1 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯСправа № 335/6709/17 2/335/149/2018
13 квітня 2018 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Шалагінової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені та інфляції у розмірі 75 900,30 гривень,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення пені та інфляції, мотивуючи свої вимоги тим, що в серпні 2012 р. між сторонами було укладено договір про надання юридичних послуг, за яким відповідач зобов'язався надати юридичні послуги в інтересах позивача, а саме отримати рішення суду про відмову у позові ОСОБА_4 про визнання недійсними довіреностей, правочинів та визнання права власності на майно. Однак, умови договору відповідач не виконав, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду. Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.01.2014 у справі № 335/11992/13-ц, провадження № 2/335/265/2014 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто 32 000 грн. та судові витрати на надання правової допомоги 1 000 грн. Рішення набрало законної сили 10.02.2014. На виконання рішення суду було видано виконавчий лист № 335/11992/13-ц від 10.04.2014, який було пред'явлено до державної виконавчої служби. Однак, 27.02.2015 постановою державного виконавця позивачу було повернуто виконавчий лист на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення.
Отже, рішення суду дотепер залишається не виконаним, і неможливість його виконання не звільняє відповідача від відповідальності. Тому, на підставі вимог ст.ст. 509, 524, 549, 550, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач просив стягнути з відповідача на його користь за період з 28.01.2014 по 25.05.2017 інфляційні втрати - 35 493,78 грн., 3% річних - 3 191,00 грн., пеню - 37 215,52 грн. (а.с. 1-3).
15.12.2017 набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, за яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено у новій редакції.
Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2018 розгляд справи було продовжено за правилами ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, в порядку спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи у судове засідання.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином шляхом направлення судових повісток рекомендованими листами із повідомленнями, проте конверти із поштовими відправленнями були повернуті на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про відмову відповідача від отримання судових повісток. Відповідно до ч. 9 ст. 130 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК України) особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.Крім того, в матеріалах справи наявні заяви відповідача про відкладення судових засідань, що свідчить про його обізнаність із тим, що судом розглядається дана справа. Проте, відповідач причини неявки у судове засідання не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.
За таких обставин судом в судовому засіданні постановлено ухвалу про заочний розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
09.08.2012 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг, за яким ОСОБА_3 зобов'язався надати юридичні послуги ОСОБА_2, метою яких є отримання рішення суду на користь ОСОБА_2
Відповідно до пп. в) п. 4.1 договору замовник зобов'язаний оплатити послуги юриста, необхідні для виконання обов'язків за цим договором, шляхом передання 5 000 грн., що еквівалентно 620 доларів США в строк до 08.08.2012 року; 27 000 грн., що еквівалентно 3 380 доларів США в строк до 16.09.2012 року; сплачувати 800 грн. за кожне засідання суду у суді першої, апеляційної чи касаційної інстанцій; 1500 грн. за кожну позовну заяву, апеляційну чи касаційну скаргу, 500 грн. за кожну супутню у справі заяву чи клопотання, як оплату за вказані послуги.
За змістом п. 5.1.2 договору, порушенням договору з боку юриста вважається його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору, а також не досягнення мети надання послуг передбачених п. 2.1 цього договору (а.с. 8-9).
Заочним рішенням Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя від 28.01.2014 задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, внаслідок чого з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто суму грошових коштів у розмірі 32 006,00 грн., а також судові витрати, пов'язані із наданням правової допомоги 1 000 грн., судовий збір 320,06 грн. (а.с. 10-11).
Рішення набрало законної сили 10.02.2014.
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За вимогами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вказаним рішенням суду встановлено, що зобов'язання за договором про надання юридичних послуг ОСОБА_3 виконав неналежним чином, що і стало підставою для стягнення на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 32 006,00 грн., що були сплачені за юридичні послуги.
Проте, незважаючи на наявність судового рішення про стягнення коштів на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконав та грошові кошти у вищезазначеному розмірі ОСОБА_2 не повернув.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За визначенням, закріпленим у ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За вимогами ч. 2 цієї ж статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 свої зобов'язання, що витікали із договору про надання юридичних послуг не виконав, грошові кошти, сплачені ОСОБА_2 за ці послуги, не повернув, незважаючи на те, що ці кошти були стягнуті з нього за рішенням суду, що набрало законної сили, суд, з урахуванням вищевикладених положень ЦК України, доходить висновку, що в позивача наявні правові підстави для стягнення з відповідача на його користь інфляційних втрат, 3 % річних від простроченої суми, а також пені.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми позову, за період з 28.01.2014 по 25.05.2017 інфляційні втрати склали 35 493,78 грн., 3% річних - 3 191,00 грн., пеня - 37 215,52 грн. (а.с. 14-15). Дослідивши наданий розрахунок та перевіривши його правильність, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність дійсним обставинам справи. Крім того, відповідачем розрахунок позивача під час судового розгляду не був спростований належними та допустимими доказами.
Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача, з огляду на що задовольняє позов ОСОБА_2 у повному обсязі.
На підставі статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету підлягають стягненню судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.
На підставі ст.ст. 19, 89, 141, 244-245, 259, 264, 265, 272-273, 274-279, 280-283, 289, пп. 9 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 75 900 (сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.
Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 13 квітня 2018 р.
Повне судове рішення виготовлене 18 квітня 2018 р.
Копія заочного рішення направляється сторонам, які не з'явилися в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третіми особами до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А.В. Шалагінова