ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 квітня 2018 року № 826/16039/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовомПечерського районного у місті Києві військового комісаріату
доГоловного територіального управління юстиції у м. Києві
провизнання протиправною та скасування постанови від 28.11.2017р. №55262247,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Печерський районний у місті Києві військовий комісаріат (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - Державний виконавець, відповідач) про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіна Олександра Павловича від 28.11.2017 року про відкриття виконавчого провадження № 55262247.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2018 року суддею Амельохіним В.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 826/16039/16 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2017 року було винесено незаконно та без урахування всіх належних підстав для її відкриття, оскільки на момент її відкриття вже діяло рішення Вищого адміністративного суду України.
Зокрема, на думку позивача, відповідачем не було враховано той факт, що Печерський районний у м. Києві військовий комісаріат не є юридичною особою, не має самостійного балансу та реєстраційного (розрахункового) рахунку у фінансовій установі та те, що станом на час відкриття виконавчого провадження в Єдиному державному реєстрі судових рішень була оприлюднена ухвала Вищого адміністративного суду України №К/800/35310/17 від 31.10.2017 р. про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року (рішення яких були підставою для звернення до виконання) до ухвалення касаційним судом відповідного судового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги.
12.02.2018 року представником Головного територіального управління юстиції у м. Києві надано до суду копію виконавчого провадження № 55262247.
Згідно наданого до суду відзиву на позов від 15.02.2018 року (вх. № 17508/18) відповідач, Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, проти задоволення позову заперечувало та просило у задоволені його відмовити.
Відзив відповідача обґрунтовано тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2017 року № 55262247, прийнята у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, та в межах наданих повноважень.
Згідно частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
27.11.2017 року до Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття до виконання виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва від 03.11.2017 року по справі № 826/3490/16.
Відповідно до вказаного листа Печерський районний у місті Києві військовий комісаріат було зобов'язано укласти з ОСОБА_1 трудовий договір про прийняття на посаду провідного спеціаліста відділення офіцерів запасу і кадрів Печерського районного у місті Києві військового комісаріату за переведенням з Київського обласного військового комісаріату з 08 лютого 2016 року шляхом оформлення відповідного Наказу.
28.11.2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіним Олександром Павловичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55262247, та встановлено боржнику (Печерському районному у місті Києві військовому комісаріату) виконати рішення суду протягом 10 днів.
Пунктом 3 вказаної постанови, постановлено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 12 800, 00 грн.
28.11.2017 року постанову про відкриття виконавчого провадження № 55262247 надіслано сторонам супровідним листом за № 55262247/12.
30.11.2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіним Олександром Павловичем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду №К/800/35310/17 від 31.10.2017 р. про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року до ухвалення касаційним судом відповідного судового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги.
30.11.2017 року вказану постанову надіслано сторонам супровідним листом за № 55262247/12.
Незгода позивача з постановою про відкриття виконавчого провадження № 55262247 від 28.11.2017 року, обумовила його на звернення до суду за захистом своїх прав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) (в редакції на час вчинення виконавчих дій).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею третьою Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Виконавчі документи, зазначені у частині першій цієї статті, підлягають виконанню після їх внесення до Єдиного державного реєстру виконавчих документів у встановленому законодавством порядку.
Частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIII у виконавчому документі зазначаються:
- назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
- дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
- повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
- ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
- резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
- дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
- строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви або повідомлення, передбачених частиною першою цієї статті, отримує в Єдиному державному реєстрі виконавчих документів електронну копію виконавчого документа та виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до ст. 65 Закону № 1404-VIII рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Як встановлено з копії виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2017 року по справі № 826/3490/16, останній відповідав всім вимогам встановлених до нього статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд також зазначає, що вказаний виконавчий документ заявником було надіслано засобами поштового зв'язку 21.11.2017 року (згідно відбитка поштового штемпеля), та було отримано відповідачем 27.11.2017 року (вх. № 13726), тобто в строки, передбачені ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII.
А тому, у державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шатохіним Олександром Павловичем не було правових підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.
При цьому, суд зазначає, що 31.10.2017 року Вищим адміністративним судом України прийнято ухвалу про відкрити касаційне провадження у справі № 826/3490/16 за касаційною скаргою Печерського районного в місті Києві військового комісаріату на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного в місті Києві військового комісаріату про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити певні дії.
Вказаною ухвалою Вищим адміністративним судом України задоволено клопотання Печерського районного в місті Києві військового комісаріату та зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року до ухвалення касаційним судом відповідного судового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказана ухвала: Надіслана судом: 01.11.2017; Зареєстрована: 03.11.2017; Оприлюднена: 03.11.2017.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: зупинення судом виконання за виконавчим документом (судовим рішенням) або зупинення дії судового рішення.
Як було зазначено вище, відповідачем на виконання вказаної ухвали Вищого адміністративного суду України, постановою від 30.11.2017 року зупинено вчинення виконавчих дій.
При цьому, суд зазначає, що матеріали виконавчого провадження № 55262247 не містять, на виконання ч. 4 ст. 19 Закону № 1404-VIII, повідомлення сторонами виконавчого провадження державного виконавця про прийняття Вищим адміністративним судом України рішення про зупинення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2017 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року до ухвалення касаційним судом відповідного судового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги.
У той же час, суд звертає увагу, що згідно ст. 18 Закону № 1404-VIII, якою визначено обов'язки і права виконавців, не передбачено положення, відповідно до якого виконавець під час вчинення виконавчих дій обов'язково використовує відомості, отримані з Єдиного державного реєстру судових рішень.
А тому, посилання позивача на обізнаність виконавця відповідача при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження про наявність ухвали Вищого адміністративного суду України від 31.10.2017 року, є безпідставним.
За вказаних обставин, суд приходить до переконання, що відповідачем постанову про відкриття виконавчого провадження № 55262247 було прийнято правомірно.
У той же час, щодо стягнення з боржника (Печерського районного у місті Києві військового комісаріату) виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 12 800, 00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Згідно п. 1 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 р. № 389 військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території.
Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи, крім районних, міських, районних у містах, можуть утворюватися:
- об'єднані районні військові комісаріати для обслуговування кількох районів чи районів у містах обласного значення або районів і міст районного значення чи кількох районів у містах обласного значення та району (районів);
- об'єднані міські військові комісаріати для обслуговування одночасно м. Севастополя та району або міста обласного значення та району (районів).
Військові комісаріати утворюються, реорганізуються та ліквідуються Міноборони за поданням начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил.
Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що обласні військові комісаріати є юридичними особами, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства.
Інші військові комісаріати є відокремленими підрозділами відповідних обласних військових комісаріатів.
Військові комісаріати мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Отже, Печерський районний у місті Києві військовий комісаріат є відокремленим підрозділом відповідних обласних військових комісаріатів.
Згідно довідки Київського міського військового комісаріату від 03.06.2016 року № 3978, адресованої Печерському районному у місті Києві військовому комісаріату, останнього повідомлено, що районні у м. Києві військові комісаріати є відокремленими підрозділами Київського міського військового комісаріату. Окрім того, відповідно до директиви Міністра оборони України № 322/1/03 від 18.04.2006р. районні у м. Києві військові комісаріати з квітня 2006 року зараховані на фінансове забезпечення до Київського міського військового комісаріату, тому власних реєстраційних рахунків не мають. Мають правовий статус суб'єкта - без права юридичної особи.
Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Частиною другою ст. 81 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Виходячи з загальних положень Цивільного кодексу України передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру (ст. 95 ЦКУ).
Таким чином, Печерський районний у місті Києві військовий комісаріат є відокремленим підрозділом Київського міського військового комісаріату.
Аналіз вказаних вище норм законодавства свідчить про те, що відокремлений підрозділ не є юридичною особою, а тому не може від свого імені відкривати рахунки, набувати майно, нести юридичну відповідальність. У той же час юридична особа може наділяти свій відокремлений підрозділ майном для здійснення його діяльності, відкривати рахунки для обслуговування виключно відокремленого підрозділу. Відокремлені підрозділи не підлягають державній реєстрації, втім інформація про відокремлений підрозділ вноситься до ЄДР до запису про юридичну особу, яка їх утворює.
Окрім цього, суд також звертає увагу, що згідно наданої відповідачем копії Витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що засновником Печерського районного у місті Києві військового комісаріату є Київський міський військовий комісаріат. Вказане ще раз підтверджує той факт, що позивач не є юридичною особою.
Також суд звертає увагу, що факт відсутності у позивача відкритих розрахункових рахунки підтверджується також платіжним дорученням від 21.12.2017 року № 2598 про сплату судового збору за подачу вказаного позову саме Київським міським військовим комісаріатом.
А тому, за вказаних обставин, суд погоджується з доводами позивача про протиправність дій Головного територіального управління юстиції у м. Києві, шляхом зазначення в п. 3 постанові про відкриття виконавчого провадження № 55262247 стягнення з Печерського районного у місті Києві військового комісаріату виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 12 800, 00 грн., у зв'язку із чим в цій частині постанова Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 28.11.2017 року про відкриття виконавчого провадження № 55262247 підлягає скасуванню.
За вказаних обставин, стягнення виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 12 800, 00 грн. може підлягати лише з Київського міського військового комісаріату.
Беручи до уваги викладене вище, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч. 3 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
У той же час, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Печерського районного у місті Києві військового комісаріату (м. Київ, 01601, вул. Петра Болбочана, 1, код ЄДРПОУ 09925969) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати п. 3 постанови Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 28 листопада 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 55262247, а саме в частині стягнення з Печерського районного у місті Києві військового комісаріату виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмірі 12 800, 00 грн.
3. В іншій частині позовних вимог Печерського районного у місті Києві військового комісаріату відмовити.
4. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у м. Києві на користь Київського міського військового комісаріату понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 320 (триста двадцять) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін