зупиненню з підстав наявності спору про визначення місця проживання дитини, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування постановленої ухвали, оскільки інститут зупинення провадження у справі не є тотожним інституту - визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи, що судовий наказ було видано помилково, доводи апеляційної скарги щодо не з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, недоведеність вимог ОСОБА_3, відсутність доказів на підтвердження добровільної участі матері в утриманні дитини, не заслуговують на увагу і не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування ухвали про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність, а тому підлягають відхиленню.
ОСОБА_2 не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 5 лютого 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 27 квітня 2018 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус