Справа № 587/36/17
27 квітня 2018 року Сумський районний суд Сумської області в складі :
головуючого судді - ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
представника Сумського РС СМРВ з питань виконання кримінальних покарань та пробації - ОСОБА_4
засудженого - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми матеріали клопотання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного судом покарання та особової справи № 17/2016 щодо ОСОБА_5 відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Сад, Сумського району, Сумської області, з середньою освітою, офіційно неодруженого, непрацюючого, перебуває на обліку в наркодиспансері, засудженого вироком Зарічного районного суду м. Суми від 12.02.2016 року за ч.2 ст.186 КК України до 5-ти років позбавлення волі з випробуванням, з трьохрічним іспитовим строком і обмеженнями, передбаченими ст. 76 КК України, -
До Сумського районного суду Сумської області звернувся з клопотанням начальник Сумського районного сектору Сумського міськрайонного відділу уповноважених органів з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністрества юстиції підполковник внутрішньої служби ОСОБА_4 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направленням для відбування призначеного судом покарання на підставі ч. 2 ст. 78 КК України та ст. 166 КВК України ОСОБА_5 . Своє клопотання мотивує тим, що ОСОБА_5 був засуджений вироком Зарічного районного суду м. Суми за ч. 2 ст. 186 КК України і призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від цього покарання з випробуванням, з іспитовим строком на три роки. Під час іспитового строку засуджений на шлях виправлення не став, систематично вчиняв правопорушення, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності, при цьому йому роз'яснювали про можливість скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного судом покарання. Вважає, що його виправлення та ресоціалізація неможливі без ізоляції від суспільства.
В судовому засіданні ОСОБА_4 дане клопотання підтримав в повному обсязі і просив його задовольнити.
Прокурор вважала, що клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Засуджений ОСОБА_5 заперечував проти задоволення даного клопотання, вважав, що воно є незаконним, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Зазначив, що адміністративні правопорушення не вчиняв, і всі вони є сфальсифіковані працівниками поліції, оскільки вони до нього упереджено відносяться.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання, вказав, що всі адміністративні правопорушення є незначними. Крім того, вказав, що відповідно до ст. 39 КУпАП ОСОБА_5 вважається особою, що не був підданий адміністративному стягненню, оскільки з останнього правопорушення минуло майже півтора роки.
Суд, вислухавши начальника Сумського РС СМРВ з питань виконання кримінальних покарань та пробації ОСОБА_4 , прокурора, засудженого, його захисника, свідків, дослідивши матеріали клопотання, матеріали особової справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньо досліджених наявні у справі докази вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 вироком Зарічного районного суду м. Суми від 12 лютого 2016 року визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від цього покарання з випробуванням, з трьохрічним іспитовим строком. Засудженого ОСОБА_5 зобов'язано, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи по місцю проживання для реєстрації (а.о.с. 3-4).
Згідно повідомлення про постановку на облік кримінально - виконавчої інспекції ОСОБА_5 поставлено на облік Сумським районним відділом кримінально-виконавчої інспекції УДПтС України в Сумській області 06 травня 2016 року (а.о.с. 12)
Відповідно до підписки від 17 травня 2016 року ОСОБА_5 роз'яснені обов'язки передбачені ч. 3 ст. 164 КВК України та він попереджений про відповідальність у разі ухилення від покладених обов'язків або систематичного порушення громадського порядку (а.о.с 14).
Після набрання вироком законної сили ОСОБА_5 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності.
Так, постановою Сумського районного суду Сумської від 15 вересня 2016 року ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.1732 КУпАП і накладено стягнення у вигляді громадських робіт строком 30 годин (а.о.с. 68)
Постановою т.в.о. начальника Сумського РВП ГУНП в Сумській області від 08 листопада 2016 року ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження (а.о.с. 72).
Крім того, постановою Сумського районного суду Сумської від 20 вересня 2016 року ОСОБА_5 на підставі ст. 22 КУпАП звільнено від відбування покарання за адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 2 ст. 1732 КУпАП (а.о.с. 69).
Суд критично відноситься до показів свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та пояснень самого ОСОБА_5 , які вказали, що він не вчиняв адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Так, як стало відомо в судовому засіданні з пояснень самого засудженого ОСОБА_5 жодна з постанов про притягнення його до адміністративної відповідальності ним оскаржені не були, а навпаки, накладене на нього адміністративне стягнення у виді громадських робіт ним було добровільно відпрацьовано.
Крім того, суд не бере до уваги твердження захисника ОСОБА_6 щодо того, що відповідно до ст. 39 КУпАП ОСОБА_5 вважається особою, що не був підданий адміністративному стягненню, оскільки з останнього правопорушення минуло майже півтора роки, так як будь-яких доказів того, що ОСОБА_5 не притягувався до адміністративної відповідальності останні півтора року до суду не подано.
Разом з тим, суд вважає, що клопотання начальника Сумського районного сектору Сумського міськрайонного відділу уповноважених органів з питань пробації Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністрества юстиції підполковник внутрішньої служби ОСОБА_4 є безпідставним.
Так, згідно ч. 2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, судам роз'яснено, що згідно з ч. 2ст. 78 КК України суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
При розгляді подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання суд зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні уповноваженого органу пробації, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення; можливість скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до ч.ч. 2-6 ст. 166 КВК України подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання. Систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень. Письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, за відсутності об'єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені. У разі вчинення засудженим адміністративних правопорушень, що тягнуть за собою накладення адміністративних стягнень, із засудженим проводиться індивідуальна профілактична бесіда. У разі відмови судом у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням повторне направлення до суду такого подання здійснюється після застосування до засудженого повторного письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Відповідно до п.п. 5.2, 5.3, 5.4 п. 5 розділу ІV Інструкції про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань (далі Інструкція), затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України від 19 грудня 2003 року № 270/1560,5.2. якщо засуджена особа ухиляється від виконання покладених на неї судом обов'язків, то такій засудженій особі виноситься застереження у виді письмового попередження про можливість скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання; якщо засуджена особа не виконує покладених на неї судом обов'язків після застереження у виді письмового попередження, а також коли засуджена особа не з'являється до інспекції два і більше разів без поважних причин (що повинно бути підтверджено матеріалами) або зникла з метою ухилення від контролю за її поведінкою з постійного місця проживання, то інспекція вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженої особи для відбування призначеного судом покарання; невиконанням обов'язків вважається, коли засуджена особа не виконала хоча б одного з обов'язків, які було покладено на неї судом (наприклад, не з'являється до інспекції два і більше разів підряд без поважних причин).
Проте під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 тільки двічі притягувався до адміністративної відповідальності, а відносно одного адміністративного правопорушення звільнений від адміністративної відповідальності за малозначністю.
Крім того, як вбачається з матеріалів особової справи (а.о.с. 63-65) попередження засудженого ОСОБА_5 щодо можливості скасування звільнення від відбування покарання і направлення його для відбування призначеного судом покарання не співпадає з датами винесення постанов.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.п.29-30).
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Як передбачено ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь.
Зазначене узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п.43 (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey)
Згідно правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Враховуючи вищевикладене, з огляду на не доведення належно вчиненого щодо ОСОБА_5 застереження про можливість скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного судом покарання, ненадання належних і допустимих доказів трьох та більше випадків притягнення до адміністративної відповідальності, численні неточності у датах вчинюваних органом з питань пробації дій щодо ОСОБА_5 , суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення подання.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 75,76,78 КК України, ст.ст. 537,539 КПК України, ст.ст. 165,166 КВК України, суд, -
У задоволенні подання відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги через Сумський районний суд Сумської області протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1