Справа № 213/63/18Суддя 1 інстанції Нестеренко О. М.
Номер провадження 33/774/102/К/18Суддя- доповідач ОСОБА_1.
20 квітня 2018 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах правопорушника ОСОБА_3 на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року у справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 копійок.
За участю:
захисника - ОСОБА_2
Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно постанови суду першої інстанції, 29.12.2017 о 02 годині 55 хвилин по вул. Недєліна, 8, керував транспортним засобом «Деу», номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння (0,96 проміле). Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку з використанням технічного засобу Драгер № 0118, тест 149, чим було порушено вимоги п.2.9 а ПДР України. Окрім того, 25.06.2017 року, о 11 годині 00 хвилин, водій ОСОБА_4, керував автомобілем марки «Мерседес Віто», н/з НОМЕР_2, рухаючись по вул. 30-річчя Перемоги в с. Перше Травня Софіївського району, в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено результатами алкотестеру «DRAGER» від 25.06.2017 року, результат якого склав 2,85 проміле, чим порушив п. 2.9 «а» ПДР України та скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить постанову суду від 23 лютого 2018 року скасувати та провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що протокол є неналежним доказом, оскільки в ньому внесено додатковий запис, а саме: в графі суть адміністративного правопорушення зазначений додатковий запис «тест № 149» після складання та підписання його сторонами. Однак суд першої інстанції, незважаючи на фальсифікацію не надав належної оцінки діям працівника поліції ОСОБА_5, постановив рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначаючи обставини, що не були предметом розгляду під час складання адміністративного протоколу.
Також вказує на те, що суд ухилявся від розгляду клопотань захисника, а саме:
-клопотання, про направлення справи на доопрацювання, від 25.01.2018 року;
-клопотання про направлення запиту від 22.02.2018 року;
-клопотання про витребування доказів та допиту свідків від 22.02.2018 року.
Окрім того зазначає про те, що суд порушив права передбачені ст. 268 КУпАП , так як не заслухав пояснень стосовно обставин справи, не розглядаючи характеристику особи ОСОБА_3 щодо правопорушення, не надав права подавати докази та заявляти клопотання, в тому числі права на відвід, також розглянув справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Захисник ОСОБА_2 звертає увагу на те, що суд першої інстанції ухилився від допиту інспекторів Шевченка С.В. та Хурсова Б.В.
Зазначає про те, що огляд ОСОБА_3 на стан алкогольного, наркотичного сп'яніння був проведений з порушенням п. 4 розділом I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, так як ОСОБА_3 поліцейські не направили до найближчого закладу охорони здоров'я.
Окрім того вказує на те, що пояснення свідків, згідно адміністративного протоколу, були складені на раніше заготовлених запечатаних бланках, складені на одному аркуші паперу.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 зазначає про те, що в матеріалах адміністративної справи відсутні відомості, що ОСОБА_3 був направлений в медичний заклад на огляд стан сп'яніння та відмовився від нього.
Також захисник ОСОБА_7 звертає свою увагу на те, що згідно із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення був складений інспектором УПП ОСОБА_5, а всі інші матеріали, огляд на стан сп'яніння, відібрання пояснень здійснював інспектор УПП ОСОБА_8, що не передбачено чинним КУпАП, будь - які пояснення, рапорти інспекторів взагалі відсутні.
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник ОСОБА_2, підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив задовольнити її, постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження щодо ОСОБА_3 закрити.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 294 КУпАП перегляд постанов судді проводиться виключно у межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Оцінюючи докази, апеляційний суд приходить до висновку, про правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зафіксованого в протоколі про адміністративне правопорушення, складеним відносно нього уповноваженою особою поліції.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Даний висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності.
Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції обґрунтував своє рішенні доказами щодо винності ОСОБА_3 які містяться в постанові про адміністративне правопорушення, а саме: ОСОБА_3 факт вчинення правопорушення визнав, що підтверджується поясненнями наданими ним інспектору поліції, які є на відеозапису з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, долучені на CD - диску до протоколу про адміністративне правопорушення, з яких вбачається факт проходження ОСОБА_3 освідчення на стан сп'яніння за допомогою пристрою «Драгер» в присутності свідків. Окрім того, на відеозаписах зафіксоване спілкування ОСОБА_3 з працівниками поліції, в ході якого ОСОБА_3 підтверджує факт вживання ним алкогольних напоїв напередодні керування транспортним засобом і неодноразово пропонує працівникам поліції «домовитися», просить їх виключити нагрудні реєстратори. Будь-якої незгоди з результатами тестування ОСОБА_3 не висказував; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, кожен з них 29.12.2017 був присутній в якості свідка того, що водій ОСОБА_3 пройшов медичний огляд за допомогою приладу «Драгер» для визначення стану сп'яніння, результат огляду 0,96 проміле.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність викладених доказів по справі не вбачається.
Протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 076734 від 29 грудня 2017 року, як доказ ніким не спростовувався. Доказів, які спростовують дані протоколу про адміністративне правопорушення, апеляційному суду не надано.
Доводи захисника ОСОБА_2 щодо розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_3, порушення його прав судом, який розглянув справу за його відсутності, не заслуговують на увагу у зв'язку з тим, що матеріалах наявні чотири судові повістки про виклик правопорушника ОСОБА_3 до суду, які були направлені рекомендованою поштою за адресою, яка зазначена в паспорті правопорушника, яка зазначена протоколі і про що він не заперечував та підтвердив своїм підписом в протоколі. Та знаючи, що щодо нього складено адміністративний протокол, до суду ні жодного разу не з'явився, не поцікавився, коли відбудеться розгляд (а.с. 14, 23, 35,36), однак в судовому засіданні приймав участь його захисник ОСОБА_2
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги захисника про порушення судом норм процесуального права є не обґрунтованими.
Не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції посилання захисника ОСОБА_2 про те, що пояснення свідків були заповнені на попередньо надрукованому бланку, який не є зразком документу.
Як убачається з матеріалів справи основний текст пояснень свідків заповнено власноруч, і лише незначна частина тексту, що стосується особистих відомостей понятих, виготовлені за допомогою принтеру (а.с. 5).
Такі пояснення не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності і тому булі покладені в основу рішення суду про визнання ОСОБА_3 винуватим у вчинені правопорушення.
Доводи захисника ОСОБА_11 про те, що протокол є неналежним доказом, оскільки в ньому внесено додатковий запис, а саме: в графі суть адміністративного правопорушення зазначений додатковий запис «тест № 149» після складання та підписання його сторонами, відхиляються, з таких підстав.
Відповідно до вимог п. 7 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також внесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Як убачається із протоколу серії БР № 076734 від 29.12.2017 що до нього внесений додатковий запис, зокрема, «тест № 149», однак такий запис відповідає квитанції тестування на алкоголь до протоколу серії БР № 076734, де зазначено: ALKOTEST 6820, тест № 149, та в якій зазначена підпис інспектора та підпис правопорушника ОСОБА_3
Разом із тим, додатковий запис «тест № 149» не стосуються самої події адміністративного правопорушення, яка мала місце 29.12.2017, обставини якої попередньо були зазначені в протоколі та підтверджуються наведеними доказами.
Докази здобуті відповідно до вимог КУпАП та інших нормативних актів України, і підстави визнання їх недопустимими відсутні.
Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що інспектор роти № 3 батальйону № 2 УПП в місті Кривому Розі Дніпропетровської області лейтенант ОСОБА_5 був упереджений при складанні протоколу, що в нього були підстави фальсифікувати такий, - на ці дані в апеляційній скарзі й не вказується. У зв'язку із зазначеним, апеляційний суд приходить до висновку про те, що інспектор Шевченко С.В. при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв у межах наданих йому повноважень, протокол ним складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП.
Доводи захисника ОСОБА_11 про те, щов матеріалах адміністративної справи відсутні відомості, що ОСОБА_3 був направлений в медичний заклад на огляд стан сп'яніння та відмовився від нього, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Так, оскільки у водія ОСОБА_3 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, працівник поліції мав право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
В той час, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Згідно з ч. 3 цієї статті у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п. 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п. 7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
З наведеного випливає, що для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров'я є дві підстави, а саме незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та незгода водія з його результатами.
Як убачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_3 добровільно пройшов огляд на стан сп'яніння у присутності двох свідків, від проходження огляду за допомогою газоаналізатору на місці події не відмовлявся, будь-яких зауважень щодо сертифікації прибору не заявляв, документів щодо сертифікації для огляду не вимагав, оскільки такі надаються на його вимогу, згідно з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, результати огляду не оскаржував, погодився з ними.
При вирішенні питання про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення, суд апеляційної інстанції, на виконання вимог ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого ним правопорушення, яке є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами, при цьому становить велику суспільну небезпеку, його особу, відношення щодо вчиненого, інші обставини у справі та приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке буде відповідати меті стягнення, а також запобіганню вчинення нових правопорушень.
Крім того відповідно до змін, внесених Законом України від 07 липня 2016 року, санкція ч.1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, і позбавлення права керування транспортними засобами є обов'язковим стягненням, яке накладається одночасно зі штрафом.
У відповідності до ст. 40-1 КУпАП, ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», слід стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 352,40 грн.
Такими чином, суд апеляційної інстанції вважає, що адміністративне стягнення було накладено на ОСОБА_3 у рамках закону.
При розгляді справи в апеляційному суді не встановлено, що суддею при розгляді справи були допущені порушення вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, всі обставини, що мають значення для справи, суддя встановив і правильно кваліфікував дії ОСОБА_3 як адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції не встановлено неправильного застосування норм матеріального або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3- залишити без задоволення.
Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 лютого 2018 року, якою визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнути на користь держави судовий збір у сумі 352,40 (триста п'ятдесят дві ) гривні 40 копійок - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Дніпропетровської області ОСОБА_1