Справа № 456/3980/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Бораковський В.М.
Провадження № 22-ц/783/3400/17 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
Категорія: 59
17 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючої судді - Копняк С.М.,
суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Брикайло М.В.,
з участю представника апелянта - ОСОБА_2, представника позивача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 березня 2017 року у справі за позовом Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за неоплату послуг за утримання будинку та прибудинкових територій, зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова про визнання недійсним договору про надання житлово-комунальних послуг та визнання незаконним нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
В грудні 2016 року позивач Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова звернулося з позовом в суд до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за неоплату послуг за утримання будинку та прибудинкових територій, який в подальшому уточнив.
В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач за первісним позовом Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова посилається на те, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться на балансі БУ № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова. У квартирі НОМЕР_1 даного будинку проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Між позивачем та відповідачами встановилися зобов'язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг і відповідачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Однак, оплата цих послуг здійснюється невчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 01.12.2016 року становить 2534,79 грн.
У свою чергу, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись до суду із зустрічним позовом до Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова, який був уточнений, про: визнання недійсним договору про надання житлово-комунальних послуг; про визнання дій Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова по нарахуванню плати за житлово-комунальні послуги незаконними та визнання недійсною заборгованості по оплаті таких послуг; встановлення факту неукладення договору, відсутність доказів надання послуг, переліку житлово-комунальних послуг, їх вартості, структури ціни/тарифу, норм споживання, порядку надання житлово-комунальних послуг; проведення перерахунку за ненадані житлово-комунальні послуги в сумі 2649,42 грн. Одночасно, просять застосувати строк позовної давності.
В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 посилаються на те, що БУ № 1 послуги виконувало невчасно і не в повному обсязі. Дані послуги та їх вартість не узгоджені з ними. Відповідач не має укладених з ними цивільно-правових договорів. Більш того, відповідач навіть не намагався укласти з ними договори, оскільки не вчиняв жодних дій для цього. В судовому порядку БУ № 1 також не зверталося до них з вимогою про зобов'язання укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Розрахунки витрат на послуги з утримання будинків не відповідають дійсності і суперечать чинному законодавству. Загальна площа їхньої квартири складає 50,5 кв.м. Тарифи відповідач розраховує по загальній площі 52,42 кв.м., при цьому приписуючи майже 2 кв.м.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 березня 2017 року позовні вимоги будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова задоволено частково.
Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова заборгованість за неоплату послуг з утримання будинку та прибудинкових територій в розмірі 2353 (дві тисячі триста п'ятдесят три) грн. 14 коп. Вирішено питання судових витрат.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова відмовлено.
Дане рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 березня 2017 року оскаржила представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зазначає, що БУ № 1 не мало права на звернення до суду із позовом відповідно до ст. 3 ЦПК України, оскільки останнє не підтвердило відомістю з Єдиного державного реєстру, що є юридичною особою в період з червня 2013 року по вересень 2014 року, а відтак не може бути учасником відносин у сфері надання житлово - комунальних послуг у визначенні ЗУ «Про житлово -комунальні послуги». Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу має визнаватися судом недійсним. Суд першої інстанції не витребував відповідних документів і тому безпідставно відмовив в задоволенні зустрічного позову. Звертає увагу на те, що загальна площа їхньої квартири складає 50,5 кв.м. Тарифи відповідач розраховує по загальній площі 52,42 кв.м., при цьому приписуючи майже 2 кв.м. Окрім того, БУ № 1 послуги виконували невчасно і не в повному обсязі. Будинок утримують його мешканці, зокрема, проводять поточні ремонти даху будинку, під'їздів, за власні кошти викликають електрика для ремонту проводки та інше.
Висновок суду про переривання позовної давності також є помилковим, оскільки часткова оплата проводилась лише за надані послуги, а за ті які надавались неякісно та не надавались зовсім відповідачі оплати не проводили.
Просить рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкритодо набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа судом апеляційної інстанції розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, вмежах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Пленум Верховного Суду України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова виходив з того, що позивачем надаються послуги, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4, як власники квартири, що зареєстровані та проживають в ній є споживачами цих послуг, а тому відсутність письмового договору на надання житлово - комунальних послуг не є підставою для відмови відповідачів від сплати за фактично надані житлово - комунальні послуги. Щодо строку позовної давності, то наведені Будинкоуправлінням № 1 причини пропущення строку позовної давності суд вважає необґрунтованими та неповажними, а посилання відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 на застосування строку позовної давності підставним.
З матеріалів справи вбачається наступне.
ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належить на праві спільної часткової в рівних долях власності квартира АДРЕСА_1, в якій зареєстровані та проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру від 29.04.1998 року та довідкою БУ № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова МО України № 1450 від 05.12.2016 року.
Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова МО України є юридичною особою.
Положенням про фінансово-господарську діяльність Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова МО України, затвердженим 17.09.2014 року, передбачено, що основним завданням Будинкоуправління № 1 є збереження житлового Фонду, що знаходиться в його віданні у справному стані, подальше підвищення його благоустрою, безперебійна робота інженерного обладнання житлових будинків, комплексне обслуговування об'єктів, прибирання будинків і промислових об'єктів, управління нерухомим майном за винагороду, а також створення нормальних житлово-побутових умов для проживаючих (п. 3). На утримання будинків і прибудинкових територій між будинкоуправлінням і мешканцем житлових будинків МО України, на ім'я якого видано ордер або право власності укладається договір у відповідності дотримання норм ЖК України (п. 10). Капітальний ремонт житлового фонду МОУ Будинкоуправління не здійснює (п. 13).
Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова МО України є землекористовувачем земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується інформацією про грошову оцінку земельної ділянки Управління Держкомзему у м. Стрий Львівської області від 28.01.11. № 70-446 та довідкою про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці від 30.01.2003 року за № 105.
Будинкоуправлінням № 1 укладені наступні договори: про постачання електричної енергії від 17.07.2006 року та додаткова угода до договору від 11.12.2014 року про виконання робіт згідно Положення про службу «059» від 03.11.2008 року; про санітарно-профілактичні, протиепідемічні послуги (профдезроботи) від 02.01.2014 року, 25.11.2014 року, 29.04.2015 року, 04.01.2016 року, 04.01.2017 року; про випробовування опору ізоляції та вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах від 17.02.2011 року та 17.11.2014 року.
За період з серпня 2013 року по листопад 2016 року згідно актів виконаних робіт Будинкоуправлінням № 1 в будинку АДРЕСА_1 виконано: улаштування покрівель рулонних скатних з матеріалів, що наплавляються, із застосуванням газоплавлених пальників; загальний огляд систем тепло- та водопостачання (зварювальні роботи в місцях протікання води); прокладання трубопроводів каналізації з поліетиленових труб.
З наданого позивачем уточненого розрахунку боргу ОСОБА_2, яка є власником квартири АДРЕСА_2, площею 50.5 кв.м., вбачається, що борг ОСОБА_2 перед Будинкоуправлінням № 1 станом на 01.12.2016 року становить 2534,79 грн. (заборгованість за період з червня 2013 року по листопад 2016 року включно).
Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 14.02.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 листопада 2016 року в справі за позовом Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 борг за надані комунальні послуги - 1332 грн. 19 коп. за період з квітня 2009 року по травень 2013 року включно.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка дає визначення термінів, що вживаються у цьому Законі, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будників та споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримувати житлово-комунальну послугу.
Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Судом встановлено, сторонами не заперечується, що між позивачем та відповідачами не укладено письмовий договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території на підставі Типових договорів.
Проте посилання на відсутність договору між сторонами на надання житлово-комунальних послуг, не звільняє відповідачів від відповідальності за оплату цих послуг виходячи з наступного.
Стаття 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає, що законодавство у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.
Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Водночас ч. 1 ст. 19 Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Враховуючи наведене, обов'язок з укладання договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (далі - постанова № 529).
З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону № 1875-IV від 24 червня 2004 року, постанови № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Таким чином, необхідність укладення договору про надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право споживача таких послуг.
Крім цього, відповідно до змісту зазначених положень Закону споживач може відмовитися від укладення договору на надання житлово-комунальних послуг лише в разі відмови від користування такими послугами, а не через непогодження сторонами умов такого договору.
Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відтак, відсутність між споживачем та виконавцем житлово-комунальних послуг договору про надання цих послуг, укладеного у письмовій формі, не звільняє споживача від обов'язку оплачувати отримані та спожиті житлово-комунальні послуги.
До аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції вказавши, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги так як відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з вимогами п. 2 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг, визначеного додатком до Порядку.
За змістом ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
З рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради № 339 від 22 вересня 2011 року «Про тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для Будинкоуправління № 1 Самбірської КЕЧ району м. Стрий», рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради за № 169 від 23 липня 2014 року «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради № 339 від 22 вересня 2011 року «Про тарифи на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для Будинкоуправління № 1 Самбірської КЕЧ району м. Стрий» та рішеннь за № 326 від 24 грудня 2014 року, № 118 від 18 травня 2016 року, вбачається що тариф за послуги з утримання будинку і прибудинкових територій по Будинкоуправлінню № 1 Самбірської КЕЧ району м. Стрий складається з таких складових:витрат з утримання міської аварійної служби 15-59; витрат з перевірки ізоляції освітлювальної проводки та систем заземлюючих пристроїв; витрат з санітарно-профілактичних та протиепідемічних послуг; витрат з прибирання прибудинкової території; витрат з освітлення місць загального користування; витрат з обслуговування димовентиляційних каналів; витрати з освітлення місць загального користування; витрати з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем та поточного ремонту конструктивних елементів будинку і внутрішньобудинкових систем.
Розрахунками витрат на послуги з утримання будинку та прибудинкової території Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова МО України в АДРЕСА_1 визначено перелік послуг, які здійснює БУ № 1 та їх вартість (а.с. 38, 41).
Оплата за надані відповідачам комунальні послуги нараховувалася в межах діючих тарифів.
Доказів невідповідності здійснених нарахувань тарифам, які були чинними в спірний період, відповідачами надано не було.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Щодо вимоги про проведення перерахунку квартирної плати, то ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що право на перерахунок (зменшення розміру плати) може виникнути у споживача за умови їх (послуг) ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 вищевказаного закону, виконавець/виробник зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому факт ненадання послуги або зниження якості наданої послуги, що є порушенням умов договору в розумінні статей 526, 530 Цивільного кодексу України, повинен бути зафіксований належним чином.
Статтею 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.
Судом апеляційної інстанції не встановлено та самим позивачем не надано жодних належних доказів ненадання або неналежного надання комунальних послуг.
Необхідно зазначити, що акт - претензія від 28 листопада 2014 року складена без дотримання чинних правових норм.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги щодо ненадання послуг, або надання їх гіршої якості не знайшли свого підтвердження.
З наданого позивачем уточненого розрахунку боргу по квартирі АДРЕСА_2, вбачається, що борг ОСОБА_2 перед Будинкоуправлінням № 1 за період з червня 2013 року по листопад 2016 року включно становить 2534,79 грн.
Сума заборгованості розрахована виходячи із загальної площі квартири 50,5 кв.м.
Оскільки, відповідачем не було спростовано розмір заборгованості за житлово-комунальні послуги в період з червня 2013 року по листопад 2016 року включно, колегія суддів погоджується з перерахунком суми заборгованості, проведеним позивачем та приходить до переконання, що сума заборгованості становить 2534,79 грн.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Однак позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини, то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Суд першої інстанції визнаючи заяву відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 на застосування строку позовної давності підставною, зіславшись на правовий висновок зроблений Верховним Судом України 09.11.2016 року при розгляді справи № 6-2170цс16, вірно зазначив, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується та повинна проводитись споживачами (виконання споживачами зобов'язання) щомісячно, а виконання зобов'язання відповідачами передбачається у вигляді періодичних (щомісячних) платежів, однак споживач (боржник ОСОБА_2.) вчиняла дії (проводила оплату), що свідчать про визнання лише певної частини такого платежу, а тому суд враховує мотиви та зміст, які відповідач ОСОБА_2 вкладала в ці платежі, вважаючи, що вона оплачує лише ті послуги, які реально надавалися Будинкоуправлінням № 1, а не за всі послуги в цілому, тому такі дії ОСОБА_2 не свідчать про визнання нею боргу та не переривають строк позовної давності.
Враховуючи положення наведених правових норм та дату звернення позивачем за первісним позовом до суду (в грудні 2016 року) з позовом, суд першої інстанції (врахувавши нараховані суми за місяць (квартплату) за мінусом сум проведених оплат відповідачем ОСОБА_2 згідно уточненого розрахунку) дійшов обґрунтованого висновку про те, що стягненню підлягає заборгованість за надані позивачем послуги з утримання будинку і прибудинкової території за період з січня 2014 року по листопад 2016 року включно в сумі 2353,14 грн.
За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодерження в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позовна вимога ОСОБА_2 та ОСОБА_4за зустрічним позовом щодо визнання недійсним договору про надання житлово-комунальних послуг є безпідставною та недоведеною, оскільки останніми не вказано/зазначено підстав для визнання оспорюваного ними договору недійсним.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_4за зустрічним позовом про: визнання недійсним договору про надання житлово-комунальних послуг; про визнання дій Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова по нарахуванню плати за житлово-комунальні послуги незаконними та визнання недійсною заборгованості по оплаті таких послуг; встановлення факту неукладення договору, відсутність доказів надання послуг переліку житлово-комунальних послуг, їх вартість, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг; проведення перерахунку за ненадані житлово-комунальні послуги в сумі 2649.42 грн. - є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
До аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції.
Беручи до уваги, що суд першої інстанції до спірних правовідносин у зазначеній вище частині правильно застосував наведені норми матеріального права, судове рішення першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Згідно ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, за подання апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
При подачі позову позивачем за первісним позовом сплачено судовий збір в сумі 1378 грн.
Відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення позивачем первісного позову до суду) ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється у розмірі 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року № 928-VIII, мінімальний розмір заробітної плати з 1 січня 2016 року встановлено в розмірі 1378 грн.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів звільняються від сплати судового збору.
З представленої копії довідки МСЕК вбачається що ОСОБА_4 є інвалідом третьої групи з дитинства, а тому посилання апелянта ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про безпідставність стягнення з неї та її сина ОСОБА_4- інваліда судового збору є безпідставним.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно стягнув з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Будинкоуправління № 1 м. Стрий КЕВ м. Львова сплачений судовий збір по 689,00 грн. з кожного.
За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.1, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 27 квітня 2018 року.
Головуюча Копняк С.М.
Судді: Бойко С.М.
Ніткевич А.В.