Дата документу Справа №
Справа № 22-ц/778/589/18 Головуючий у 1-й інстанції: Троценко Т.А.
Є.У.№ 310/7239/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
19 квітня 2018 року м. Запоріжжя
Апеляційний суд Запорізької області у складі колегія суддів судової палати з цивільних справ:
Головуючого: Кочеткової І.В.,
суддів: Маловічко С.В.,
ОСОБА_2,
секретар: Ващенко З.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про виділ в натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, визнання права власності на виділене майно, визначення порядку користування земельною ділянкою,
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 жовтня 2017 року,
У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом. Зазначала, що сторони є співвласниками земельної ділянки, загальною площею 0,0598 га та садового будинку № 6, розташованого у СОТ «Городник» в м. Бердянську Запорізької області, її частка у спільній частковій власності становить 2/3, частка відповідача - 1/3. Просила суд на підставі ст.364 ЦК України виділити в натурі належні їй частки садового будинку і земельної ділянки, оскільки сторони не дійшли згоди щодо користування спільною власністю.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 жовтня 2017 року позов задоволено.
Виділено в натурі належні ОСОБА_3 2/3 частки садового будинку, розташованого за адресою Запорізька область м. Бердянськ садово-городницьке товариство «Городник», будинок № 6 на земельній ділянці загальною площею 0,0598 га, а саме: в садовому будинку «А1»- прихожу 2-2 площею 17,4 кв. м., вбиральню 2-3 площею 0,9 кв. м., душову 2-4 площею 1,1 кв. м., кімнату відпочинку 2-5 площею 6,2 кв. м., сауну 2-6 площею 6,7 кв. м., коридор 2-7 площею 5,7 кв. м., сходинкову клітинку 2-8 площею 2,4 кв. м., вбиральню 2-9 площею 0,9 кв. м., кімнату 2-Ю площею 7,6 кв. м., кімнату 2-11 площею 16,3 кв. м., прибудову «аЗ» у складі коридору 2-1 площею 6,8 кв.м, частину замощення 1 площею 30,7 кв. м., частину паркану № 2 площею 13,6 кв. м., частину паркану № 3 площею 70,6 кв. м., визнавши за нею право власності на виділене нерухоме майно.
Залишено ОСОБА_4 в рахунок 1/3 частки садового будинку № 6, розташованого в садово-городницькому товаристві «Городник» м. Бердянська Запорізької області в садовому будинку «а» з мансардою «Мс» кухню 1-1 площею 8,1 кв. м., кімнату 1-2 площею 11,0 кв. м., мансарду 1-її площею 15,8 кв. м., прибудову «а2» в складі приміщення коридору 1-ІІІ площею 5,3 кв. м., прибудову «а2» у складі приміщення санвузлу 1-3 площею 4,7 кв. м., душ «Г», вбиральню «В», ґанок до «Мс», частку замощення І площею 26,8 кв. м., частину паркану № 2 площею 8,8 кв. м., частину паркану № 3 площею 5,8 кв. м., вигрібну яму № 4.
Припинено право спільної часткової власності на вказаний садовий будинок № 6 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Визначено порядок користування земельною ділянкою загальною площе 0,0598 га, розташованої за адресою Запорізька область м. Бердянськ садово-городницьке товариство «Городник», буд. № 6, виділивши ОСОБА_3 в рахунок 2/3 часток у праві власності земельну ділянку площею 398,7 кв. м., в тому числі під будинком 52,2 кв. м., під двором і городом 346,5 кв. м., що у додатку № 2 висновку експертизи замальовано зеленим кольором.
Залишено ОСОБА_4 в рахунок 1/3 частки у праві власності земельну ділянку площею 199,3 кв. м., в тому числі під будинком 41,3 кв. м., під двором і городом 158,0 кв. м., що у додатку № 2 висновку експерта зафарбовано блакитним кольором.
Встановлено сервітут для ОСОБА_3 по ділянці ОСОБА_4 у вигляді смуги (доріжки) шириною 1,0 м і площею 7,4 кв. м. для обслуговування північного фасаду садового будинку «А1», що у додатках до висновку експерта зафарбовано жовтим штрихуванням.
Встановлено сервітут для ОСОБА_4 по ділянці ОСОБА_3 у вигляді смуги (доріжки) шириною 1,0 м і площею 3,1 кв. м. для обслуговування південного фасаду прибудови «аі», що у додатках до висновку експерта зафарбовано жовтою сіткою.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати - судовий збір 2 256, 53 грн., за висновок експерта 12 000 грн., а всього 14 256,53 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування незаконності судового рішення відповідач зазначає, що площа приміщень, які виділені у власність ОСОБА_3 на 8,6 кв.м менша, ніж припадає на належні їй 2/3 частки у спільному майні, судом не визначено розмір грошової компенсації за відступлення від розміру ідеальних часток, а тому визначений порядок поділу спільного дачного будинку порушує майнові права позивачки. На думку відповідача, садовий будинок не підлягав поділу в натурі, оскільки в ньому містяться самочинно збудовані приміщення. Судом не вирішено питання про переобладнання будинку і житлових приміщень, не отримано дозвіл компетентних органів на проведення перебудови дачного будинку, неправильно вирішено питання про розподіл судових витрат.
Справа неодноразово призначалася до розгляду судом апеляційної інстанції в режимі відеоконференції (на 18.01.2018р., 22.02.2018р., 29.03.2018р.), повістки про виклик у судове засідання направлялися відповідачеві за адресою, зазначеною в його апеляційній скарзі 29.11.2017 р. (а.с.156), 09.01.2018р. (а.с.170), 22.01.2018р. (а.с.176), 23.02.2018р. (а.с. 185), 26.03.2018 р. (а.с.206). Судові повістки-повідомлення повернуті до суду без вручення адресату з відміткою листоноші «за закінченням терміну зберігання».
Інформація про час і місце розгляду апеляційної скарги була розміщена на офіційному веб-сайті апеляційного суду.
16.04.2018 р. секретарем судового засідання Волчановою І.М. здійснено повідомлення ОСОБА_4 про час і місце розгляду його апеляційної скарги (а.с.215).
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси, або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Таким чином, апеляційним судом виконані вимоги ЦПК України про належне повідомлення відповідача про день та час розгляду апеляційної скарги, відповідач про судовий розгляд повідомлялася всіма встановленими процесуальним законодавством заходами, однак, без поважних причин судові повістки-повідомлення не отримував, на повідомлення листоноші за поштовими відправленнями не з'являвся, що підтверджується відмітками на конвертах, тому колегія суддів вирішила за можливе провести судовий розгляд у його відсутність.
Позивач і її представник просили розглянути справу у їй відсутність, про що направили суду відповідну заяву (а.с.195).
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_3 як співвласник часткової спільної власності має право на виділ в натурі належної їй частки у спільному майні, такий виділ не призведе до порушень прав іншого співвласника, не потребує перебудови і перепланування садового будинку, відповідає фактичному порядку користування, що склався між співвласниками.
Згідно з ч. ч. 1,3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою спільною частковою власністю. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Судом встановлено, що за нотаріально посвідченими договорами купівлі - продажу садового будинку і земельної ділянки від 28.01.2014 року, сторони є співвласниками спірного майна, їх частки становлять 2/3 і 1/3 відповідно (а.с.З - 13).
Між сторонами склався фактичний порядок користування спільним майном, що не заперечувалося ними у судовому засіданні.
За висновком судової будівельно-технічної експертизи № 126/05-17 від 29.05.2017р. визначена технічна можливість виділу 2/3 часток садового будинку в натурі та порядку поділу земельної ділянки між співвласниками із можливістю встановлення земельного сервітуту для обслуговування належного їм нерухомого майна.
Доводи апеляційної скарги про те, що до складу нерухомого майна входять самовільні будівлі, які не можуть бути предметом поділу, не заслуговують на увагу, оскільки вказані будівлі при визначені порядку поділу спірного майна експертом не враховувалися.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що розмір виділених у власність позивачки приміщень на 8,6 кв.м менше, ніж припадає на належні їй 2/3 частки у спільному майні, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки позивачка не заперечувала проти виділення їй у власність приміщень меншої площі, ніж припадає на її частку, а вимогу про стягнення грошової компенсації в суді вона не заявляла.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що вартість виділених відповідачеві приміщень менша, ніж вартість приміщень позивачки, не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, як встановлено судом і підтверджується зібраними у справі доказами, приміщення, які знаходяться у фактичному користуванні позиваки і які суд виділив їй на належні їй 2/3 частки відремонтовані, знаходяться у задовільному санітарному стані, тоді як приміщення, які знаходилися у фактичному користуванні відповідача, занедбані, потребують ремонту.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не витребуваний дозвіл компетентних органів на перебудову і переобладнання житлового будинку також безпідставні, оскільки за
висновком судової будівельної експертизи виділення 2/3 часток садового будинку в натурі можливе без його переобладнання і перебудови.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом неправильно вирішено питання про розподіл судових витрат також безпідставні. За положенням ст. 79 ЦПК України ( в редакції Закону на час вирішення спору) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.
Згідно з ч. 2 ст. 86 ЦПК України (в редакції Закону на час ухвалення оскаржуваного рішення) кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи.
ОСОБА_3 надала суду квитанцію до прибуткового касового ордеру № 28/04-01 від 28.04.2017р., з якого вбачається, що вона сплатила за проведення судової експертизи згідно ухвали суду 12 000 грн.
З квитанцій, доданих до позовної заяви вбачається, що позивачка сплатила судовий збір на загальну суму 2256,53 грн.
Частиною 1 ст. 88 ЦПК України передбачалося, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення на користь позивачки, він у відповідності до ст.88 ЦПК України обгрунтовано поклав понесені нею судові витрати на відповідача.
Доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.
Ухвалюючи рішення, суд з дотриманням вимог ст.ст. 212-215 ЦПК України (в редакції Закону на час ухвалення судового рішення) належно оцінив надані по справі докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував норми матеріального права до цих правовідносин і правомірно відмовив у задоволенні позову за безпідставністю.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, є неприйнятними, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Обставини, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Фактично доводи зводяться до іншої оцінки доказів у справі і не відповідають приписам чинного законодавства, отже підстав для скасування судового рішення не містять.
Керуючись ст. ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 жовтня 2017 року по цій справі залишити без зміни.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга На постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 20 квітня 2018 року.
Головуючий:
Судді: