Справа № 500/1579/18 Провадження № 3/500/468/18
27 квітня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеській області в складі:
головуючого - судді Пащенко Т.П.,
при секретарі - Топтигіній О.М.,
розглянувши адміністративну справу, у відношенні:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого соціальним працівником УПтаСЗН Ізмаїльської міської ради, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до представлених матеріалів 17.03.2018 року о 22 год. 20 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21043» д.н.з. ВН 4205 АО по просп. Суворова, біля будинку №378, в м. Ізмаїлі Одеської області з явними ознаками наркотичного сп'яніння: порушення мови, координації рухів, зіниці очей без реакції на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому порядку у присутності двох свідків відмовився, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав, пояснив, що він з 16 березня 2018 року по 17.03.2018 року доглядав за своїми бабусею та дідусем і майже не спав вночі. 17.03.2018 року вирішив поїхати додому і по дорозі заїхав до друга, який заборгував йому грошові кошти і в рахунок грошей віддав йому ковпаки на автомобіль. Після цього поїхав додому і по дорозі відчув, що автомобіль тягне вправо. Доїхав до автозаправки, зупинив автомобіль і почав качати колесо. Під'їхала патрульна машина, працівники поліції провірили документи і страховий поліс та склали адміністративний протокол в зв'язку з тим, що страховий поліс був прострочений. Після цього працівники поліції перевірили багажник його автомобіля та побачили ковпаки на автомобіль. Вони почали стверджувати, що ковпаки вкрадені і викликали слідчого. Після цього приїхали ще дві патрульні машини поліції з працівниками. Після того, як працівники поліції поспілкувалися між собою, один із них почав стверджувати, що в нього незрозумілий стан та склав адміністративний протокол, в якому зазначив, що в нього порушення мови та координації рухів. Пройти медобстеження на стан сп'яніння ніхто не запропонував, посадили його в автомобіль і відвезли в поліцію.
Свідок ОСОБА_2, в судовому засіданні пояснила, що вона приїхала на місце зупинки після дзвінка сина, їй не дали можливості забрати автомобіль та пояснили, що у сина ознаки наркотичного сп'яніння: порушення мови, координації рухів, зіниці очей без реакції на світло. При цьому не запропонували пройти медобстеження сину і забрали його у відділення поліції. Він просив надати йому можливість продути алкотестер, однак йому такої можливості не надали.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 був у нормальному, спокійному стані, не шатався. В його присутності не пропонували ОСОБА_1 пройти обстеження в медичному закладі. Просто підійшов до нього працівник поліції і просив підписати протокол, пояснивши при цьому, що ОСОБА_1 відмовляється від проходження медогляду. Як ОСОБА_1 пропонували пройти медогляд він не бачив і не чув.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1, свідків, дослідивши наявні докази у сукупності, суд приходить до висновку, що справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з наступних підстав.
Положеннями ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 статті 130 КУпАП України передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Склад адміністративного правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Отже, для наявності складу адміністративного правопорушення слід встановити, які саме з перелічених у частині 1 статті 130 КУпАП України дій були вчиненні.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини надає «автономне» значення концепції «кримінальне обвинувачення», незалежне від категорій, що використовуються в національних правових системах держав - учасниць Конвенції (Адольф проти Австрії (Adolf v. Austria), пункт 30).
Першочергова оцінка Європейським судом з прав людини застосовності кримінального аспекту ст. 6 Конвенції ґрунтується на критеріях, викладених у рішенні у справі Енгель та інші проти Нідерландів (Engel and Others v. the Netherlands) (пункти 82 - 83): 1) класифікація в національному законодавстві; 2) характер правопорушення та 3) суворість покарання, ризику якого піддається відповідна особа.
В практиці Європейського суду з прав людини перший критерій має відносну значимість, тобто коли внутрішнє державне законодавство класифікує певне правопорушення як кримінальне, цей критерій буде мати вирішальне значення. В іншому випадку Європейський суд з прав людини не приймає до уваги національну класифікацію та вивчає фактичний зміст розглядуваної процедури.
Другий та третій критерії, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Енгель на інші проти Нідерландів (Engel and Others v. the Netherlands), являються альтернативними та необов'язково застосовуються одночасно; для вирішення про застосовність ст. 6 Конвенції достатньо, щоб розглядуване правопорушення за своїм характером вважалось «кримінальним» з точки зору Конвенції або щоб за вчинене правопорушення на особу покладалось покарання, яке за своїм характером та ступеню серйозності належить в цілому до «кримінальної» сфери (Озтюрк проти Німеччини (Ozturk v. Germany), пункт 54; Лутц проти Німеччини (Lutz v. Germany), пункт 55).
Після проведення аналізу вказаних вище джерел права, враховуючи види та розмір санкції, яка визначена національним законом за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, порівнюючи її з санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, вважаю, що адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП з точки зору Конвенції можна вважати «кримінальним». Тому, з урахуванням засад правосуддя та принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вважаю обґрунтованим застосування в даному випадку положень ст.62 Конституції України, відповідно до ч.3 якої, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В протоколі про адміністративне правопорушення серії БД №406666 від 17.03.2018 року зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 21043» д.н.з. НОМЕР_1 по просп.Суворова, біля будинку №378, в м.Ізмаїлі Одеської області з явними ознаками наркотичного сп'яніння: порушення мови, координації рухів, зіниці очей без реакції на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку у присутності двох свідків відмовився, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, дослідивши в сукупності всі надані у справі докази, судом встановлено, що вчинення адміністративного правопорушення - керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не було зафіксовано у встановленому законом порядку, оскільки не підтверджено поясненнями свідків, відео чи аудіо записом, не надано висновку медичного закладу, які б відтворювали обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння та відмовився від проходження медичного огляду.
Крім того, до матеріалів справи додано відео, яке не стосується даної справи, на ній відсутній ОСОБА_1 На одному із фрагментів відео взагалі інша дата.
Вказане викликає сумнів щодо винності особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Всі сумніви в даному випадку суд, у відповідності до вищевказаних норм права трактує на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ст.130 КУпАП, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.
Враховуючи наведене, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи та всі докази по справі, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст.130, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суд -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: ОСОБА_4