Справа №2-5540/09/04
Іменем України
17 грудня 2009 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Донець О.В.
при секретарі Якішиній О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» в особі Харківської філії (ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_2») про відшкодування збитків та штрафних санкцій, за зустрічним позовом ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_2» до ОСОБА_1 про стягнення суми,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» в особі Харківської філії про стягнення збитків та штрафних санкцій, посилаючись на наступне.
17.08.2007 року між нею та ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» в особі Харківської філії був укладений комплексний договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) №06/02-015866. За умовами цього договору ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» в особі Харківської філії зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Об'єктом страхування є автомобіль НОМЕР_1.
19.07.2008 р. о 16:10 год. сталося ДТП, за участю об'єкту страхування, тобто настав страховий випадок. Керуючись умовами укладеного договору страхування, вона виконала свої обов'язки у повному обсязі та в належні строки повідомила відповідача про настання страхового випадку, а також надала необхідні документи для оформлення страхового Акту про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування.
Відповідач не заперечував проти виплати суми страхового відшкодування, що також підтверджує додаткова угода до комплексного договору добровільного страхування від 07.11.2008 р., але свої зобов'язання у встановлені договором строки, тобто до 13.11.2008 р., не виконав. В зв'язку з цим, у грудні 2008 р. вона, не маючи достатнього досвіду щодо правильності та порядку звернення до суду відносно повернення суми страхового відшкодування, а також об'єктивно не маючи достатнього часу, оскільки працює, була змушена звернутися до фахівця в галузі права для відновлення порушеного права, а саме, стягнення суми страхового відшкодування від ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» в особі Харківської філії в розмірі 266 135 грн.
20 листопада 2008 р. між нею та ФОП ОСОБА_3 укладений договір про надання юридичних послуг №20/11-08-юр, згідно якого ОСОБА_3 за відповідну плату - 130 000 грн., зобов'язався надати їй юридичні послуги щодо представництва її інтересів в місцевому загальному суді м. Харкова, в інших судових інстанціях всіх рівнів, у виконавчій службі, в інших органах, установах, організаціях, - з приводу захисту законних її прав на отримання (примусового стягнення в разі необхідності) суми страхового відшкодування від ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» в особі Харківської філії в розмірі 266 135 грн.
Відповідно до п. 4.1, п.4.2 та п.5.2 Договору №20/11-08-юр від 20.11.2008 р., у випадку позитивного результату та досягнення мети договору у повному обсязі та належним чином ФОБ ОСОБА_3 отримує винагороду в розмірі 130 000 грн., яка має бути перерахована нею на його рахунок № 26002010971980 в Філії «Слобожанське регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» МФО 350697.
Пунктом 1.2 вказаного договору встановлено, що фатом підтвердження надання послуг у повному обсязі та належним чином буде факт зарахування на її банківський рахунок суми, зазначеної в п.1.1 цього договору у повному обсязі від ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» в особі Харківської філії.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09.04.2009 р. було стягнуто на її користь з ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» в особі Харківської філії суму страхового відшкодування в розмірі 266135 грн. та суму судових витрат у розмірі 1730 грн. Сума страхового відшкодування була стягнута в примусовому порядку виконання судового рішення з відповідача ОСОБА_4 відділом ДВС України в Харківській області в примусовому порядку.
25.06.2009 р. вона відповідно до умов Договору №20/11-08-юр від 20.11.2008 р. та акту виконаних робіт перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_3 130 000 грн. в оплату за виконання вказаного Договору, що підтверджується платіжним дорученням № 12 від 25.06.2009 р.
В зв'язку з невиконанням у добровільному порядку відповідачем умов договору страхування, вона зазнала значних збитків у вигляді сплачених ФОП ОСОБА_3 за договором про надання юридичних послуг №20/11-08-юр від 20.11.2008 р. суми винагороди у розмірі 130 000 грн., суми штрафних санкцій, що виникли у зв'язку з несвоєчасністю сплати страховиком суми страхового відшкодування, а саме суми пені у розмірі 38 847,74 грн., суми індексу інфляції у розмірі 33 266,88 грн. та суми відсотків у розмірі 4 877,93 грн. Крім того, просить стягнути суму сплачених судових витрат у розмірі 1700 грн. суми державного мита та 30 грн. суми витрат, сплачених за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи.
