Справа № 495/3543/17
20 квітня 2018 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді: Мишко В.В.
при секретарі судового засідання: Ткаченко О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідачів: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 495/3543/17
за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2
до ОСОБА_3 та Білгород-Дністровської міської ради Одеської області
про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом та витребування майна з незаконного володіння,
15.05.2017 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовною заявою (з урахуванням поданих 28.11.2017 року уточнень) до ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач-1) та Білгород-Дністровської міської ради Одеської області далі по тексту - відповідач-2) про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом та витребування майна з незаконного володіння (а.с.3-5, 78-79).
Так, позивач, з урахуванням поданих уточнень, просив суд:
- визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування право власності на гараж, розташований по вул. Приморській, 14 в м. Білгород-Дністровському Одеської області, що належав його батькові - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 02 травня 2017 року;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, гараж, який розташований по вул. Приморській, 14 в м. Білгород-Дністровському Одеської області, що належав його батькові - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який номер 02 травня 2017 року.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.05.2017 року відкрито провадження по справі № 495/3543/17 за позовною заявою ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про витребування майна з незаконного володіння та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні майном. Справу призначено до розгляду (а.с.29)
Позивач - ОСОБА_1, в судове засідання не з'явилася, але подала до суду заяву, згідно якої заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити та розглянути справу за її відсутністю. Не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с.152).
Представник відповідача-2 - Б-Дністровської МР, відзив або заперечення на позов ОСОБА_1 до суду не надав та в судові засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними розписками (а.с.109, 122, 141, 150).
Відповідач-1 - ОСОБА_3, відзив або заперечення на позов ОСОБА_1, до суду не надав та в судові засідання не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.
Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було надіслано запит до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо доступу до персональних даних ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.23).
Згідно відповіді, що надійшла з Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований з 05.03.1999 року за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вулиця Дзержинського, будинок 84 «В» (а.с.28).
Так, ухвала суду про призначення слухання справи, судові повістки, а також копія позовної заяви ОСОБА_1 з додатками до неї були надіслані на адресу ОСОБА_3 (Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вулиця Миколаївська (колишня Дзержинського), будинок 84 «В»), яка наявна в матеріалах справи та за якою він зареєстрований. Між тим, усі документи з зазначеної адреси були повернуті до суду без вручення адресату у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с.45-46, 54-55, 62-63, 75-77, 98-108, 121, 124-125, 138-139, 151).
Відповідно до ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно із ч.3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу, Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч.4 ст.223 Цивільного процесуального кодексу України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до вимог ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає за можливе та необхідне, у відповідності до ст.ст. 128, 131, 223 та 280 Цивільного процесуального кодексу України, розглянути справу без учасників справи або їх представників, на підставі наявних та достатніх для розгляду матеріалів справи і ухвалити заочне рішення.
У відповідності до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, з 19 червня 2010 року до 16 вересня 2016 року ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від якого 16.10.2010 року народився син - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом по шлюб серії І-ЖД № 122790 від 19 червня 2010 року та свідоцтвом про народження серії І-ЖД № 239102 від 21 жовтня 2010 року.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 вересня 2016 року, яке набрало законної сили 16 вересня 2016 року, шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Дитина залишилася проживати з матір'ю - ОСОБА_1, питання поділу спільного майна не вирішувалося.
02 травня 2017 року помер чоловік ОСОБА_1 (батько ОСОБА_2М.) - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть І-ЖД №491155, виданим 06.05.2017 року Б-Дністровським МВ ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області, актовий запис №560 (а.с.15).
Після смерті 02.05.2017 року чоловіка ОСОБА_1 (батька ОСОБА_2М.) - ОСОБА_2, відкрилась спадщина, зокрема яка складається з гаражу, який розташований по вул. Приморській, 14 в м. Білгород-Дністровському Одеської області.
За життя ОСОБА_2 було складено заповіт від 27.02.2015 року, який зареєстровано в реєстрі за № 178, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4, згідно якого зробив таке розпорядження: на випадок своєї смерті все майно, рухоме і нерухоме, де б воно не було і з чого не складалось, і все те, що буде йому належати на день смерті, і на що він матиме право згідно закону, заповідає сину - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Даний заповіт за життя ОСОБА_2 не був змінений і не скасований (а.с.8).
За вказаних обставин, ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, 10.05.2017 року змушена була терміново звернутися до нотаріальної контори із заявою про відкриття спадкової справи та прийняття ОСОБА_2 спадщини, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 10.05.2017 року (а.с.9).
На підставі заповіту від 27.02.2015 року, нотаріусом оформлено свідоцтво про право на спадщину та зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1.
Однак, у встановлений строк ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом було відмовлено, у зв'язку з тим, що покійний ОСОБА_2 за життя не встиг оформити право власності на вказаний гараж. Рекомендовано звернутись до суду (а.с.149).
Згідно із ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкоємство здійснюється за заповітом і за законом (ст.1217 ЦК України).
Відповідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно із ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування по черзі. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Відповідно до ст.1261 ЦК України, в першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з чоловіка і жінки, що пережив і батьки. Спадкоємцем першої черги за законом являються позивачка.
