Справа № 22-ц-4138\2008 р. Головуючий 1 -ї
Категорія: "шлюбні" інстанції: Чижиченко Д.В.
Доповідач: Бурлака І. В.
«10»вересня 2008 р. м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді: Коваленко І.П.,
Суддів: Бурлака І.В., Пшенічної Л.В.,
при секретарі: Ніколаєнко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, відшкодування моральної шкоди та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
встановила:
У січні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Посилався на те, що 28.11.1988 року вони зареєстрували шлюб. Спільно проживали до травня 2005 року. Мають повнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Сумісне життя не склалося, тому ОСОБА_2 просив розірвати шлюб.
У лютому 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, відшкодування моральної та матеріальної шкоди. В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що ОСОБА_2 зловживав їх добрим відношенням, не приділяв належної уваги ОСОБА_3 та їх доньці, приходив додому у стані алкогольного сп'яніння, принижував їх, тому вона просила розірвати шлюб та стягнути моральну шкоду в розмірі 4000, 00 грн.
Крім того, донька сторін є студенткою денної форми навчання, їй потрібна матеріальна допомога, у зв'язку з чим вона просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу ОСОБА_2 щомісячно, але не менше прожиткового мінімуму, починаючи з вересня 2006 року, до закінчення навчання і до досягнення ОСОБА_4 23-річного віку, просила визначити розмір аліментів на додаткове утримання дитини для навчання.
ОСОБА_2 є зареєстрованим в їх спільній квартирі АДРЕСА_1, але в ній не проживає, участі в сплаті комунальних платежів не приймає, у зв'язку з чим просила суд стягнути з ОСОБА_2 2181, 78 грн. матеріальної шкоди.
Також ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_2 судові витрати: 767, 6 грн. на правову допомогу, 300, 00 грн., пов'язаних з явкою до суду та відрив від занять, судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25.04.2007 року позови об'єднані одне провадження.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.12.2007 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбі стягнення аліментів, відшкодування моральної шкоди та позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоді роз'єднано.
В судовому засіданні сторони просили розірвати їх шлюб.
ОСОБА_2 не заперечував проти стягнення аліментів на повнолітню доньку, частині стягнення моральної шкоди-позов не визнав.
Третя особа ОСОБА_4 просила позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 грудня 2007 року позов ОСОБА_3 задоволено частково; шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2Е розірвано;стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти в розмірі частини від усіх видів його доходу щомісячно, починаючи з 13 лютого 2007 року до досягнення ОСОБА_4 двадцяти трьох років (14.11.2011), припинивши стягненн аліментів у разі припинення нею навчання; стягнуто з ОСОБА_2 на корист ОСОБА_3 767, 60 грн. витрат на правову допомогу; при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнуто з ОСОБА_2 20, 00 грн., ОСОБА_3 від сплат звільнено; в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 4000, 00 грн. та витрат, пов'язаних з відривом він звичайних занять, - відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 51, 00 грн. судового збору. 7, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив змінити рішення суду, яким зменшив розмір аліментів та звільнити його від сплати державного мита, як особу, яка постраждал внаслідок Чорнобильської катастрофи, (категорія 1).
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, рішення суду-зміні з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_3 та стягуючи з ОСОБА_2 на корист їх повнолітньої доньки ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх виді; заробітку (доходу)ОСОБА_2 щомісячно і до досягнення ОСОБА_4 23-; років, припинивши стягнення аліментів у разі припинення нею навчання, суд перше інстанції виходив з того, що при вирішенні питання щодо розміру аліментів він врахува всі обставини, що мали істотне значення.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Відповідно до ст. ст. 200, 182 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платник
аліментів з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інших обставин, що мають істотне значення.
Судом першої інстанції встановлено, що на момент ухвалення рішення донька сторін
ОСОБА_4 навчалася на 5-ому курсі денної форми навчання в Харківському
гуманітарно-педагогічному інституті, (а.с.95, т.1), проживала з матір'ю ОСОБА_3 за
адресою: АДРЕСА_2. Стипендію не отримувала.
ОСОБА_3 є суб'єктом підприємницької діяльності і її дохід за квартал складає 8000, 00
грн., (а.с.64, т.1).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є особою, яка постраждала внаслідок
Чорнобильської катастрофи, (категорія 1), є інвалідом третьої групи.
Із наданих медичних документів вбачається, що ОСОБА_2 перебував на
стаціонарному лікуванні з 07.03.2007 року по 30.03.2007 року, з 18.04.2007 року по
08.05.2007 року, з 23.01.2008 року по 11.02.2008 року.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтвердив, що щомісячно він перебуває на
лікуванні в медичних закладах і витрачає певну суму коштів на придбання ліків. Ці ліки є
життєвонеобхідними для нього. Єдиним його доходом є пенсія за вислугу років, яка
становила згідно довідки № 121/29000 від 03.05.2007 року з листопада 2006 року по
квітень 2007 року 10869, 36 грн. Інших джерел доходу у нього немає.
З урахуванням стану здоров'я ОСОБА_2, його матеріального становища, судова колегія вважає за необхідне зменшити розмір аліментів з 1/4 до 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення ОСОБА_4 23-х років, припинивши стягнення аліментів у разі припинення нею навчання.
Крім того судова колегія вважає, що стягнення аліментів з ОСОБА_2 необхідно здійснювати на користь ОСОБА_3, а не ОСОБА_4 з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Матеріалами справи підтверджується, сторонами не оспорюється, що ОСОБА_4
проживає разом із матір'ю ОСОБА_3
Із позову вбачається, що вимогу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 пред'явила
ОСОБА_3
Судом першої інстанції донька ОСОБА_4 була залучена до участі в справі як третя
особа, але самостійних вимог щодо предмету спору відповідно до ст. 34 ЦПК України не
заявляла.
Таким чином судова колегія вважає, що стягнення аліментів на доньку ОСОБА_4 необхідно здійснювати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3
Судова колегія не погоджується з висновком суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат по оплаті правової допомоги в розмірі 767, 60 грн., стягнення з ОСОБА_2 судового збору в розмірі 51, 00 грн., при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнення з нього державного мита в розмірі 20, 00 грн. і звільнення ОСОБА_3 від його сплати, виходячи з наступного.
Відповідно до П.2.Ч.2.СТ.79, ч.1.ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалеї рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердже судові витрати, зокрема і витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України гранічний розмір компенсації витрат на право: допомогу встановлюється законом.
Гранічні розміри компенсації витрат затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.06 року № 590 "Про гранічні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розгляду цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави Згідно з додатком до зазначеної постанови граничний розмір витрат, пов'язаних правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі, у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повин перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачуєте 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Із матеріалів справи вбачається, що витрати на правову допомогу ОСОБА_3 склали 767, 60 грн., але розрахунків цієї суми відповідно до вказаної постанови, матеріали спра не містять.
Виходячи з цього, судова колегія вважає за необхідне рішення суду в частині стягненн: ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат, пов'язаних з оплатою правої допомоги фахівця у галузі права в розмірі 767, 60 грн. скасувати і відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову в цій частині.
Що стосується рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору розмірі 51, 00 грн., при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнення з нього державного мита в розмірі 20, 00 грн. і звільнення ОСОБА_3 від його сплати судова колегія вважає за необхідне рішення в цій частині - скасувати, стягнути з ОСОБА_3 при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу 17, 00 грн. в дохід держави, виходяче наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати
звільнення від сплати встановлюється законом.
Відповідно до п.18 ч. 1 ст. 4 Декрета Кабінету Міністрів України "Про державне мито" з
21.01.1993 року із змінами та доповненнями від сплати державного мита звільняють
громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильсь:
катастрофи.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має посвідчення особи, а постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1). У зв'язку з чим звільняється від сплати державного мита при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу судового збору.
Відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передан справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змін розподіл судових витрат.
Оскільки ОСОБА_2 відповідно до п.18 ч. 1 ст. 4 Декрета Кабінета Міністрів України "Про державне мито" звільнений від сплати державного мита при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу, державне мито в сумі 17.00 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_3 в дохід держави.
В іншій частині рішення суду судова колегія вважає правильним і підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, ст. 313, ч.2 ст. 314, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, судова колегія, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Володимировича- задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 грудня 2007 року - змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на доньку ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 13 лютого 2007 року до досягнення ОСОБА_4 23-річного віку (до 14.11.2011 року), припинивши стягнення аліментів у разі припинення нею навчання.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги фахівця у галузі права в розмірі 767, 60 грн.- скасувати і відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову в цій частині.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 51, 00 грн. судового збору - скасувати.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу державного мита в розмірі 20, 00 грн. - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу державного мита в розмірі 17, 00 грн. в дохід держави.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.