Справа №591/1276/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/788/130/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія -
25 квітня 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_3 ,
суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2018 року про арешт майна,
учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
власника майна - ОСОБА_7 ,
представника власника майна - захисника ОСОБА_9
У поданій апеляційні скарзі власник майна ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна. Слідчий не надав суду докази того, що майно на яке накладається арешт зберегло на собі сліди вчинення злочину або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ. З роздруківки операторів мобільного зв'язку вбачається, що ОСОБА_7 з 01 березня 2018 року не телефонував свідкам, що спростовує твердження прокурора, що вилучені під час затримання ОСОБА_7 телефони та сім-картки є речовими доказами у справі.
14 березня 2018 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_10 , погодженого з прокурором Сумської області ОСОБА_8 , про арешт майна, постановив ухвалу, якою клопотання задоволено, накладено арешт на майно, а саме: два мобільних телефони Нокіа Е 72 ІМЕІ НОМЕР_1 та Самсунг J 7 ІМЕІ1 НОМЕР_2 , ІМЕІ2 НОМЕР_3 з 2-Сім картками НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , що влучені в ході особистого обшуку ОСОБА_7 12 березня 2018 року.
Слідчий суддя мотивував постановлену ухвалу тим, що зазначені телефони з сім-картками можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_7 з захисником, які вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, Слідчим управлінням ГУНП в Сумській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42018200000000048, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 березня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Під час досудового розслідування встановлено, що 12 березня 2018 року ОСОБА_7 , будучи службовою особою, займаючи посаду голови однієї з постійних комісій Сумської ради та будучи депутатом Сумської міської ради, через посередника ОСОБА_11 одержав неправомірну вигоду у значному розмірі, від приватного підприємця ОСОБА_12 , у сумі 4 500 доларів США, з використанням службового становища, а саме за сприяння у продовженні терміну оренди частки земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1 , поєднане з вимаганням.
Під час затримання та обшуку ОСОБА_7 , у останнього було виявлено і вилучені речі, на які слідчим суддею накладено арешт.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на відповідність конкретно зазначеного в клопотанні слідчого майна критеріям ст. 98 КПК України, а відтак з урахуванням позиції як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, а також загальних засад кримінального судочинства ( ст. 7, 9, 13, 16, 22 23, 26 КПК України) та загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК України) погоджується з висновком слідчого судді про те, що в даній ситуації, арешт майна відповідає інтересам та потребам досудового розслідування в цій справі, такий вид втручання у права та законні інтереси ОСОБА_7 спрямований на встановлення фактичних обставин справи, арештоване майно можливо використати як доказ обґрунтованості причетності або непричетності останнього до незаконної діяльності.
Слідчим та прокурором доведено, що вилучені речі є речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки мобільні телефони ОСОБА_7 могли використовуватися для організації та вчинення злочину, можуть зберігати сліди вчинення злочину, та з метою їх збереження у належному вигляді для огляду та проведення судових експертиз, необхідно накласти арешт на це майно.
Твердження ОСОБА_7 про те, що з вилучених мобільних телефонів не здійснювалися дзвінки свідкам після 01 березня 2018 року, що підтверджується деталізацією по локальним та роумінговим дзвінками, колегія суддів вважає не обґрунтованим, оскільки не можливо встановити джерело походження долученої деталізації телефонних дзвінків, крім того надано деталізований рахунок абонента за номером НОМЕР_6 , який не вилучався органом досудового розслідування.
Ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно відповідає також і практиці ЄСПЛ. Так, в рішенні «Раймондо проти Італії», скарга 12954/87 від 22 лютого 1994 року ЄСПЛ зазначив: " арешт, поза сумнівом, застосували як проміжковий захід, що має забезпечити в разі необхідності подальшу конфіскацію майна, яке вважають імовірно результатом незаконної діяльності". Такий захід виправданий і не можна стверджувати, що накладення арешту на цій стадії провадження було непропорційне поставленій меті.
При цьому даних, які б стверджували про істотні порушення прав ОСОБА_7 не встановлено. Як пояснив сам підозрюваний в суді апеляційної інстанції, він відновив сим-карти вказаних номерів та користується ними.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається.
З урахуванням викладеного, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу, з викладених у ній доводів, як необґрунтовану - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 167, 170, 172, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 14 березня 2018 року, якою накладено арешт на майно, вилучене у ході особистого обшуку ОСОБА_7 12 березня 2018 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_7 - без задоволення
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5