ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
18 квітня 2018 року № 826/14695/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді: Катющенка В.П., суддів: Кармазіна О.А., Скочок Т.О., за участю секретаря судового засідання Скидан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до третя особа: про Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлоіндбуд-2", визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
за участю:
від позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3;
від відповідачів - не з'явились;
від третьої особи - Правдюк В.М.
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Київській області про реєстрацію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації № НОМЕР_6: "Готельно-торгівельний комплекс з кемпінгом (перша черга - кемпінг) перший пусковий комплекс: АДРЕСА_1", подану замовником будівництва підприємством ТОВ "Житлоінбуд-2";
- скасувати реєстрацію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації: "Готельно-торгівельний комплекс з кемпінгом (перша черга - кемпінг) перший пусковий комплекс: АДРЕСА_1", зареєстровану Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Київській області за № НОМЕР_6;
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області Айвазян Олександри Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 18460996 від 29.12.2014 щодо реєстрації за ТОВ "Житлоінбуд-2" права власності на об'єкт нерухомого майна: будівля, І черга будівництва - кемпінг, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності НОМЕР_3, дата, час державної реєстрації: 25.12.2014 21:37:16);
- скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_4, виданого 29.12.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Айвазян Олександрою Юріївною (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 543936232224);
- зобов'язати Управління державної реєстрації Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна: будівля, І черга будівництва - кемпінг, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 543936232224, номер запису про право власності НОМЕР_3), зареєстрованого за ТОВ "Житлоінбуд-2".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що як мешканець села Петропавлівська Борщагівка, вона заінтересована у збереженні зелених насаджень цього населеного пункту, недопущенні проведення незаконної забудови та у забезпеченні сталого розвитку його територій і екологічної безпеки, який повинен здійснюватись з обов'язковим урахуванням громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій та має конституційне право на безпечне для життя і здоров'я довкілля. Стверджує, що її права та інтереси, як члена територіальної громади села Петропавлівська Борщагівка повинні забезпечуватись, у тому числі, шляхом суворого дотримання суб'єктами містобудування містобудівного законодавства, а також у виконанні належним чином суб'єктами владних повноважень, зокрема Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Київській області, своїх публічно-правових обов'язків щодо нагляду та контролю за містобудівною діяльністю (за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил), здійснення дозвільних функцій у будівництві тощо. Позивач стверджує, що на дату реєстрацію оскаржуваної декларації, зазначена у ній інформація не відповідала дійсності, а будівля кемпінгу збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, а також прийнята в експлуатацію з істотними порушеннями будівельних норм і правил, що є підставою вважати будівлю кемпінгу об'єктом самочинного будівництва. З огляду на зазначені обставини, позивач вважає, що оскаржуване рішення Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Київській області є протиправним та підлягає скасуванню разом з оскаржуваною декларацією. У позовній заяві вимоги, заявлені до Управління державної реєстрації Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області, позивач вважає похідними та такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 22.09.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/14695/16.
Відповідно до ухвали суду від 22.11.2017 адміністративну справу № 826/14695/16 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою, постановленою судом без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 19.12.2017, замінено первинного відповідача - Управління державної реєстрації Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області на належного - Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області.
Представники позивача у судовому засіданні 18.04.2018 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.
Представники відповідачів у судове засідання 18.04.2018 не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.
У матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову представника Державної архітектурно-будівельної інспекції України ОСОБА_6, за змістом яких останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваних рішень, представник відповідача зазначив, що у відповідача не було підстав для відмови у реєстрації оскаржуваної декларації, оскільки остання містила всі дані та була оформлена з дотриманням вимог чинного на момент її подання законодавства. Крім того, представник відповідача у письмових запереченнях зазначив, що реєстрація спірної декларації не створює жодних правових наслідків для позивача та не порушує права останньої.
Також, у матеріалах справи міститься клопотання Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 15.01.2018 № 07-21/124 про розгляд справи за відсутності її представника.
Представник третьої особи у судовому засіданні 18.04.2018 заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснив, що оскаржуваними рішеннями не порушені права позивача. У свою чергу, ТОВ "Житлоінбуд-2" була оформлена у відповідності до вимог чинного законодавства та містила необхідну інформацію для прийняття відповідачем рішення про її реєстрацію. Крім того, звертав увагу суду, що належна позивачеві земельна ділянка не межує з земельною ділянкою, на якій збудовано кемпінг, що додатково сідчить про відсутність порушення спірними рішеннями прав позивача.
У судовому засіданні 18.04.2018 на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частини ухвали про закриття провадження в адміністративній справі № 826/14695/16 в частині позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_4, виданого 29.12.2014 державним реєстратором реєстраційної служби Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області Айвазян Олександрою Юріївною (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 543936232224).
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 18.04.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
17.12.2014 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області було зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації: "Готельно-торгівельний комплекс з кемпінгом (перша черга - кемпінг) перший пусковий комплекс: АДРЕСА_1" за № НОМЕР_6.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що на підставі рішення від 29.12.2014 № 18460996 про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлоінбуд-2" зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна: будівля, І черга будівництва - кемпінг, площею 36 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_5, цільове призначення: землі житлової або громадської забудови.
Вважаючи, що у Департамента Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області не було підстав для реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що стало наслідком безпідставної, на думку позивача, реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси
Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
<...> поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.
Так, правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів визначає Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною другою статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Відповідно до частини 4 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" прийняття рішення про реєстрацію (повернення) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.
Частиною шостою статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.
У свою чергу, пунктами 28 та 29 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 N 461 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі виявлення Інспекцією наведених у декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які не є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом відповідно до статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Інспекція письмово повідомляє замовника протягом одного робочого дня з дня такого виявлення.
У разі виявлення Інспекцією недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню Інспекцією.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації з підстав її оформлення з порушенням установлених вимог або скасування реєстрації такої декларації з підстав недостовірності інформації віднесена до виключної компетенції відповідача - Державної архітектурно-будівельної інспекції України.
При цьому, правові наслідки у разі повернення декларації про готовність об'єкта до експлуатації або скасування реєстрації такої декларації виникають лише для замовника будівництва.
Також, суд звертає увагу, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, не було передбачено підстав для відмови у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, якими обґрунтовує свої позовні вимоги позивач, а саме: зазначення у декларації замовником будівництва недостовірних даних.
Таким чином, дії відповідача і рішення щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, повернення декларації або скасування реєстрації декларації є актами індивідуальної дії, відповідно, відсутність у будь-кого, крім Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоінбуд-2", в тому числі і позивача, прав чи обов'язків у зв'язку з оскарженим рішенням, не породжує для останньої і права на звернення з цим адміністративним позовом, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд звертає увагу позивача, що нею невірно обрано захист свого порушеного права, як члена територіальної громади села Петропавлівська Борщагівка, в частині недотримання, на її думку, Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлоінбуд-2" вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та зазначає, що реалізація такого права можлива у порядку, встановленому статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пунктом 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 N 553.
Враховуючи викладене та те, що вимоги позивача, заявлені до Управління державної реєстрації Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області, яке у судовому засіданні 19.12.2017 замінено належним відповідачем - Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, є похідними, суд не вбачає підстав і для їх задоволення.
Згідно частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_2) відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.П. Катющенко
Судді О.А. Кармазін
Т.О. Скочок