В ході судового розгляду справи позивачка доповнила та уточнила позовні вимоги та просить визнати недійсними п.п. 1.1.2, 1.2, 1.3.2-1.3.5 додаткової угоди від 07.11.2008 р. до договору добровільного страхування з моменту укладання цієї додаткової угоди та стягнути з відповідача на її користь суму сплачених судових витрат у розмірі 1708,50 грн. та суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду у розмірі 157 грн., посилаючись на те, що вона підписала зазначені пункти додаткової угоди під тиском з боку відповідача на вкрай невигідних для себе умовах, та крім того, зазначені пункти додаткової угоди суперечать один одному, у зв'язку з чим вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому підлягають визнанню недійсними.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що відповідальність страховика встановлена як договором - п. 24.2, так і законом - ст. 992 ЦК України. Позивачка надала лише договір про надання послуг та квитанцію про перерахування коштів в сумі 130 000 грн. після того, як отримала страхове відшкодування в розмірі 267 865 грн. Посилання на акт виконаних робіт без підтвердження кількості годин їх проведення позивачем не надано. Також посилається на Постанову КМУ № 590 від 27 квітня 2006р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якою передбачено граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, який не може перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Враховуючи, що представником позивача було затрачено на правову допомогу приблизно 10 годин, а 40% мінімальної заробітної плати складає 260,00 грн., то граничний розмір виплати на правову допомогу повинен складати 2600 грн. Крім того, вважає недоведеним право представника позивача на надання правової допомоги, а отже й отримувати за них такі значні кошти. Згідно Закону України «Про страхування» та договору страхування № 06/02-015866 від 17.08.2007р. страховик несе відповідальність за договором страхування в межах страхової суми, будь яких інших сум для виплати страховою компанією, Договором не передбачено. Оскільки позивачу страхова сума виплачена в повному обсязі, то нарахування та стягнення будь-яких інших коштів із відповідача є незаконним.
Відповідач звернувся з зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_1 266 135 грн. та суму сплачених судових витрат у розмірі 2661,35 грн. державного мита та 120 грн. витрат, сплачених за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи. В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення з боку ОСОБА_1 п.1.3.2 додаткової угоди від 07.11.2008 р. до Договору добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) №06/02-015866 від 17.08.2007 р.
Так, 19.07.2008 р., на 421 км + 400 м а/д Київ-Харків-Довжанський, відбулося ДТП за участю застрахованого автомобіля «Субару», під управлінням ОСОБА_1 21.07.2008 р. остання звернулась до ЗАК «УСК «Княжа» із заявою, якою повідомила про настання події, що має ознаки страхового випадку.
Відповідно до звіту від 23.07.2008 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Субару», становить 225 091,58 грн. Тобто вартість ремонту становить 84 % вартості автомобіля, а отже відповідно до п. 22.5. Договору, що кореспондується із п. 14.4 Правил, при повній, фактичній або конструктивній загибелі застрахованого ТЗ та/або ДО, визначеній на підставі звіту авто товарознавчого дослідження, а також у випадку, якщо вартість відновлюваного ремонту перевищує 75 % дійсної ринкової вартості ТЗ та/або ДО на момент укладання Договору, Страхувальник має право звернутися до Страховика з заявою про відмову від своїх прав на застрахований ТЗ з метою отримання страхового відшкодування в повному обсязі. У разі, якщо Страховик приймає відмову Страхувальника, виплата страхового відшкодування здійснюється в розмірі страхової суми по ТЗ та/або ДО, встановленої цим Договором, за вирахуванням франшизи, якщо це передбачено умовами цього Договору та виплачених під час дії Договору сум страхового відшкодування. Страхувальник зобов'язаний передати Страховику право власності на пошкоджений ТЗ та/або ДО та зняти його з обліку в органах реєстрації (Митниця, МВС).
07.11.2008 р. між ЗАТ «УСК «Княжа» та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода до договору добровільного страхування транспортного засобу № 06/02-015866. Відповідно до п. 1.3.2 цієї Додаткової угоди, ОСОБА_1 протягом 5 робочих днів з дня перерахування коштів за власний рахунок мала видати фізичній особі, погодженій із ЗАТ «УСК «Княжа», нотаріально посвідчену довіреність, яка повинна в тому числі передбачати можливість переоформлення та відчуження ТЗ, проводить зняття ТЗ з обліку та передає на підставі акту прийому-передачі Свідоцтво про реєстрацію ТЗ (з відміткою про погодження відчуження ТЗ) та повний комплект ключів від ТЗ.
24.06.2009 р. ОСОБА_1 були перераховані кошти в сумі 267 865,00 грн., з яких 266 135,00 грн. сума страхового відшкодування та 1730,00 грн. судових витрат. Тобто до 01 липня 2009 р. включно, відповідачка зобов'язана була передати ЗАТ «УСК «Княжа» повний комплект ключів та оформити нотаріальну довіреність фізичній особі. В усному порядку відповідачці неодноразово повідомлялось про необхідність оформити довіреність та передати залишки автомобіля «Субару», однак вона не реагувала на усні звернення та ніяких дій не вчиняла, в зв'язку з чим 06.08.2009 р. ними було направлено листа з вимогою про необхідність виконання умов договору. Однак, на зазначений лист відповідачка не відреагувала, добровільно виконати умови укладеного договору та додаткової угоди до нього не захотіла, довіреність не оформила, залишки автомобіля «Субару» не передала, чим порушила договірні зобов'язання. Відповідно до п. 1.3.5 Додаткової угоди у разі невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених додатковою угодою, ЗАТ «УСК «Княжа» має право вимагати повернення сплачених коштів страхового відшкодування. Тому просить стягнути з ОСОБА_1 суму страхового відшкодування 266 135 грн., а також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 2661,35 грн. державного мита.
Представник позивачки ОСОБА_1 пред'явлені останньою позовні вимоги підтримав, проти зустрічного позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів, які б підтвердили відправлення ОСОБА_1 листа з вимогою повернути залишки від автомобіля та отримання нею такого листа. Тому просить відмовити в задоволенні зустрічного позову в зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю. Крім того, враховуючи доповнення до позовної заяви, вважає, що виконання додаткової угоди в частині окремих її пунктів, а саме: пп. 1.1.2, 1.2, 1.3.2, 1.3.3, 1.3.4, 1.3.5 Додаткової угоди від 07.11.2008 р. до Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06/02-015866 від 17.08.2009 р., суперечить нормам чинного законодавства, інтересам страхувальника та суті укладеного між сторонами основного договору. Крім того, зазначені пункти цієї додаткової угоди суперечать один одному, що взагалі унеможливлює їх виконання страхувальником.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 частково і відмовляє у задоволенні зустрічного позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20.11.2008 р. між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладений договір про надання юридичних послуг №20/11-08-юр у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору страхування в добровільному порядку та з метою захисту прав та представництва інтересів позивачки в судах та інших державних органах, установах, організаціях щодо стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 266 135 грн. Пунктом 4.1 цього договору передбачено перерахування на рахунок ФОП ОСОБА_3 винагороди за надані у повному обсязі послуги в розмірі 130 000 грн. Послуги, передбачені договором №20/11-08-юр від 20.11.2008 р., надавалися на підставі доручення, виданого позивачкою ОСОБА_1 та посвідченого 03.12.2008 р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_5
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 09.04.2009 р. стягнуто на користь ОСОБА_1 з ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» в особі Харківської філії суму страхового відшкодування в розмірі 266 135 грн. та суму судових витрат у розмірі 1730 грн. Зазначеним рішенням встановлена вина ЗАК «УСК «Княжа» у невиконанні умов договору добровільного страхування в частині виплати суми страхового відшкодування, що і стало підставою задоволення позовних вимог. Зазначене судове рішення набрало законної сили та є чинним на момент розгляду справи.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, вина ЗАК «УСК «Княжа» щодо несвоєчасного виконання умов договору добровільного страхування в частині виплати ОСОБА_1 суми страхового відшкодування доказуванню не підлягає.
24.06.2009 р. ОСОБА_4 відділом ДВС України в Харківській області під час примусового виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 09.04.2009 р. з ЗАК «УСК «Княжа» на користь позивачки ОСОБА_1 стягнуто суму у розмірі 267 865 грн., що складається з суми страхового відшкодування та суми судових витрат, що підтверджується випискою ТОВ «УНІКОМБАНК» в особі Х/ф від 24.06.2009 р. по рахунку позивачки.
Судом встановлено, що акт виконаних робіт до договору про надання юридичних послуг №20/11-08-юр від 20.11.2008 р. підписаний сторонами 24.06.2009 р. у зв'язку з повним його виконанням. Зокрема, з акту вбачається, що під час виконання цього договору виконавцем ФОП ОСОБА_3 надані такі послуги: представництво інтересів позивача під час введення переговорів з відповідачем щодо стягнення суми страхового відшкодування, складання та подання процесуальних документів до суду, скарг та заяв до правоохоронних органів та інших органів, в ОСОБА_4 районному суді м. Харкова під час подання позову, розгляду справи про стягнення суми страхового відшкодування, під час виконавчого провадження у ОСОБА_4 ВДВС України в Харківській області та здійснення інших необхідних дій спрямованих на виконання умов цього договору. В судовому засіданні представник позивача пояснив, що також збирав необхідну для виконання умов договору інформацію, надавав позивачу консультації з приводу права, змін в чинному законодавстві, здійснював усні доручення позивача та інше.
25.06.2009 р. у відповідності до умов договору №20/11-08-юр від 20.11.2008 р. ОСОБА_1 перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_3 суму у розмірі 130 000 грн., що підтверджено платіжним дорученням №12 від 25.06.09р. ТОВ «УНІКОМБАНК» в особі Х/ф.
Згідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Під збитками, відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, розуміють втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, позивач зазнала збитків у вигляді сплачених ФОП ОСОБА_3 за договором про надання юридичних послуг №20/11-08-юр від 20.11.2008 р. суми винагороди у розмірі 130 000 грн. у причинному зв'язку з невиконанням у добровільному порядку відповідачем умов договору страхування в частині виплати суми страхового відшкодування.
Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_3 були наданні Позивачу не тільки юридичні послуги, суд дійшов висновку, що такі послуги не підпадають під приписи ст.84 ЦПК України та Постанови КМУ №590 від 27.04.2006р. в розумінні витрат на правову допомогу.
Таким чином, судом встановлено законність та обґрунтованість позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення збитків в розмірі 130 000 грн.
Щодо штрафних санкцій, які позивач просить стягнути з відповідача, суд дійшов до наступного. З розрахунків сум пені, індексу інфляції та відсотків, доданих позивачем до позову, вони розраховані з 13.11.2008 р., тобто з моменту настання зобов'язань у відповідача щодо виплати суми страхового відшкодування, до 23.06.2009 р. включно, тобто до моменту примусового стягнення цієї суми на рахунок позивача і становлять: сума пені у розмірі 38 847,74 грн., суми індексу інфляції у розмірі 33 266,88 грн. та суми відсотків у розмірі 4 877,93 грн.
В частині позовних вимог про визнання недійсними пп.1.1.2,1.2,1.3.2-1.3.5 додаткової угоди від 07.11.08р. до договору добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) №06/02-015866 від 17.08.2007 р. з моменту укладання цієї додаткової угоди, суд встановив наступне.
