Справа № 473/2650/17
Номер провадження1-кп/473/39/2018
іменем України
"26" квітня 2018 р. м. Вознесенськ
Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
учасники процесу:
прокурор ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_6 ,
його захисник адвокат ОСОБА_7 ,
потерпіла ОСОБА_8 ,
її представник адвокат ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вознесенська кримінальне провадження №12017150190001557 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Станіславчик Первомайського району Миколаївської області, українець, громадянин України, не працює, не одружений, освіта середня, раніше не судимий в силу ст.89 КК України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, 15 лютого 2018 року прокурором було змінено обвинувачення в частині розміру шкоди, завданої злочином та визначено вартість викраденого у потерпілої ОСОБА_8 майна у розмірі 5692 грн., -
02 серпня 2017 року приблизно о 19 год. 40 хв. ОСОБА_6 , йдучи біля парку по вул.Соборності у м.Вознесенську помітив на шиї потерпілої ОСОБА_8 золотий ланцюжок. У цей час у ОСОБА_6 виник умисел на відкрите заволодіння даним ланцюжком. Реалізуючи свій злочинний умисел, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на незаконне заволодіння чужим майном, наблизившись до потерпілої ОСОБА_8 , яка рухалась на велосипеді, ОСОБА_6 шляхом ривку, відкрито заволодів золотим ланцюжком вагою 4,84 грам вартістю 5692 гривень, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
Обвинувачений ОСОБА_6 пред'явлене обвинувачення визнав повністю (в тому числі і після зміни його прокурором), визнав позов потерпілої та пояснив, що точну дату він не пам'ятає, він йшов по вул.Соборності в м.Вознесенську, це було близько 5 год. вечора. Йому назустріч їхала на велосипеді жінка, з якої він зірвав ланцюжок та побіг далі по вулиці. Потім він пішов до ОСОБА_10 та сказав, що це його ланцюжок і треба його продати і та допомогла його продати. Коли він вчинив злочин відносно потерпілої, то по вул.Соборності він йшов з двома чоловіками. Коли вони наблизились до жінки, то до неї найближче знаходився ОСОБА_11 . А він потягнувся через ОСОБА_11 та зірвав з неї ланцюжок. Обвинувачений пояснив, що він йшов разом з ОСОБА_12 , з яким познайомився того дня на вокзалі. Хлопці, які були разом із ним, нічого не зрозуміли. Обвинувачений пояснив, що ОСОБА_10 він не казав, що ланцюжок крадений, вона його продала за 2500 грн. Собі він взяв 2000 грн., а їй залишив 500 грн. за послуги, вона продала ланцюжок таксисту, при цьому обвинувачений стояв осторонь, таксист його не знав.
Потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що коли вона їхала на роботу велосипедом увечері, то в районі податкової інспекції сталося подія, що зазначена в обвинувальному акті. Її велосипед руками спереду різко зупинив один чоловік, а інший, який був із ним, різко та несподівано для неї зірвав з її шиї золотий ланцюжок та втік. Потерпіла пояснила, що вона запам'ятала, як того чоловіка, що тримав велосипед, так і того, що тікав, проте категорично заперечувала той факт, що кимось із цих двох є присутній в залі судових засідань обвинувачений ОСОБА_6 . Як вказала потерпіла, ланцюжок розірвався і після події, дещо оговтавшись, вона знайшла на землі золотий хрест, що був на ланцюжку. Бачила, що до чоловіка, який втік із її ланцюжком, начебто підходив ще третій чоловік. Вона на місці телефонувала в поліцію, проте ніхто не брав слухавки. Прийшовши на роботу, вона викликала поліцію стаціонарним телефоном та повідомила про грабіж. Через кілька днів їй зателефонувала слідча та повідомила, що її ланцюжок та трьох злочинців, що скоїли злочин, знайшли. Вона зраділа, що так швидко. Оскільки вона була на морі, то слідча вайбером скинула їй фото осіб, серед яких був один із нападників, проте то був не ОСОБА_13 . Скинула й фото ОСОБА_13 , але вона повідомила слідчому - що той не є ніким із двох злочинців. Вона прибула до Очаківського відділку поліції, де проходило впізнання за фотографіями. Потім слідча зателефонувала і сказала, що вона має дати дві тисячі гривень оперативникам, щоб викупити знайдений ланцюжок. Вона сказала, що прийде з документами і коли їх принесла слідчій, то та сказала, що ланцюжка немає, його переплавили.
Відповідно до заяви потерпілої ОСОБА_8 від 06.12.2017 року (а.к.п.73) остання повідомила, що просить розглядати провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у її відсутності. Пред'явлене обвинувачення не підтримує, оскільки ланцюжок викрав не ОСОБА_6 , а свідок ОСОБА_14 , якого вона впізнала в судовому засіданні як особу, що вчинила напад на неї.
Свідок ОСОБА_14 відмовився давати свідчення проти обвинуваченого, який є його родичем, на підставі ст.63 Конституції України.
Свідок ОСОБА_15 пояснив, що обвинуваченого не знає і ніколи не бачив взагалі. В серпні місяці він у таксиста на пропозицію останнього придбав за 2000 грн. золотий ланцюжок, який потім за 2000 грн. збув на ринку у м.Миколаєві. Таксиста звати ОСОБА_16 , і той казав, що ланцюжком розрахувалися клієнти. Через деякий час його викликали в поліцію і допитали з приводу зазначеного ланцюжка. Викупити ланцюжок за 2000 грн. - співробітники поліції не пропонували. Ланцюжок був пошкоджений, мав пробу.
Слідча ОСОБА_17 пояснила, що в ході слідства з потерпілою ОСОБА_8 проводилася в Очаківському відділі поліції впізнання за фотознімками. Обвинуваченого на фото вона не впізнала, проте впізнала свідка ОСОБА_18 , який був разом із особою, що заволоділа ланцюжком потерпілої. Свідок ОСОБА_18 був допитаний в ході слідства - це особа без визначеного місця проживання, який вказав на ОСОБА_13 як на особу, що вчинила злочин. Особу свідка вона встановлювала за базою ОСОБА_19 , оскільки у свідка не було документів. В порядку ст.225 КПК України свідка не допитували. Зараз забезпечити явку його в суд немає можливості, оскільки той жив на вокзалі, де його зараз знайти - свідок не знає. Цей свідок пояснював, що був разом із ОСОБА_13 на місці злочину.
Свідок ОСОБА_20 пояснив, що працює таксистом. Одна із його клієнток, прізвища якої він не знає, попросила збути золотий ланцюжок, який, як вона стверджувала - був не крадений, належав їй та її брату. Він придбав ланцюжок за 2 тис. гривень та потім продав за ту ж суму ОСОБА_21 . Ланцюжок був пошкоджений, мав на застібці пробу 583, довжиною десь 30 см вагою до 2 грам. Ні ОСОБА_13 , ні ОСОБА_22 , ні ОСОБА_10 - він не знає. Потім його викликали в поліцію і питали з приводу цього ланцюжка. Він не впізнавав ОСОБА_10 ні по фото, ні особисто. Проте у відділку поліції він того дня бачив ту жінку, яка продала йому ланцюжок і вона там у нього просила вибачення за те, що той був крадений.
Свідок ОСОБА_23 пояснила, що ОСОБА_24 попросив її допомоги збути золотий ланцюжок. Через відсутність коштів вона часто залишала свої золоті вироби знайомому таксисту у заклад. Цього разу вона також йому зателефонувала, взяла у таксиста гроші за ланцюжок і вони розійшлись. Їй ОСОБА_13 казав, що це його ланцюжок і оскільки вона знала з якої він сім'ї, то він дійсно міг собі дозволити мати такий ланцюжок. Ланцюжок був порваний, вагою 1,5-2 грами, довжиною 45-50 см. Таксисту, якого звати ОСОБА_25 , вона пояснила, що терміново потрібні гроші і той заплатив за ланцюжок 2000 грн. Свідок пояснила, що точної дати, коли до неї прийшов ОСОБА_13 із ланцюжком, вона не пам'ятає, це було влітку десь 4 година дня. До таксиста вони з ОСОБА_13 ходили вдвох і таксист ОСОБА_13 бачив. Коли ОСОБА_13 приніс їй ланцюжок, він був один. Про те, що ланцюжок крадений - вона дізналась від співробітників поліції на другий день після того що сталося. Коли її привезли до поліції, там був ОСОБА_26 , але таксиста вона там не бачила.
На повторному допиті свідків чи на їх перехресному допиті - сторони провадження не наполягали.
Не було допитано під час судового розгляду свідка ОСОБА_18 , так як органом досудового слідства не встановлено адресу свідка ОСОБА_18 , вона не зазначена у реєстрі матеріалів досудового розслідування, долученому до обвинувального акту. Його не допитано в судовому засіданні, оскільки суд позбавлений можливості викликати його, так як матеріали провадження не містять його адреси, а сторона обвинувачення всупереч вимог ч.3 ст.23 КПК України не забезпечила явку цього свідка до суду. Свідок ОСОБА_18 не був допитаний і в порядку ст.225 КПК України.
На підставі наданих стороною обвинувачення документів встановлено наступне.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.08.2017 року (а.к.п.90) - 02.08.2017 року було прийнято усну від ОСОБА_8 про грабіж, а саме, про те, що 02.08.2017 року приблизно о 19 год. 40 хв. невідомий чоловік в м.Вознесенську по вул.Соборності зірвав з її шиї золотий ланцюжок вагою 5 г.
Згідно із протоколом проведення слідчого експерименту від 08.08.2017 року (а.к.п.98) з фототаблицями (а.к.п.99-102) в м.Вознесенську за участю підозрюваного ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_7 , в присутності понятих підозрюваний ОСОБА_6 показав місце, а саме ділянку узбіччя по вул.Соборності навпроти будинку №34. Підозрюваний ОСОБА_6 показав, що потерпіла ОСОБА_8 виїжджала з парку на велосипеді, рухаючись в бік залізничного вокзалу, а він рухався по тротуарній доріжці в бік центру м.Вознесенська та показав місце, де він порівнявся з потерпілою, яка перебувала на велосипеді, та лівою рукою зірвав з її шиї золотий ланцюжок, після чого підозрюваний ОСОБА_6 показав, в якому напрямку він побіг з ланцюжком.
Вартість викраденого у потерпілої ОСОБА_8 ланцюжку підтверджено довідкою комерційного магазину «Берізка» про те, що станом на 02.08.2017 року (а.к.п.103) вартість 1 грама золота становить 1000 грн. та відповідно товарним чеком ювелірного відділу магазину «Платан» від 21.06.2017 року. та чеком на 5692 грн. (а.к.п.104).
Згідно положень ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.
Виходячи зі змісту ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні, є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.91 КПК Кодексу обов'язок доказування покладається на слідчого, прокурора, потерпілого, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Частина 5 ст.9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Зокрема, суд оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.12 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення Європейського Суду з прав людини від 11.07.2013 року у справі «Вєренцов проти України»).
Не дивлячись на покази потерпілої ОСОБА_8 , яка заперечувала факт вчинення злочину відносно неї саме обвинуваченим ОСОБА_6 , та надану нею заяву (а.к.п.73), суд вважає, що сукупність досліджених доказів поза розумним сумнівом, як те вимагає ч.2 ст.17 КПК України, підтверджує факт вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 надав визнавальні покази та вказав, що саме він зірвав ланцюжок з потерпілої. Стверджував, що не зазнавав тиску з боку прокуратури та поліції ні в ході слідства, ні під час судового розгляду, показання надав добровільно. В ході слідства був представлений захисником. Під час судового розгляду - обвинувачений своїх показань не змінював. При цьому, суд враховує, що показання обвинуваченого є джерелом доказів (ч.2 ст.84 КПК України) та це право обвинуваченого давати показання (ч.2 ст.95 КПК України).
Показання обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому засіданні надані ним добровільно без порушення його права на мовчання, права на захист, а також права не свідчити проти себе.
Крім того, під час проведення слідчого експерименту 08.08.2017 року (а.к.п.98) підозрюваний ОСОБА_6 за участю свого захисника ОСОБА_7 під час досудового слідства надавав аналогічні покази про викрадення ланцюжка потерпілої ОСОБА_8 . Проведення цієї слідчої дії здійснено із дотриманням вимог п.3 ч.2 ст.87 КПК України, а також п.63 рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Лучанінова проти України», п.п.90-91 рішення ЄСПЛ від 12 червня 2008 року у справі «Яременко проти України», так як інтереси підозрюваного на цій стадії кримінального провадження були представлені захисником.
Суд вважає покази обвинуваченого достовірними, оскільки як на стадії досудового слідства, так і судового розгляду ОСОБА_6 був представлений захисником, на якого покладено обов'язок забезпечити захист прав підозрюваного та обвинуваченого.
Крім того, інші непрямі докази за цим кримінальним провадженням вказують на те, що одразу після вчинення злочину обвинувачений збув ланцюжок. Це підтверджується показами свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_20 , ОСОБА_23 .
Крім того, окрім письмової заяви потерпілої ОСОБА_8 про те, що злочин вчинено не обвинуваченим, а свідком ОСОБА_14 - інших доказів сторонами провадження надано не було (зокрема результатів звернення потерпілої до поліції, витягу із ЄРДР). Судом з метою належного встановлення всіх обставин кримінального провадження було здійснено запит до Вознесенського ВП ГУНП за вих. №473/2650/17/4191/2018 від 16 квітня 2018 року про те, чи зверталась потерпіла ОСОБА_8 із відповідною заявою до поліції, чи внесено її заяву до ЄРДР, або прийнято інше рішення за її заявою. Супровідним листом за вих.№8763/2018 від 20.04.2018 року надано висновок від 17.10.2017 року про те, що за результатами перевірки ЄО №6485 від 17.10.2017 року заяви ОСОБА_8 про те, що до злочину, вчиненого відносно неї причетний ОСОБА_14 , - повідомлено заявницю що за даним фактом вже обґрунтовано повідомлено про підозру ОСОБА_6 та кримінальне провадження з обвинувальним актом направлено до суду.
Доказів того, що потерпіла ОСОБА_8 оскаржила цей висновок слідчому судді - суду надано не було.
Недопустимим доказом суд визнає показання свідка слідчої ОСОБА_17 про показання, наданій їй під час слідства свідком ОСОБА_18 , так як відповідно до ч.7 ст.97 КПК України у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим стосовно пояснень осіб, наданих слідчому під час здійснення ним кримінального провадження.
Недопустимим доказом суд визнає протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.08.2017 року (а.к.п.92-93) з огляду на наступне. Відповідно до постанови про проведення процесуальних дій на іншій території від 04.08.2017 року (а.к.п.91) було доручено співробітникам Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області провести впізнання за фотознімками особи з потерпілою ОСОБА_8 . Згідно із протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.08.2017 року (а.к.п.92-93) в м.Очаків, впізнання почато о 12 год. 15 хв., впізнання закінчено о 12 год. 25 хв. Впізнання за фотознімками проводилось в приміщенні каб.№307 Очаківського ВП в присутності понятих. Перед пред'явленням особи для впізнання у потерпілої ОСОБА_8 попередньо з'ясовано чи може вона впізнати особу, опитано про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу. На запитання слідчого потерпіла ОСОБА_8 відповіла, що може впізнати особу, оскільки дана особа перед вчиненням та в момент вчинення кримінального правопорушення дивилась в обличчя потерпілої, далі другий невідомий чоловік з шиї зривав ланцюжок, який належить ОСОБА_8 . На запитання, чи впізнає вона когось з осіб, зображених на фотознімках, ОСОБА_8 заявила, що впізнає особу, яка вчинила щодо неї кримінальне правопорушення, зображену у даному протоколі на фото №2. Потерпіла ОСОБА_8 впізнала особу, зображену на фото під №2 за рисами обличчя, так як дана особа, вчиняючи кримінальне правопорушення, дивилась на потерпілу.
Стаття 86 КПК України передбачає, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Частина 1 ст.89 КПК України передбачає, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
При складанні протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.08.2017 року (а.к.п.92-93) допущено порушення вимог ст.228 КПК України, оскільки в цьому протоколі відсутні конкретні дані про осіб, які пред'являлися для впізнання, а також не зазначено, яку саме конкретну особу з прізвищем та ім'ям було впізнано потерпілою. Натомість в протоколі міститься лише зазначення порядкового номеру фото із зображенням особи чоловічої статі, на якого вказала потерпіла під час пред'явлення для впізнання. Тобто в протоколі відсутні дані хто ж саме зображений на фото під номером №2 і кого саме впізнала потерпіла ОСОБА_8 .
Згідно із протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.08.2017 року (а.к.п.94) в м.Вознесенськ, впізнання почато о 15 год. 50 хв., закінчено о 16 год. 00 хв. Пред'явлення особи для впізнання за фотознімками проводилось в приміщенні каб.№22 Вознесенського ВП в присутності понятих. Перед пред'явленням для впізнання у свідка ОСОБА_18 попередньо з'ясовано чи може він впізнати особу, опитано про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких він бачив цю особу. На запитання слідчого свідок ОСОБА_18 відповів, що може впізнати особу, яка зірвала золотий ланцюжок в м.Вознесенську по вул.Соборності в напрямку залізничного вокзалу, він зможе за такими прикметами: овальне обличчя, коротка стрижка, риси обличчя. На запитання, чи впізнає він когось з осіб, зображених на фотознімках, ОСОБА_18 заявив, що впізнає особу, зображену на фотознімку №3, яка зірвала золотий ланцюжок в м.Вознесенську по вул.Соборності. Згідно із довідкою до протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання від 04.08.2017 року (а.к.п.95) - на фотознімку під номером «3» зображений ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дані цього протоколу суд визнає недопустимим доказом, оскільки вони не підтверджені показами свідка ОСОБА_18 , так як сторона обвинувачення всупереч вимог ч.3 ст.23 КПК України не забезпечила явку цього свідка до суду. Свідок ОСОБА_18 не був допитаний і в порядку ст.225 КПК України.
З огляду на положення ст.85 КПК України є неналежним, оскільки не підтверджує жодної із обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та передбачені ст.91 КПК України, в частині пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення за ч.1 ст.186 КК України, наступний доказ: протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.08.2017 року (а.к.п.96) в м.Вознесенськ, впізнання почато о 15 год. 00 хв., впізнання закінчено о 15 год. 20 хв. Пред'явлення особи для впізнання за фотознімками проводилось в приміщенні каб.№22 Вознесенського ВП в присутності понятих. Перед пред'явленням особи для впізнання у свідка ОСОБА_18 попередньо з'ясовано чи може він впізнати особу, опитано про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких він бачив цю особу. На запитання слідчого свідок ОСОБА_18 відповів, що впізнати особу, яка знаходилася поряд із хлопцем, який зірвав ланцюг в м.Вознесенську по вул.Соборності в напрямку залізничного вокзалу за такими прикметами коротка стрижка, риси обличчя. ОСОБА_18 заявив, що впізнає особу, зображену на фотознімку №2. Згідно із довідкою до протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання від 04.08.2017 року (а.к.п.97) - на фотознімку під номером «2» зображений ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд, дослідивши під час судового розгляду провадження всі зібрані та надані сторонами докази і оцінивши їх в сукупності із врахуванням вимог ч.1 ст.89 та ст.94 КПК України, приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення у судовому засіданні доведено повністю і його дії кваліфікує за ч.1 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
Згідно із ст.65 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 відповідно до ст.66 КК України, - судом не встановлено. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, - теж не встановлено.
Беручи до уваги обставини справи та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше не судимий в силу ст..89 КК України (а.к.п.106-107, 108-109), за місцем проживання характеризується посередньо (а.к.п.113-114), не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога (а.к.п.110-111), має родину та міцні соціальні зв'язки (а.к.п.112), дані досудової доповіді органу пробації від 14.09.2017 року (а.к.п.33-46) про те, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_6 , його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, відділ з питань пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, а також те, що злочин, який вчинив ОСОБА_6 в силу ст.12 КК України належить до злочинів середньої тяжкості, відсутність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи позицію прокурора про можливість застосування до обвинуваченого покарання у вигляді штрафу, суд вважає, що виправлення та попередження вчинення ОСОБА_6 нових злочинів можливе у разі призначення йому покарання у вигляді штрафу.
Щодо пред'явленого потерпілою ОСОБА_8 цивільного позову (а.к.п.25-27) про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 7440,40 грн. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди, суд вважає, що позов потерпілої слід задовольнити повністю та враховує положення ч.1 ст.326 КПК України, яка передбачає, що цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, якщо обвинувачений повністю визнав пред'явлений позов.
Позов потерпілої обвинувачений визнав повністю, - тому суд вважає, що ці вимоги підлягають задоволенню, оскільки згідно ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Оскільки обвинувачений повністю визнав пред'явлений до нього цивільний позов потерпілої, то він підлягає задоволенню. Так, судом при вирішенні питання в частині цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди приймаються до уваги положення ст.206 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення вироку) згідно із ч.1 якої відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій .
Частина 4 ст.206 ЦПК України передбачає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Речові докази та процесуальні витрати - відсутні.
Керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 60 (шістдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 1020 (одна тисяча двадцять) гривень.
Пред'явлений потерпілою ОСОБА_8 цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 7440, 40 грн. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 7440,40 грн. (сім тисяч чотириста сорок гривень сорок копійок) матеріальної та 5000 грн. (п'ять тисяч гривень) моральної шкоди, завданої злочином.
На вирок суду учасниками процесу можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарження вироку, якщо його не скасовано - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) ОСОБА_1
Згідно оригіналу: Суддя: