29 грудня 2009 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Парандюк Т.С.
Суддів - Храпак Н.М., Стефлюк О.Д.
при секретарі - Прус Л.С.
з участю - апелянтів ОСОБА_1 та ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськ районного суду від 25 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
у липні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів у зв”язку з погіршенням його матеріального стану, посилаючись на те, що згідно рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 серпня 2008 року з нього стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 350 грн. щомісячно. З 31.10.2008 року він звільнений з роботи, перебуває на обліку як безробітний, а тому не має можливості сплачувати аліменти у розмірі 350 грн., просить зменшити розмір аліментів до 150 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 серпня 2009 року позов задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 350 грн. до 200 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 серпня 2009 року, оскільки воно винесене судом з неповним з”ясуванням обставин справи, та ухвалити нове рішення яким задоволити його позов, зменшивши розмір аліментів до 150 грн.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просила скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 серпня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 в її користь 500 грн. щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового засідання, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають, виходячи із слідуючих мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір, аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом збільшено або зменшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, поліпшення або погіршення здоров”я когось із них.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого в них народилася дитина - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 серпня 2008 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 350 грн., щомісячно, починаючи з 23 травня 2008 року до досягнення дитиною повноліття.
31 жовтня 2008 року ОСОБА_1 звільнений з роботи, з 13 квітня 2009 року перебуває на обліку, як безробітний в Гусятинському районному центрі зайнятості та з липня 2009 року отримує допомогу у розмірі 232 грн. 26 коп., що стверджується довідкою Гусятинського РЦЗ №190609981 від 17.08.2009 року.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахувавши встановлені обставини справи та вимоги закону підставно прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, крім того взявши до уваги те, що позивач є молодим та працездатним, як батько малолітньої дитини несе обов”язок по її утриманню, має в користуванні город, який обробляє і вирощує овочі, а також у власності має автомобіль, що свідчить про його достатній майновий стан.
Посилання апелянта ОСОБА_1, що у відповідачки ОСОБА_2 є велика родина, а тому в них є більше можливостей допомогти сину ОСОБА_3, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки даний факт не має правового значення для вирішення даного спору.
Що стосується вимоги апелянтки ОСОБА_2, стосовно збільшення стягнення аліментів з ОСОБА_1 до 500 грн. на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття, колегія суддів її до уваги не приймає, оскільки відповідачка з даною вимогою в суд першої інстанції не зверталася.
Відповідно до змісту ст. 303 ЦПК України апеляційний суд при перевірці законності й обгрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити, як за межі доводів апеляційної скарги, так і за межі вимог заявлених у суді першої інстанції, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -