Справа № 815/524/18
25 квітня 2018 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вовченко O.A., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення моральної шкоди,-
07 лютого 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась у порушенні термінів надання відповіді на заяву від 30.11.2017 року;
- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 50000,00 грн. у якості компенсації моральної шкоди.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2017 року судом даний позов залишено без руху та надано п'ятиденний термін на усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання копії ухвали.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1, відкрито провадження у даній адміністративній справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 19 березня 2018 року судом суд відмовив у заяві позивача про перенесення судового засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.11.2017 року засобами електронної пошти звернувся із заявою до відповідача. Відповідь на заяву отримав 09.01.2018 року; відповідь була відправлена 05.01.2018 року, про що свідчить штамп на конверті. Вказує, що не надавши відповідь на його звернення у законний термін, відповідач порушив ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», що завдало йому моральних страждань, оскільки унеможливило функціонування його особистості на конституційних засадах.
15 березня 2018 року через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду за вх.№7333/18 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що 30.11.2017 року заява ОСОБА_1 від 30.11.2017 року надійшла до ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області. 04.12.2017 року заява ОСОБА_1 від 30.11.2017 р. надійшла до Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області. 05.12.2017 року заява ОСОБА_1 від 30.11.2017 року надійшла до Одеського міського управління ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області. 08.12.2017 року аналогічна заява ОСОБА_1 від 30.11.2017 року на адресу голови Одеської міської ради надійшла до Одеського міського управління ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області. 08.12.2017 року підготовлений та підписаний лист на адресу гр. ОСОБА_1 № 3-456/208-M-О. 08.12.2017 року підготовлено лист за №10 на адресу в.о. начальника управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів. 11.12.2017 року лист на адресу гр. ОСОБА_1 №3-456/208-М-О відскановано та передано на електронну адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області. Лист на адресу ОСОБА_1 № 3-456/208-М-О відправлений простим поштовим відправленням із дотриманням термінів визначених Законом України «Про звернення громадян» у грудні 2017 року. На це поштове відправлення (просте) були прикріплені знаки поштової оплати на суму - 4.0 грн. 05.01.2018 року на адресу Одеського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області були повернуті поштові відправлення із повідомленням про недостатню сплату за послуги поштового зв'язку у зв'язку із тим, що рішенням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 17.10.2017 р. № 535 «Про затвердження Граничних тарифів на універсальні послуги поштового зв'язку і визнання таким, що втратило чинність, рішення НКРЗІ від 23 лютого 2017 року № 97» з 01.01.2018 року були збільшені граничні тарифи на універсальні послуги поштового зв'язку. У зв'язку з поверненням вказаного поштовою відправлення 05.01.2018 року заступником начальника Відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Одеського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_2 та головним спеціалістом Відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Одеського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ОСОБА_3 складено акт про повернення поштового відправлення Одеською міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на адресу ОСОБА_1 та повторне його направлення заявнику. 05.01.2018 року з метою належного реагування на звернення громадян було прийняте рішення про повторне надсилання ОСОБА_1 відповіді па його звернення. Для цього оформлений конверт із дотриманням нових тарифів та доставлений у скриньку для приймання поштових відправлень поштового зв'язку. Також було складено лист від 21.12.2017 року за №36, в якому повідомлялось проте, що громадянину ОСОБА_1 надано відповідь. Акцентуємо увагу, що лист Одеського міського управління зареєстрований в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Одеській області 12.12.2017 року за №8915/23 в електронній системі. Також зазначає, що внесення змін до даної електронної системи є неможливим. Позивачем не надано доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 гри. Вважає, що вимога позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн. задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, гак як позивачем не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому моральної шкоди.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідно до положень ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи, що провадження у справі відкрито 26 лютого 2018 року, клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило та зважаючи на положення ч.1 ст.120 КАС України, дана справа розглянута судом у межах строку, визначеного ст.258 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги та докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 подав електронною поштою начальнику головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області запит (заяву) на публічну інформацію, яка зареєстрована у відповідача за вх. №З-456 (а.с.6, 30).
У вказаному запиті запитувач просить надати інформацію щодо проходження планового медичного огляду працівників торгівельного майданчику за адресою: вул.Сонячна, 8, м.Одеса а також інформацію щодо підтвердження безпечності харчових продуктів, що продаються на вказаному торгівельному майданчику.
05 грудня 2017 року вищевказаний запит ОСОБА_1 передано для надання відповіді до Одеського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (а.с.33), який є структурним підрозділом відповідача.
08 грудня 2017 року Одеським міським управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області видано лист-відповідь №З-456/208-М-О на запит ОСОБА_1 (а.с.7, 36-37, 39-40).
05 січня 2018 року заступником начальника відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Одеського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області та головним спеціалістом відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Одеського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області складено акт про повернення поштового відправлення Одеського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на адресу гр.ОСОБА_1 (пров.ЕкономічнийАДРЕСА_1, м.Одеса, 65049) та повторне його направлення заявнику (а.с.47), у якому зазначено, що вищевказаний лист №З-456/208-М-О було направлено на адресу позивача у грудні 2017 року та повернуто на адресу Одеського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області із повідомленням про недостатню сплату за послуги поштового зв'язку.
Згідно штампу на конверті лист-відповідь №З-456/208-М-О від 08.12.2017 року направлена на адресу позивача 05.01.2018 року (а.с.6 зворот).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Згідно ст. 5 вказаного Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначений Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Частина 3 статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 16 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.
Згідно ч.1,2 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Із запиту позивача вбачається, що він стосується інформації щодо якості харчових продуктів, а відтак відповідь на нього розпорядником інформації повинна була бути надана протягом 48 годин з моменту отримання запиту.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.
Таким чином відповідач та його структурний підрозділ Одеське міське управління Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області є розпорядниками інформації щодо якості харчових продуктів.
Згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Як вже зазначалось вище, 05 грудня 2017 року запит ОСОБА_1 передано Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області для надання відповіді до Одеського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, який є його структурним підрозділом.
Суд зазначає, що таким чином 48-годинний строк надання відповіді на запит позивача рахується з моменту отримання його належним розпорядником інформації, тобто з 05 грудня 2017 року. Максимальний строк надання відповіді - 07 грудня 2018 року.
Однак, в порушення вищевказаних норм, Одеським міським управлінням Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області відповідь винесена 08 грудня 2018 року, а отже з порушенням строків надання відповіді на запит на інформацію, передбачених ч.2 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Отже, суд вважає, що вимога позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача, що виразилась у порушенні термінів надання відповіді на заяву від 30.11.2017 року підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 50000,00 грн. у якості компенсації моральної шкоди суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
Частина 2 статті 200 Цивільного кодексу України передбачає, що суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абз.2 п.5 постанови).
Суд зазначає, що позивач не надав жодних доказів та не навів ніяких обставин, які підтвердили б спричинення протиправними діями відповідача йому моральних страждань. Позивач не обґрунтовує, яким чином порушення відповідачем строків надання відповіді на його заяву унеможливило функціонування його особистості на конституційних засадах. Окрім цього позивач ніяким чином не обґрунтовує суму моральної шкоди, яку просить стягнути з відповідача на його користь.
Таким чином суд вважає, що вимога позивача стягнути на його користь з відповідача 50000,00 грн. моральної шкоди є необґрунтованою, а відтак у її задоволенні слід відмовити.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), та згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, що виразилась у порушенні термінів надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 30.11.2017 року.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 (пров.Економічний, 2, кв.73, м.Одеса, 65049, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1).
Відповідач - Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області (вул. 7-ма Пересипська, 6, м.Одеса, 65042, код ЄДРПОУ 40342996).
Суддя Вовченко O.A.
.