Справа № 761/4829/17
Провадження № 1-кс/761/3075/2017
14 лютого 2017 року cлідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання у кримінальному провадженні за №12017100100001376 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України про накладення арешту,
До Шевченківського районного суду м. Києва звернувся старший слідчий Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 з погодженим прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_4 клопотанням про накладення арешту на автомобіль «Mersedes E-250», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 .
На обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_6 через мережу Інтернет знайшов оголошення про продаж автомобіля «Mersedes E-250», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який продавав ОСОБА_5 .
Так, ОСОБА_6 у січні 2017 року зателефонував ОСОБА_5 та, видаючи себе за добросовісного покупця, домовився з останнім про намір оглянути вищезазначений автомобіль.
У подальшому - 03.12.2017 за адресою: м. Київ, вул. Ак. Туполєва, 24, за попередньою домовленістю ОСОБА_6 зустрівся з власником автомобіля - ОСОБА_5 та почав оглядати автомобіль.
Після цього, зайнявши в автомобілі водійське місце, заблокував вхідні двері та завів двигун, зникнув з місця злочину та у подальшому розпорядився ним на власний розсуд, тим самим спричинив матеріальну шкоду ОСОБА_5 у розмірі 440 000 грн.
10.02.2017 автомобіль «Mersedes E-250» вилучений за адресою - м. Одеса, вул. Канатна, 101-В.
Слідчий ОСОБА_3 до суду не прибув, про наявність поважних причин неявки суд не повідомила. Наведена обставина відповідно до положень ст.172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про таке.
У судовому засіданні слідчий клопотання підтримала та просила його задовольнити з наведених у ньому підстав.
Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведене положення Конституції покладене в основу однією з засад кримінального провадження, сутність якої відображена у ст. 16 КПК та передбачає, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження можливе лише на підставі вмотивованого судового рішення, без наявності якого допускається тільки тимчасове вилучення майна.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що найважливіша вимога ст. 1 вказаного Протоколу полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним. Тобто, відповідати вимогам діючих у відповідній державі законів та міжнародним актам.
Частиною 1 статті 7 КПК визначено, що зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься законність.
Вказана засада кримінального провадження у силу статті 9 КПК полягає у обов'язку слідчого, прокурора, слідчого судді під час кримінального провадження неухильно дотримуватися вимог, зокрема, Кримінального процесуального кодексу України.
У силу ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного можливості володіти, користуватись та розпоряджатись певним майном до вирішення питання про його арешт або його повернення.
Частиною 2 статті 168 КПК визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватись під час огляду, що у силу ч. 5 ст. 171 КПК покладає на слідчого обов'язок звернутись до слідчого судді з клопотанням про накладення на таке майно арешту не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна.
З наведеного витікає, що законним арешт майна є у разі його застосування у порядку та строки, передбачені Кримінальним процесуальним законом. Недотримання наведених вище норм та утримання стороною обвинувачення майна, яке є тимчасово вилученим, покладає на останню обов'язок вирішити питання повернення такого майна.
Водночас, слідчий з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна звернулась 13.10.2017, тобто з порушенням встановленого ст. 171 КПК строку.
Крім того, розглядаючи питання щодо поновлення вказаного строку, слідчий суддя звертає увагу, що слідчим не наведені обставини, які б давали підстави для висновку, що строк звернення з клопотанням пропущений з поважних причин.
Таким чином, недотримання слідчим строку звернення з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, відсутність підстав для поновлення такого строку, унеможливлює застосування до тимчасово вилученого майна арешту.
У силу п.18 ст. 3 КПК на слідчого суддю покладений обов'язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Отже, саме слідчий суддя шляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання вимог закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов'язаний вживати передбачених законом заходів для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та законних інтересів осіб.
Як встановлено слідчим суддею, стороною обвинувачення строк накладення арешту порушений, майно безпідставно утримується слідчим, тобто власнику станом на момент розгляду клопотання не повернуте.
Керуючись вимогами ст. 41 Конституції України, ст. 9, 16, 18, 167, 170, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання старшого слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 про накладення арешту на автомобіль «Mersedes E-250», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 , відмовити.
На ухвалу упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва.
Слідчий суддя ОСОБА_1