03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2323/2018
25 квітня 2018 року м. Київ
Справа № 757/28026/17-ц
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання -Станішевської Б.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_2
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Печерського районного суду м.Києва від 20 листопада 2017 року, ухваленого у складі судді Писанець В.А. в приміщенні Печерського районного суду м.Києва,
у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 про стягнення коштів,
У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк». В період з березня по травень 2015 року вона помилково та безпідставно перерахувала через Черкаське відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» на картку № НОМЕР_1, відкриту в ПАТ КБ «ПриватБанк» та належить ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 50 000 грн., а саме 30 березня 2015 року - 5000 грн., 31 березня 2015 року - 5000 грн. та 18 травня 2015 року - 40 000 грн. У зв'язку з помилковим перерахуванням коштів на картку ОСОБА_3, якого вона не знала, та відмови відповідача повернути безпідставно набуті ним її грошові кошти в сумі 50 000 грн., вона у листопаді 2015 року звернулась до правоохоронних органів. За фактом заподіяння їй майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою розпочато кримінальне провадження.
На підставі ст. 1213 ЦК України, просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь суму безпідставно набутих грошових коштів в сумі 50 000 грн., або у випадку знаходження цих грошових коштів на картковому рахунку відповідача, стягнути ці кошти на її користь з ПАТ КБ «ПриватБанк».
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та незаконність, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для її вирішення, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначала, що суд першої інстанції у відповідності до ч. ст.1212 ЦК України не з'ясував правову підставу, на якій відповідач ОСОБА_3 отримав від неї на свій картковий рахунок грошові кошти на суму 50 000 грн. в період з березня по травень 2015 року.
Крім цього, судом не враховано, що відповідач ОСОБА_3 не оспорює отримання від неї грошових коштів на свій картковий рахунок в ПАТ КБ «ПриватБанк».
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення залишити без змін, посилаючись на те, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, позивач замовчує обставини, які стали підставою для перерахування коштів, більш того квитанції, які долучені до матеріалів справи підтверджують про усвідомленість ОСОБА_2 про одержувача коштів та номеру його рахунку, оскільки перерахування коштів відбулось 3 рази у різні періоди часу.
Від ПАТ КБ «Приватбанк» відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судове засідання ОСОБА_2, ОСОБА_3 не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, причини своєї неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим колегія вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Представник ПАТ КБ «Приватбанк» - Каракоця О.Р. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення представника ПАТ КБ «Приватбанк», перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін, виходячи з наступного.
Судом установлено, що позивач здійснила перерахування грошових коштів ОСОБА_3 на його картковий рахунок, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1, 30 березня 2015 року у розмірі 5000 грн., 31 березня 2015 року у розмірі 5000 грн., 18 травня 2015 року у розмірі 40000 грн., а всього на загальну суму 50000 грн.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із безпідставності позовних вимог, оскільки три факти перерахування ОСОБА_2 коштів на банківську картку ОСОБА_3 виключає можливість помилковості банківської операції.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального права.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивачка ОСОБА_2 посилалась на те, що вона є клієнтом банку, відповідач ОСОБА_3 в період березня - травня 2015 року безпідставно набув її майно у вигляді грошових коштів в сумі 50000 грн., які вона йому помилково та безпідставно перераховувала на його картку, відкриту у ПАТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до ст.11 ЦПК України, в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України, в редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).
За змістом ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
ОСОБА_2 як на безпідставність набуття ОСОБА_3 грошових коштів, що належать позивачці, посилається на помилковість здійснення нею переказу цих коштів.
Проте, такі її доводи є недоведеними, а вчинені нею дії по переказу коштів з зазначенням в платіжних документах від 30 березня 2015 року, 31 березня 2015 року, 18 травня 2015 року прізвища, ім'я, по батькові ОСОБА_3 та номеру його картки, не дають підстав уважати, що позивачка помилялася щодо особи, на користь якої вона перераховувала кошти.
На інші обставини в обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 не посилалась.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції не з'ясував на якій правовій підставі ОСОБА_3 отримав від позивачки ОСОБА_2 грошові кошти, а тому необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування рішення, оскільки саме позивач має довести обставини, на які посилається в обґрунтування своїх вимог, та надати докази на їх підтвердження. Враховуючи, що свої вимоги позивач обґрунтовує лише помилковістю перерахування коштів, а на інші обставини не посилається, суд першої інстанції з дотриманням норм процесуального права розглянув справу та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Печерського районного суду м.Києва ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року - залишити без змін
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 27 квітня 2018 року.
Суддя-доповідач: О.І.Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус