Справа № 761/12876/18
Провадження № 1-кс/761/8745/2018
26 квітня 2018 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Києва скаргу гр. ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Служби безпеки України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга гр. ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених посадових осіб СБ України, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР).
На обґрунтування скарги заявник зазначив, що він 21.03.2018 направив на адресу вказаного органу досудового розслідування повідомлення №21/03/18-12 про вчинення в.о. голови ГУ ДФС України ОСОБА_3 , посадовими особами ДФС України та начальником ГУ ДФС в м. Києві ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за ст.109, ст. 209, ст.2585, ст.364, ч.3 ст. 365, ст. 3692 КК України. Однак, всупереч вимогам ст.214 КПК України, відомості про кримінальні правопорушення до ЄРДР не внесені.
Зазначене заявник вважав бездіяльністю та просив зобов'язати слідчого СБ України внести відомості про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
У судове засідання заявник, будучи належним чином повідомленим про день,час та місце судового розгляду справи, не прибув, про наявність поважної причини неявки не повідомив.
Представник СБ України до суду також не з'явився, що у силу ч.3 ст.306 КПК не є перешкодою для розгляду скарги.
Слідчий суддя, дослідивши скаргу, наявні матеріали, дійшов висновку про таке.
Статтею 2 визначені завдання кримінального провадження, до яких, серед іншого, віднесена охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.
Крім того, процесуальним законом визначено, що обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під досудового розслідування покладається на слідчого суддю.
Отже, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень покликаний забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачених законом заходів для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.
Відповідно до ст. 7 КПК зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам, до яких, серед інших, зокрема, віднесені законність (ст. 9 КПК), змагальність (ст. 22 КПК) та диспозитивність ( ст. 26 КПК).
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження слідчий суддя зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, у силу ч. 3 ст. 306 КПК розгляд скарг на бездіяльність слідчого, у тому числі щодо невнесення слідчим відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала таку скаргу.
Наведена норма спрямована на дотримання учасниками кримінального провадження вимог принципів змагальності та диспозитивності.
Суть останнього визначена у ст. 26 КПК та передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК.
Слідчий суддя, у свою чергу, відповідно до ч.6 ст. 22 КПК зобов'язаний, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
У той же час принцип змагальності у силу ст. 22 КПК саме на особу, яка звернулася з скаргою, покладає обов'язок обстоювання її правової позиції, доведення обставин, які вона вважає порушенням відповідних прав, свобод та законних інтересів.
Таким чином, слідчий суддя при вирішенні ініційованого заявником питання зобов'язаний не лише дослідити надані йому матеріали, але й забезпечити особі право на безпосереднє відстоювання своєї позиції під час розгляду скарги.
Неприбуття заявника до суду унеможливило встановлення усіх обставин, які є необхідними для вирішення скарги по суті заявлених вимог, тобто перешкодило виконанню слідчим суддею покладених на нього обов'язків щодо об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Слідчим суддею прийнято до уваги, що ч. 2 ст. 307 КПК визначений вичерпний перелік можливих рішень за результатами розгляду скарг.
У той же час вказані рішення можуть бути прийняті виключно за наслідками розгляду, проведення якого унеможливлюється неявкою ініціатора скарги.
На підставі викладеного слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для залишення скарги без розгляду.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що прийняття такого рішення утворює найбільш сприятливе для заявника становище, оскільки у такому випадку останній має право у визначеному порядку звернутись до слідчого судді з метою оскарження бездіяльності.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 7, 9, 22, 303-306, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Скаргу гр. ОСОБА_2 на бездіяльність уповноважених осіб Служби Безпеки України щодо невнесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1