Справа № 466/1431/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/783/266/18 Доповідач: ОСОБА_2
17 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 13 березня 2018 року про накладення арешту на майно
ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 13 березня 2018 року накладено арешт на вилучені 02.03.2018 року під час проведення обшуку житла, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 27.02.2018 року на наступні речі, предмети та документи, а саме: грошові кошти в сумі 1500 доларів США; грошові кошти в сумі 1000 доларів США; мобільний телефон марки Ірhоnе 5S з сім-картою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_1 ; грошові кошти в сумі 14500 доларів США.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 13 березня 2018 року адвокат ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку 2.03.2018 року.
Крім того, просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат зазначає, що ухвала слідчого судді від 13 березня 2018 року була постановлена у відсутності ОСОБА_7 та його захисника. Зазначає, що 19.03.2018 року в інтерсах підозрюваного на адресу місцевого суду було надіслано адвокатський запит щодо результатів розгляду даного клопотання, проте ні підозрюваний, ні його захисник копії ухвали слідчого судді не отримав. Зазначає, що про зміст ухвали слідчого судді стало відомо з ЄДРСР.
Що стосується доводів апеляційної скарги, то адвокат ОСОБА_8 зазначає, що, враховуючи, що проведення вилучення майна було 2.03.2018 року, то до 4.03.2018 року слідчий, прокурор зобов'язані були звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна. Вважає, що оскільки такий строк було пропущено, то прийняте слідчим суддею рішення є протиправним.
Крім того, зазначає, що ухвалою слідчого судді було накладено арешт на кошти в сумі 14 500 доларів США, які перебували у володінні ОСОБА_7 , однак належали іншій особі, а саме ОСОБА_9 , що підтверджується відповідними документами. Зазначає, що при здійсненні обшуку 2.03.2018 року в житлі ОСОБА_7 ним було повідомлено, що дані грошові кошти йому не належать та знаходяться на зберіганні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на підтримання поданої апеляційної скарги, виступ прокурора - на заперечення доводів апеляційної скарги, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й перевіривши матеріали судової справи та матеріали досудового розслідування, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Що стосується клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, то таке не підлягає задоволенню, виходчи з наступного.
Згідно п.3 ч.2, абз. 2 ч.3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Ураховуючи, що відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України розгляд клопотання слідчого відбувся без повідомлення підозрюваного та його захисника та в матеріалах справи відсутнє повідомлення про надіслання копії ухвали слідчого судді на їхню адресу, тому такий строк, на думку колегії суддів, не пропущений.
Як вбачається з матеріалів справи приводом до відкриття кримінального провадження № 42018140400000022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, стала заява ОСОБА_10 про те, що упродовж січня-березня 2018 року заступник начальника регіонального відділення Фонду державного майна України у Рівненській області ОСОБА_11 , за попередньою домовленістю з керівником ПП «Оцінка та консалтинг» ОСОБА_7 , вимагали від ОСОБА_10 неправомірну вигоду в розмірі 2 500 доларів США за сприяння у вирішенні питання щодо придбання 2 нежитлових приміщень державної форми власності, розташованих на території Рівненської області. 2 березня 2018 року під час одержання другої частини неправомірної вигоди в розмірі 2 000 доларів США ОСОБА_11 та ОСОБА_7 були затримані в порядку ст. 208 КПК України.
Згідно протоколу обшуку від 2 березня 2018 року під час обшуку за адресою реєстрації ОСОБА_7 , що в АДРЕСА_1 , було вилучено наступне майно: грошові кошти в сумі 1500 доларів США, грошові кошти в сумі 1000 доларів США, грошові кошти в сумі 14500 доларів США, мобільний телефон марки Ірhоnе 5S з сім-картою мобільного оператора «Київстар» з абонентським номером НОМЕР_1 .
Відповідно до постанови слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_12 від 3.03.2018 року вилучений мобільний телефон та грошові кошти визнані речовими доказами.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 170 КПК України арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.
Накладаючи арешт на грошові кошти та мобільний телефон марки Iphone 5S з сім-картою мобільного оператора «Київстар», слідчий суддя вірно зазначив правову підставу для арешту майна, а саме: з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна допускається у передбачених частиною другою цієї статті випадках, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя навів в ухвалі переконливі мотиви, з яких він дійшов висновку про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на вилучене 2.03.2018 року під час обшуку житла майна.
Що стосується доводів апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 про те, що вилучені 2.03.2018 року кошти в сумі 14 500 доларів США, які перебували у володінні ОСОБА_7 , проте належали іншій особі, а саме ОСОБА_9 , про що він заявив під час проведення обшуку 2.03.2018 року, то такі колегія суддів до уваги не бере, так як такі не були підтверджені належними доказами в суді апеляційної інстанції.
Та обставина, на яку посилається апелянт в апеляційній скарзі, що слідчим було пропущено строки щодо подачі клопотання про арешт майна, передбачених ст. 171 КПК України, то такі не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_8 щодо порушень слідчим суддею норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді прийнято у відповідності до вимог закону, який при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів
ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 13 березня 2018 року про накладення арешту на майно залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4