Іменем України
18 квітня 2018 року
Київ
справа №2а-2490/10/0670
адміністративне провадження №К/9901/25971/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року (суддя Капустинський М.М.) у справі за позовом Командитного товариства "Гермес" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Командитне товариство "Гермес" звернулось до суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Інспекція) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 29 березня 2010 року №0001612301/0 та №0001602301/0.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року позов задоволено.
При цьому, зазначена постанова ухвалена судом першої інстанції в судовому засіданні за участю представників сторін, повний її текст виготовлено 31 березня 2016 року, а копію отримано відповідачем 24 квітня 2016 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Інспекція 30 травня 2016 року подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просила його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
При цьому, одночасно з апеляційною скаргою відповідачем було подано й клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, мотивоване тим, що відповідно до Наказу ДФС України «Про організацію роботи органів ДФС під час підготовки та супроводження справ у судах і ведення претензійно-позовної роботи" №778 від 12 жовтня 2015 року юридичний сектор ОДПІ зобов'язаний був негайно після отримання копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції надіслати її скановану копію електронним зв'язком до підрозділу правової роботи ГУ ДФС України в Житомирській області, працівники якого здійснюють юридичне супроводження справи, проте в зв'язку зі звільненням завідувача юридичного сектору (в зв'язку з мобілізацією) та начальника ОДПІ копію рішення суду до ГУ ДФС України в Житомирській області надіслано із значною затримкою та отримано лише 13 травня 2016 року.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2016 року, з врахуванням приписів частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з її поданням поза межами строку апеляційного оскарження й визнанням судом підстав, вказаних у заяві про його поновлення (неналежна організація претензійно-позовної роботи податкового органу), неповажними; запропоновано Інспекції навести інші (поважні) підстави для поновлення строку, а також підтвердити їх документальними доказами.
В межах наданого для усунення недоліків апеляційної скарги строку Інспекцією надіслано до суду клопотання, в якому остання, крім вже наведених в первинному клопотанні причин пропуску строку апеляційного оскарження, зазначила також й про притягнення до відповідальності за неналежне виконання своїх обов'язків працівника, відповідального за передачу копії постанови суду першої інстанції для подальшого оскарження (на підтвердження чого надано відповідний наказ).
Ухвалою від 14 липня 2016 року Житомирський апеляційний адміністративний суд на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою, оскільки прийшов до висновку про неповажність наведених відповідачем причин пропуску строку апеляційного оскарження.
При цьому, як зазначив апеляційний суд, неякісне виконання службових обов'язків працівником підрозділу правової роботи ОДПІ не може бути розцінене судом як безумовно поважна підстава поновлення строку апеляційного оскарження.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції від 14 липня 2016 року, Інспекція звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права й залишення поза увагою наведених нею в клопотанні про поновлення пропущеного строку обставин його пропуску, просила вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилався на ті ж обставини, що зазначались ним як підстава для поновлення строку апеляційного оскарження.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу суду не подав.
Справу згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду: головуючий суддя Пасічник С.С. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, виходячи з наступного.
За змістом частини 2 статті 186 КАС України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Частиною 4 статті 189 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Разом з тим, стаття 49 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен був забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, зокрема, вирішувати питання організації претензійно-позовної роботи таким чином, щоб забезпечити належне та своєчасне (у межах визначених КАС України строків) опрацювання податковим органом (його структурними підрозділами) судових документів однаково у всіх провадженнях, в яких останній бере участь.
Крім того, навіть якщо брати до уваги, що копію рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року отримано працівниками ГУ ДФС України в Житомирській області, які здійснювали юридичний супровід справи, лише 13 травня 2016 року, то в будь-якому випадку, зважаючи, що апеляційну скаргу (як вже зазначалось) подано 30 травня 2016 року, податковим органом не вжито всіх можливих і належних заходів для його негайного та з найменшим пропуском строку подання апеляційної скарги оскарження.
З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи, що, як вже зазначалось, апеляційна скарга на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року була подана поза межами законодавчо встановленого десятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані Інспекцією в клопотанні причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку про його пропуск з поважних причин, касаційний суд вважає, що Інспекції обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України ухвалою судді Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року.
Відомостей про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2016 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду