Справа № 210/4141/16-ц 22-ц/774/119/К/18
Іменем України
19 квітня 2018 року м. Кривий Ріг
Справа № 210/4141/16-ц
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді -доповідача: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2017 року, ухваленого суддею Чайкіною О.В. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складений 13 червня 2017 року,
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області ( надалі - Відділення Фонду) про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що починаючи з листопада 2013 року вона проживала однією сім'єю із ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується актом складеному сусідами. При виконанні трудових обов'язків 02 червня 2016 року у ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_3 Ріг» ОСОБА_2 загинув. Встановлення факту проживання однією сім'єю позивачу необхідно для отримання страхових виплат та допомоги. Після уточнення позовних вимог у січні 2017 року ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу з ОСОБА_2, померлим при виконанні трудових обов'язків 02.06.2016 року, починаючи з листопада 2013 року по день його смерті.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також не врахування судом наданих позивачем доказів факту проживання із загиблим ОСОБА_2 однією сім'єю без шлюбу, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що судом проігноровано акт підписаний сусідами про спільне проживання та надані ними письмові пояснення. Крім того, вважає, що судом порушено право позивача на отримання одноразової виплати у зв'язку із загибеллю члена сім'ї на виробництві.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.
За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.
Заслухавши доповідь судді- доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер 02.06.2016 року під час виконання трудових обов'язків на ПАТ «АрселорМіттал ОСОБА_3 Ріг», що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ № 690034 від 06 червня 2016 року, актом № 14 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 15.07.2016 року, актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 02.06.2016 року (а.с. 10, 48-65).
З пункту 1 Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 02 червня 2016 року о 15год33хв. за формою Н-5 видно, що ОСОБА_2 проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, гурт. № 2 (а.с. 49).
Як видно з Акту № 14 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, ОСОБА_2 проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, гурт. 2 (а.с. 58-65).
З побутової характеристики, складеної ТОВ «Сітісервіс-КР» дільниця № 3, наданої при розслідуванні нещасного випадку, ОСОБА_2, був зареєстрований та фактично проживав у гуртожитку з 2002 року по день смерті, проживав один, гуртожиток по вул. Добролюбова, б. 10 - для одиноких чоловіків. В цивільному шлюбі не перебував (а.с. 47).
В Акті б/н від 20 серпня 2016 року, складеного «Житлосервіс-КР», зазначено що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_2 з листопада 2013 року по червень 2016 року (день смерті ОСОБА_2М.) (а.с.11).
Звертаючись до суду із позовом про встановлення факту, який має юридичне значення, ОСОБА_1 посилалася на те, що не може отримати одноразову допомогу на підставі Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку із загибеллю ОСОБА_2, з яким вона проживала однією сім'єю.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів проживання із загиблим ОСОБА_2 однією сім'єю.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5- рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України, ( в редакції, що була чинною на час ухвалення оскаржуваного судового рішення) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, стосовно того, що позивачем ОСОБА_1 не надано доказів ведення разом із ОСОБА_2 спільного господарства,наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного використання, спільного відпочинку, фотознімки, тощо.
Доводи апеляційної скарги позивача стосовно не взяття судом першої інстанції до уваги, як доказ, акт сусідів про спільне проживання однією сім'єю ОСОБА_1 разом із померлим ОСОБА_2 колегія суддів вважає, такими, що спростовуються письмовими матеріалами справи та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.
На виконання процесуального обов'язку доведення позовних вимог, позивачем в суді першої інстанції не заявлялося клопотання про допит сусідів, як свідків, в судовому засіданні, та судом першої інстанції не було безпосередньо дослідженні їх пояснення. Тому, надані письмові пояснення не приймаються до уваги, як належні та допустимі докази. Отже, посилання позивача на письмові пояснення, надані свідками, які не були допитані в судовому засіданні, їх суд не попереджав за відповідальність про надання неправдивих свідчень, не є допустимими доказами.
Відповідно ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів відмовила в задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи для виклику свідків, з огляду на тривалий час перебування справи на розгляді в суді апеляційної інстанції. Представник позивача не скористався правом безпосередньої участі в розгляді справи. В заявленому клопотанні не зазначив мотивів, що перешкоджало дослідити дані докази в суді першої інстанції. Та через його неявку, та неявку позивача, дослідити дані обставини виявилося неможливим. За заявою представника позивача ОСОБА_4 розгляд справи 09 листопада 2017 року було відкладено для ознайомлення його із матеріалами справи. Представником позивача не забезпечено своєчасне подання клопотання та участь свідків в судовому засіданні. Представником позивача не забезпечено явку свідків по заявленому ним клопотанню, та не зазначено причини, неможливості дослідження доказів в суді першої інстанції та ( або) їх явки в призначений до розгляду час судового засідання. Задля недопущення порушення розумних строків розгляду справи, справа перебуває на розгляді в суді апеляційної інстанції більше пів року, колегія суддів не знайшла поважних причин для відкладення її розгляду.
Крім того, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції надано вмотивований критичний висновок поясненням допитаних в судовому засіданні свідків, який не узгоджується із письмовими доказами місця реєстрації та фактичного проживання ОСОБА_2 у гуртожитку для чоловіків по вул.Добролюбова,10 з 2002 року ( а.с.47).
Посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції її права на отримання допомоги на підставі ЗУ «Про обов'язкове соціальне страхування» є необґрунтованими. Право на отримання виплат, згідно цього Закону, мають лише члени сім'ї потерпілого, тому носить похідний характер від встановлення факту проживання із померлим однією сім'єю, який ОСОБА_1 не доведений, а тому право позивача на виплати судом не порушено.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 09 червня 2017 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 квітня 2018 року.
Головуючий:
Судді: