Дата документу 19.04.2018
Справа № 334/5431/15-к
Провадження № 1-кп/334/77/18
19 квітня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
членів колегії - суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 , та прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 захисників обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9
розглянувши у судовому засіданні, в залі суду матеріали кримінального провадження № 12015080070000801 від 08.03.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.115 ч.2 п.6,12, ст.289 ч.3, ст.189 ч.2, ст.263 ч.1 КК України,
На розгляді Ленінського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 , ОСОБА_7 № 12015080070000801 від 08.03.2015 року, у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.115 ч.2 п.6,12, ст.289 ч.3, ст.189 ч.2, ст.263 ч.1 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим, оскільки судовий розгляд у справі не закінчено, а крім того, відсутні підстави змінювати запобіжний захід з тримання під вартою на інший більш м'який. Обвинувачені можуть переховуватися від суду, впливати на свідків.
ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували.
Захисники - заперечували, просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
При вирішенні питання про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 під вартою, суд враховує також і практику Європейського суду з прав людини.
Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні двох тяжких та двох особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, за які КК України передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
Крім цього відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров'я.
Також суд враховує і вимоги ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у справі «Слоев проти України»), а саме, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що вони, перебуваючи на свободі, можуть переховуватися від суду, продовжити злочинну діяльність, оскільки їх раніше було засуджено за вчинення тяжких кримінальних правопорушень, та після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не стали та знов вчинили нові умисні тяжкі та особливо тяжкі кримінальні правопорушення.
Крім того, розгляд справи ще триває, у судовому засіданні не допитані всі свідки, а тому існує ризик того, що знаходячись на свободі, обвинувачені зможуть впливати на свідків.
Оскільки на даний час по справі триває судовий розгляд, який зважаючи на категорію складності справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, адже на даний час, у судовому засіданні, ще не допитані свідки, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 строком на два місяці.
Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 197, ч.3 ст.331, ч. 3 ст. 383 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження терміну запобіжного заходу, тримання під вартою, обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід, тримання під вартою, строком на 60 днів до - 18.06.2018 року.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід, тримання під вартою, строком на 60 днів до - 18.06.2018 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судья: ОСОБА_1
Інші судді, які входять до складу колегії:
ОСОБА_3
ОСОБА_2