Згідно із ч.ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а спадкування за законом є однією з підстав набуття права власності.
Як встановлено матеріалами справи та підтверджено в ході судового засідання єдиним спадкоємцем ОСОБА_2, який претендує на спадщину за заповітом у вигляді гаражу є його син - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом.
Крім того, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 та її вимог, остання просить також витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, гараж, який розташований по вул. Приморській, 14 в м. Білгород-Дністровському Одеської області, що належав його батькові - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який номер 02 травня 2017 року.
Так, позивач зазначає, що під час перебування в помешканні ОСОБА_3, 02 травня 2017 року колишній чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2М, помер. Втім, вимоги ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 щодо повернення всіх речей та майна заповідача, в тому числі належний покійному ОСОБА_2 гараж, розташований по вул. Приморській, 14 в м. Білгород-Дністровському, відповідач ігнорує, що змусило ОСОБА_1 звернутися із заявами до місцевих та обласних органів поліції та прокуратури із заявами про скоєні злочини щодо привласнення майна, яке заповідано неповнолітній дитині. Зазначений гараж покійний ОСОБА_2 збудував з дотриманням будівельник норм та правил, на підставі дозвільних документів.
Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Таким чином, в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.
Між тим, матеріали справи не містять, а позивачем - ОСОБА_1, та її представником - ОСОБА_5, всупереч до вимог ст.ст. 76, 77 та 81 Цивільного процесуального кодексу України, не представлено до суду жодних доказів того, що відповідач - ОСОБА_3, на даний час незаконно володіє та користується їх власністю - гаражем, який розташований по вул. Приморській, 14 в м. Білгород-Дністровському Одеської області.
Наявний в матеріалах справи Витяг з кримінального провадження №12017160240001181 (а.с.44), на який посилаються позивач та її представник, по-перше, свідчить лише про те, що ОСОБА_1 зверталася із заявою про вчинення ОСОБА_3 та його дружини на ім'я Надія щодо самоправного розпорядження майна ОСОБА_1, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 Кримінального кодексу України, по-друге, про той факт, що відповідні відомості були лише внесенні в ЄРДР, та що 12.05.2017 року було розпочато розслідування та триває по теперішній час. Особа, яку повідомлено про підозру, наслідки розслідування щодо особи та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї - відсутні (а.с.44).
Відповідно до роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Зі змісту ст.3 Цивільного процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України вбачається, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Таким чином, в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 року по справі № 6-94ц13, за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права.
Між тим, як встановлено під час розгляду справи та було вище зазначено, матеріали справи не містять, а позивачем та її представником не представлено до суду жодних доказів, які б свідчили про порушення майнових прав позивача - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, зі сторони відповідача - ОСОБА_3
Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про часткову законність, обґрунтованість та правомірність позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом та витребування майна з незаконного володіння, у зв'язку з чим такий позов підлягає частковому задоволенню.
Крім того, ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.05.2017 року вжито заходи забезпечення позову шляхом:
- накладання арешту на автомобіль HYUNDAI SONATA, 2010 року випуску, VIN: KMHEC41CBBA200228, № кузова: KMHEC41CBBA200228, № двигуна: G4KEAA526294, державний номер НОМЕР_1 та передання даного автомобіля на зберігання ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4), який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_3), зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 А, кв.11.
- передачі квартири номер 11 по вул..Приморській,14-а в м. Білгород-Дністровському Одеської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_3), зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 А,кв.11, на зберігання ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4), дозволивши їй провести заміну замків. (а.с.30-32).
Однак, суд вважає за необхідне одночасно з ухваленням судового рішення скасувати заходи забезпечення позову у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 в ході розгляду справи було змінено предмет позову з витребування майна (автомобілю та квартири, у відношенні яких були вжиті відповідні заходи забезпечення позову) з незаконного володіння та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні даним майном на визнання права власності у порядку спадкування на гараж та витребування майна (гаражу) з незаконного володіння.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд вважає за необхідне заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.05.2017 року, скасувати.
Керуючись ст.ст. 328, 1216-1217, 1223, 1233-1235, 1258, 1261, 1268-1269 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12-13, 76-81, 128, 131, 141, 158, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом та витребування майна з незаконного володіння - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вулиця Приморська, 14 «А», квартира 11, ідентифікаційний номер відсутній) право власності в порядку спадкування за заповітом на гараж, який розташований по вул. Приморській,14-Д в м. Білгород-Дністровському Одеської області, що належав його батькові - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 02 травня 2017 року
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 - відмовити.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.05.2017 року, шляхом накладання арешту на автомобіль HYUNDAI SONATA, 2010 року випуску, VIN: KMHEC41CBBA200228, № кузова: KMHEC41CBBA200228, № двигуна: G4KEAA526294, державний номер НОМЕР_1 та передання даного автомобіля на зберігання ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_4), який належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_3), зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 А, кв.11, та передачі квартири номер 11 по вул. Приморській,14-а в м. Білгород-Дністровському Одеської області, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - НОМЕР_3), зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 А, кв. 11, на зберігання ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрована по вул. Приморська,14-а, кв. 11 у м. Білгород-Дністровський), дозволивши їй провести заміну замків - скасувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя В.В. Мишко