17.08.2007 року між Позивачем та Відповідачем був укладений комплексний договір добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) №06/02-015866. Страхова подія (ДТП), передбачена п.13.1 договору відбулася 19.07.2008 р., що підтверджується довідкою працівника окремого батальйону ДПС ДАІ при Управлінні МВС України в Харківській області ОСОБА_6
Пунктом 22.3 договору добровільного страхування передбачено, що Страховик (Відповідач) протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після одержання всіх необхідних документів складає Страховий акт та приймає рішення про виплату або відмову в страховій виплаті, а протягом наступних 15 (п'ятнадцяти) робочих днів здійснює страхову виплату.
Проте, тільки 07.11.08р. між Сторонами було укладено додаткову угоду до договору № 06/02-015866 від 17.08.07р., якою сторони визначили суму страхового відшкодування та порядок та строк її перерахування, а саме, п'ять днів з моменту підписання цієї угоди, тобто до 13.11.08р. відповідач повинен був перерахувати на користь позивача 266135,00 грн.
При цьому, як вбачається з тексту самої додаткової угоди, її умови суттєво звужують та погіршують права самого страхувальника відносно умов основного договору страхування.
Таким чином, доводи позивача в частині підписання ним зазначених пунктів додаткової угоди під тиском з боку відповідача на вкрай невигідних для себе умовах, враховуючи прострочений відповідачем строк виплати суми страхового відшкодування, змінені умови, що суттєво звужують та погіршують права позивача та безпосередній зв'язок між цими юридично значимими фактами для повного та всебічного розгляду цієї справи, - суд вважає обґрунтованими.
Крім того, зазначені пункти додаткової угоди суперечать один одному, у зв'язку з чим вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Ст.203 ЦК України передбачений вичерпний перелік підстав визнання правочину недійсним.
Ч.1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Суд вважає, що за таких обставин справи, позовні вимоги в частині визнання недійсними пп.1.1.2,1.2,1.3.2-1.3.5 додаткової угоди від 07.11.2008 р. до договору добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) №06/02-015866 від 17.08.2007 р. з моменту укладання цієї додаткової угоди підлягають задоволенню.
Зустрічний позов ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_2» суд вважає необґрунтованим, виходячи з наступного. В обґрунтування вимог відповідач посилається на порушення з боку Позивача п.1.3.2 додаткової угоди від 07.11.2008 р. до договору добровільного страхування транспортного засобу (КАСКО), водія та пасажирів від нещасних випадків (НВ) №06/02-015866 від 17.08.2007 р. В підтвердження своїх вимог посилається на усні переговори з Позивачем та лист від 06.08.2009 р., що був направлений Позивачу з вимогою про виконання умов договору.
Ст.ст. 10,60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем в обґрунтування вимог зустрічного позову не подано до суду жодних доказів звернення до ОСОБА_1, на які він посилається, або підстав для звільнення від доказування.
Тому суд за таких обставин не вбачає можливості задовольнити вимоги за зустрічним позовом.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, керуючись Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 30 квітня 1993 року та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» від 21.12.2005 р., які встановлюють граничні розміри судових витрат, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті держмита в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., відмовляючи в задоволенні вимог в іншій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 16,22,203,215,509,625 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_2» на користь ОСОБА_1 суму збитків у розмірі 130 000 грн., пеню у розмірі 38 847,74 грн., інфляційні у розмірі 33 266,88 грн., три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 4877,93 грн., а також державне мито у розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн., а всього 208 812,55 грн.
Визнати недійсними п.п. 1.1.2, 1.2, 1.3.2, 1.3.3, 1.3.4, 1.3.5 Додаткової угоди від 07.11.2008 р. до Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06/02-015866 від 17.08.2009 р., укладених між ОСОБА_1 та ЗАТ «Українська страхова компанія «Княжа» в особі Харківської філії, з моменту укладання цієї додаткової угоди.
В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 відмовити.
В задоволенні позовних вимог ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_2» до ОСОБА_1 про стягнення суми - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя