Справа № 569/1608/18
25 квітня 2018 року м.Рівне
Рiвненський мiський суд Рівненської області
в складі головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в мiстi Рiвному спpаву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії БР № 476061 від 25 грудня 2017 року,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції (надалі - відповідач), в якому просить постанову серії БР № 476061 від 25 грудня 2017 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення скасувати.
В обґрунтування позову посилається на те, що оскаржувана постанова винесена незаконно, оскільки посадова особа відповідача порушила процесуальний порядок розгляду справи, зокрема, не заслухала осіб, які беруть участь у розгляді справи, не дослідила докази. Не зважаючи на його заперечення та пояснення, що він здійснив вимушену зупинку через незадовільний стан пасажира, при цьому ввімкнувши аварійний світловий сигнал на автомобілі, зупинку здійснив більше ніж за 30 м від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, посадова особа відповідача прийняла рішення про накладення на нього адміністративного стягнення. Таким чином, він притягнутий до відповідальності за відсутності доказів вчинення ним правопорушення, за відсутності доказів його вини, упереджено, оскільки не взято до уваги його пояснення та не досліджено обставини справи в сукупності.
В судове засідання позивач не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується його розпискою, яка знаходиться в матеріалах справи. 25 квітня 2018 року подав до суду клопотання, в якому просив розглянути справи без його присутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав.
Дослідивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що 25 грудня 2017 року інспектором Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №476061 відносно позивача.
Як зазначено у оскаржуваній постанові 25 грудня 2017 року о 04 год. 10 хв. на 523 км а/д Київ-Чоп, позивач керуючи транспортним засобом «OPEL VIVARO», д.н.з. НОМЕР_1, здійснив зупинку ближче 30 м від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 е Правил дорожнього руху України.
Згідно постанови, інспектор, враховуючи, що водій автомобіля скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, постановив застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 гривень.
З постанови вбачається, що 25 грудня 2017 року вона не була вручена позивачу (а.с.8).
З довідки «Укрпошти» вбачається, що позивач отримав копію оскаржуваної постанови 29 січня 2018 року (а.с.11), тому суд вважає, що строк звернення до суду із даним позовом ним не пропущено.
Відповідно до вимог п.п. 15.1, 15.2 ПДР, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).
Пунктом 15.9 е ПДР встановлено, що зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Разом з тим, жодних доказів того, що позивач здійснив зупинку ближче 30 м від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, відповідачем не надано, а позивачем цей факт заперечується.
Окрім того, судом встановлено, що позивач здійснив вимушену зупинку в зв'язку із погіршенням стану здоров'я пасажира його автомобіля та увімкнув аварійну світлову сигналізацію.
У розумінні пункту 1.10 ПДР вимушена зупинка це припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Згідно пункту 15.14 ПДР у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9 - 9.11 цих Правил.
Пунктом 9.9 а ПДР передбачено, що у разі вимушеної зупинки на дорозі повинна бути ввімкнена аварійна світлова сигналізація , що позивачем і було здійснено.
Згідно п. 9.10 ПДР разом з увімкненням аварійної світлової сигналізації слід установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40 м поза ними, у разі:
а) скоєння дорожньо-транспортної пригоди;
б) вимушеної зупинки в місцях з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м.
Пунктом 9.11. ПДР передбачено, що якщо транспортний засіб не обладнано аварійною світловою сигналізацією або вона несправна, треба встановити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар:
а) ззаду на транспортному засобі, зазначеному в пункті 9.9 ("в", "г", "ґ") цих Правил;
б) з боку гіршої видимості для інших учасників дорожнього руху у випадку, зазначеному в підпункті "б" пункту 9.10 цих Правил.
Суд вважає, оскільки у даному випадку відповідачем не доведено, що позивач здійснив вимушену зупинку в місці з обмеженою оглядовістю дороги хоча б в одному напрямку менше 100 м, тому він не був зобов'язаний установлювати знак аварійної зупинки або миготливого червоного ліхтаря в місці його вимушеної зупинки.
Згідно положень ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП відповідач суду не надав.
Дані, які містяться в постанові про адміністративне правопорушення не дають можливості встановити наявність порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху і, відповідно, наявність адміністративного правопорушення, оскільки доказів здійснення будь-яких замірів щодо здійснення зупинки позивачем транспортного засобу ближче 30 м від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів відповідач суду не надав.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що при розгляді адміністративної справи, визнаючи позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, відповідач не взяв до уваги усні пояснення позивача, доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суду не надав, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Керуючись ст.ст. 9, 19, 72-77, 241-246, 255, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Львові Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії БР № 476061 від 25 грудня 2017 року - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №476061 від 25 грудня 2017 року, винесену відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Житомирський апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2.
Відповідач - Управління патрульної поліції у місті Львові Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м. Львів, вул. Перфецького, 19, код ЄРПОУ 39962825.
Суддя Рівненського міського суду
Рівненської області О.О. Першко