1Справа № 335/1288/18 2-а/335/142/2018
18 квітня 2018 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Макарова В.О., за участю секретаря судового засідання Дворникової Я.П., позивача ОСОБА_1, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 05 січня 2018 року серії АР № 383941,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Запорізькій області (далі - УПП в Запорізькій області), в якому просив суд визнати незаконною та скасувати постанову інспектора роти № 4 батальйону № 2 УПП в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 від 05.01.2018 року серії АР № 383941про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.01.2018 року інспектором роти № 4 батальйону № 2 УПП в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 було винесено оспорювану постанову за порушення позивачем пункту 18.1 Правил дорожнього руху України - не надання дороги пішоходу, що знаходився на нерегульованому пішохідному переході. Позивач, не погоджуючись з даною постановою подав скаргу до УПП в Запорізькій області. 27.01.2018 року засобами поштового зв'язку позивач отримав лист від 22.01.2018 року, яким спірну постанову залишено без змін. Вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою, винесена з порушенням вимог чинного законодавства, а викладені в ній обставини та підстави порушення Правил дорожнього руху України не відповідають дійсності. Крім цього, вказує, що при винесенні спірної постанови відповідачем не було взято до уваги той факт, що позивач раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, не враховано будь-яких обставин що пом'якшують чи обтяжують відповідальність особи, характеризуючи даних, не з'ясовано матеріальний стан тощо. Також вважає, що він не порушував Правил дорожнього руху України, не створював перешкоди пішоходу, а відтак в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
З вказаних підставі просив позов задовольнити.
18.04.2018 року від УПП в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення є законною, обґрунтованою, прийнята з дотриманням всіх належних правових процедур, а обставини, на які вказує позивач не виключають подію і склад адміністративного правопорушення.
Відповіді на відзив до суду не надійшло.
Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання суду не повідомив. Крім цього, від УПП Запорізькій області надійшов лист, в якому повідомлено, що інспектор роти № 4 батальйону № 2 УПП в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 звільнився з органів поліції 14.03.2018 року.
За таких обставин, суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятої постанови, з таких підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, у вигляді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 05.01.2018 року інспектором роти № 4 батальйону № 2 УПП в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 було винесено постанову серії АР № 383941 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно зазначеної постанови, ОСОБА_1 05.01.2018 року о 08 годині 30 хвилин в м. Запоріжжі по пр. Соборному, 102, не надав дорогу пішоходам, що знаходилися на нерегульованому пішохідному переході.
Своїми діями ОСОБА_1 порошив вимоги пункту 18.1 Правил дорожнього руху України.
До ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 гривень.
ОСОБА_1, не погоджуючись з даною постановою у справі про адміністративне правопорушення подав скаргу до УПП в Запорізькій області.
27.01.2018 року засобами поштового зв'язку позивач отримав лист від 22.01.2018 року за № Л-97/41/32/03-2018, яким спірну постанову залишено без змін.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відтворивши та дослідивши відеозапис із відеорегістратора позивача, який був приєднаний ним до матеріалів справи, судом встановлено, що, що дійсно 05.01.2018 року, приблизно 08 годин 30 хвилин в м. Запоріжжі, по пр. Соборному 102, було помічено транспортний засіб «CHERY TIGGO», д.н. НОМЕР_1, який наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому в цей час перебував пішохід (жінка з дитиною), не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу, створивши йому перешкоду у русі.
Доводи позивача про те, що він не порушував вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху України, оскільки пішохід знаходився на відстані приблизно 5 метрів від транспортного засобу, суд вважає необґрунтованими, оскільки водій повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.
Буд-яких виключень з цього правила пункт 18.1 Правил дорожнього руху України не містить.
Також з вищевказаного відеозапису вбачається, що інспектором роти № 4 батальйону № 2 УПП в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_2 було дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Суттєвих порушень чинного законодавства, які б впливали на правомірність прийнятої інспектором постанови не встановлено.
Відтак, обставини, на які вказує позивач в позовній заяві та під час судового розгляду, не виключають подію та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Що стосується доводів позивача стосовно не врахування відповідачем обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність особи, а також даних, що характеризують особу, та, як наслідок застосування занадто судового покарання, суд вважає ці доводи безпідставними з огляду на наступне.
Так, відповідно до статті 33 КУпАП при накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, його майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у т.ч. зафіксованому в автоматичному режимі.
Отже, при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення в даній конкретній справі, відповідач не повинен був брати до уваги вищевказані обставини, оскільки вирішувалось питання про накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Крім цього, суд не вбачає підстав для застосування в даному випадку ст. 22 КУпАП.
Більш того, доводи позивача в цій частині є суперечливими, оскільки він одночасно посилається як на суворість застосованого покарання, так і на відсутність в його діях складу правопорушення.
Що стосується позовної вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, то така позовна вимога не може бути задоволена судом також, оскільки відповідно до ст. 247 КУпАП закривати провадження у справі про адміністративне правопорушення може лише орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, а не адміністративний суд, який перевіряє правомірність такої постанови.
Отже, підсумовуюче все вищевикладене, позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 255, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 квітня 2018 року.
Повне рішення виготовлено 19 квітня 2018 року.
Суддя В.О. Макаров