ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
17.04.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/140/18
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Кучма І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", вул. Івана Федорова, 32А,м. Київ,03038
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" вул. Василіянок, буд. 22,м. Івано-Франківськ,76018
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) в сумі 100 000 грн.
представники сторін не з"явились
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось в суд із позовом до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) в сумі 100 000 грн.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Івано-Франківської області від 22.02.2018 відкрито провадження у справі № 909/140/18 та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у справі на 27.03.2018. За клопотанням представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 17.04.2018.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак надіслав клопотання № 11/17607 від 05.04.2018 (вх.5618/18 від 10.04.2018) про розгляд справи без участі повноважного представника, додатком до клопотання додав копію рахунку, акт огляду, фотокопії пошкодженого автомобіля.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, надав суду доповнення до відзиву №438 від 29.03.2018року, (вх. 5883/18 від 13.04.2018), у якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви, мотивуючи тим, що позивачем невірно вказано норми матеріального права щодо захисту порушеного права, а саме позивач застосував норми, які регулюють поняття "регрес", відсутній звіт про оцінку матеріального збитку, як передбачено вимогам ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", який встановлює вартість відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коєфіцієнту його фізичного зносу.
Суд враховує положення частини 1 статті 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" 04.11.1950 року про право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
встановив
28 вересня 2017 року між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-1102-17-00127, предметом якого є страхування транспортного засобу Мітцубісі» державний реєстраційний № НОМЕР_1.
Предметом Договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов"язані з володінням користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом - Мітцубісі» державний реєстраційний № НОМЕР_1 .
За умовами цього Договору, Страховик бере на себе зобов"язання у разі настання страхового випадку здійснити на умовах цього договору страхову виплату страхувальнику або вигодонабувачу, визначеному в договорі страхувальником, а страхувальник зобов"язується сплатити страхову премію у визначені терміни та виконувати інші умови договору.
10 грудня 2017 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Мітцубісі» державний реєстраційний № НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «Хюндай» державний реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2.
Постановою Оболонського районного суду м. Київ від 12 січня 2018 року встановлено факт вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та визнано її винною у вчиненні зазначеного правопорушення.
Згідно з схемою місця ДТП та постановою Оболонського районного суду м. Київ від 12 січня 2018 року вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України.
11 грудня 2017 року на виконання умов Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-1102-17-00127 страхувальник звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування і надав усі необхідні документи.
28 грудня 2017 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі рахунку-фактури № 11976/00010196 від 19 грудня 2017 року було складено страховий акт та розрахунок суми страхового відшкодування до нього.
На підставі вищевказаних документів ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 153 063 (сто п'ятдесят три тисячі шістдесят три) гривні 68 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 35174 від 28 грудня 2017 року.
Як вказує позивач, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Хюндай» державний реєстраційний № НОМЕР_2 застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Галицька», згідно полісу №АМ/0510446.
Як вбачається з розрахунку ціни позову заявлена до стягнення сума становить 100 000,00грн. та складається із вартості матеріального збитку 100000грн. за мінусом франшизи 0грн. Станом на 17.04.18р., в матеріалах справи відсутні відомості про сплату відповідачем страхового відшкодування .
В силу ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов"язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
В силу ч.1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб"єктів господарювання (страховиків), пов"язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.
Згідно з ч.2 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов"язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов"язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 Цивільного кодексу України, ст.354 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 25 вказаного Закону виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката).
Таким чином, згідно з положеннями Закону України "Про страхування" сторони договору добровільного страхування мають можливість самостійно визначати умови здійснення страхових виплат, в т.ч. і встановлювати порядок визначення суми страхового відшкодування. Ні вказаний закон, ні чинне законодавство України не зобов'язує страховика за договором добровільного страхування наземного транспорту обов'язково враховувати коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу при визначенні страхового відшкодування.
Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку скласти страховий акт та здійснити виплату страхового відшкодування або повідомити страхувальника про відмову у виплаті у строки, передбачені цим договором.
Крім того, положення статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" передбачають перехід до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, права вимоги до відповідальної за завдані збитки особи саме в межах фактичних затрат страховика на виплату страхового відшкодування, доказом яких у даній справі є саме страховий акт ЦРКА- 2972 позивача від 28.12.2017.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.04.2015 у справі № 910/7163/14.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988, ч.1 ст.990 Цивільного кодексу України, страховик зобов"язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Матеріалами справи документально підтверджено факт виплати позивачем - ПАТ "СК "Українська страхова група" страхового відшкодування в розмірі 153063грн. за відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля «Мітцубісі» державний реєстраційний № АА 7608РХ (власник ОСОБА_4І.).
Приписами ст.993 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України "Про страхування", обумовлено, що до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність особи, винної у вчиненні ДТП - ОСОБА_3, власника наземного транспортного засобу "Хюндай" державний реєстраційний № НОМЕР_2, являлась застрахованою ПРАТ "СК "Галицька", на підставі полісу обов"язкового страхування цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів № АМ/0510446.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регламентується Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
У відповідності до ст.3 цього Закону, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховий поліс це єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору (п. 1.8. ст.1 вказаного Закону).
Пунктом 12.1 ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Матеріали справи містять завірену копію полісу обов"язкового страхування цивільно-правова відповідальності власників наземних транспортних засобів, № АМ 0510446 яким встановлюється розмір відповідальності за шкоду заподіяну майну та розмір франшизи.
Як вказує п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
З огляду на викладене, відповідач в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" має повністю відшкодувати позивачу збитки, понесені останнім у зв'язку з виплатою страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту № 28-1102-17-00127
Враховуючи те, що фактичні затрати позивача з урахуванням розміру відшкодування згідно полісу та франшизи не відшкодовані відповідачем, то відповідач відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування" та вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" має сплатити позивачу невиплачену частину страхового відшкодування. Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування не перевищує встановленого в полісі ліміту відповідальності відповідача, то позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заперечень відповідача, суд зазначає наступне.
Спори про право зворотної вимоги страховика різняться поняттями "регрес" та "суброгація". У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст. 1191 Цивільного кодексу України), а також ст. 38 Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а для суброгації відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України і ст. 27 Закону України "Про страхування" встановлено особливий правовий режим.
Отже, спірні правовідносини, як визначено судом, підпадають під поняття "суброгація".
В основу заперечень відповідача покладено твердження про те, що єдиним належним доказом розміру заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди є звіт про оцінку майна, який відсутній в матеріалах справи.
На думку відповідача, цей звіт є обов'язковим документом, що відповідно до ст.ст.22,29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 та зареєстрованої в Мінюсті України 24.11.2003р. за №1074/8395 (далі - Методика), визначає реальну суму матеріального збитку з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля.
Однак, з урахуванням вимог п.36.4 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" судом взято до уваги наявність страхового акту № ЦРКА-2972 від 28.12.2017, платіжного доручення №35174 від 28.12.2017року та рахунку № 11976/00010196 від 19.12.2017, виставленого ТОВ "Ніко центр Київ" (гарантійна СТО), яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого майна, що є належними доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП.
Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 15.04.2014 по справі №3-59гс15, яка (позиція) має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.
Дійсно, нормою ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Проте, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить. Адже, з приписів вищевказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даній правовій ситуації відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки відповідача, який є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Крім того, Законом України "Про страхування" не передбачено обов'язкового проведення суб'єктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від попереднього проведення такої оцінки, чим спростовуються посилання заявника в обґрунтування своїх заперечень на норми ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Чинне законодавство про страхування не покладає на страховика за договором добровільного страхування майна обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно з ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Більше того, норма ч.2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка передбачає випадки обов'язкового проведення оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, не покладає обов'язку з оцінки майна на страховика за договором добровільного страхування. В свою чергу, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює не спірні правовідносини у даній справі, а правовідносини, у яких обов'язок проведення професійної оцінки встановлюється для відповідача саме у разі виконання ним зобов'язання відшкодувати шкоду потерпілій особі, взятого за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Разом з тим, з положень п.36.2 ст.36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється також і шкода, щодо якої страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування без проведення оцінки та без експертизи пошкодженого майна. В даному випадку дії страховика (позивача) щодо перерахування страхового відшкодування безпосередньо юридичній особі (гарантійна СТО), яка здійснила ремонт пошкодженого транспортного засобу, переконливо свідчать про досягнення відповідної згоди між сторонами генерального договору страхування.
Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування на користь страхувальника, набув право вимоги відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Слід зазначити, що згідно з п.п.7.38,7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395, коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ тощо. Винятком стосовно використання зазначених вимог є: а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4.
Як вбачається з матеріалів справи, коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу автомобіля у Мітцубісі» державний реєстраційний № НОМЕР_1.
2017 року випуску дорівнює нулю, так як на момент вчинення ДТП (10.12.2017) строк його експлуатації не перевищував 7 років, про що свідчить Договір купівлі- продажу автомобіля № 1709-21003 від 21.09.2017року. Доказів наявності обставин, зазначених в п.7.39 Методики, матеріали справи не містять та відповідачем не доведено.
Суд також вважає на необхідне зазначити, що твердження відповідача про необхідність доведення шкоди виключно шляхом проведення автотоварознавчої експертизи не узгоджуються з нормами законодавства про страхування, оскільки Верховним Судом України у листі від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
За таких обставин, з огляду на те, що заявлена позивачем до стягнення сума страхового відшкодування відповідає розміру матеріального збитку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 100 000,00грн. страхового відшкодування.
Відповідно до ч.3.п.1 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України під час ухвалення рішення суд вирішує яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 979, 988, 990, 993 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 352, 354 Господарського кодексу України, ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", вул. Івана Федорова, 32А, м. Київ до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" вул. Василіянок, буд. 22, м. Івано-Франківськ про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 100 000 грн. задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Галицька" вул. Василіянок, буд. 22, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 22186790) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група", вул. Івана Федорова, 32А, м. Київ ( код ЄДРПОУ 30859524)- 100 000,00грн. страхового відшкодування.
та 1762,00грн. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 24.04.2018
СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.