Справа № 213/1717/17 22-ц/774/466/К/18
19 квітня 2018 року м. Кривий Ріг
Справа № 213/1717/17
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого- судді Бондар Я.М.,
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання : Євтодій К.С.
сторони : позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»,
третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2017 року, ухваленого суддею Поповим В.В. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складений 17 жовтня 2017 року,
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ОСОБА_2 «ІнГЗК») про відшкодування моральної шкоди.
В мотивування заявлених вимог зазначив, що, працюючи протягом тривалого часу на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, отримав професійні захворювання, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 24.04.2017 року йому встановлено 30 % втрати професійної працездатності та визнано його інвалідом третьої групи. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, у зв'язку з чим йому завдана моральна шкода, розмір якої він оцінює у 81600 грн. та яку, разом із судовими витратами по справі просив стягнути на свою користь з відповідача.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з ОСОБА_2 «ІнГЗК» на його користь моральну шкоду в розмірі 25000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 «ІнГЗК» на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 «ІнГЗК» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, про зменшення суми стягнутої моральної шкоди.
В мотивування апеляційної скарги зазначає, що суд залишив поза увагою недоведеність позивачем факту спричинення йому моральної шкоди, оскільки акт розслідування професійного захворювання, довідка МСЕК та виписки з історій хвороби підтверджують лише факт встановлення професійного захворювання і не можуть бути підтвердженням заподіяння моральної шкоди. Також суд, не прийняв до уваги вину самого позивача у набутті професійного захворювання, так як він, знаючи про шкідливі виробничі фактори, свідомо обрав таку роботу та продовжував працювати, ставлячи за пріоритет матеріальну сторону життя, а не власне здоров'я. Крім того, вважає, що розмір моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції, не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивч ОСОБА_1 та його представник, просять апеляційну скаргу залишити без задовоелння, а рішення суду, як законне та обгрунтоване, на їх думку, без змін. Вважають, що визначений судом розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та виваженості.
Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.
За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.02.1980 року працював на підприємстві відповідача водієм автотранспортних засобів, має загальний стаж 39 років 08 місяців та 37 років за професією, 37 років у цеху в умовах впливу шкідливих факторів (а.с. 17).
Рішенням ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 23.02.2017 позивачу встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба другої стадії: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладненої дисциркуляторною енцефалопатією з вестибулопатією; синдром полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом; нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.); деформуючого артрозу, в сполученні з періартрозом, ліктьових (ПФ другого ст.) і колінних (ПФ другого ст. з порушенням функцій ходи) суглобів, у зв'язку з чим складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28 лютого 2017 року.
Згідно п. 16, 17 вищезазначеного Акту професійне захворювання виникло за тих обставин, що працюючи з 01.02.1980 року по момент проведення розслідування водієм автотранспортних засобів, зайнятим повний робочий день на вивезені гірничої маси з кар'єру, в цеху технологічного автотранспорту ОСОБА_2 «ІнГЗК» при виконанні роботи працівник підпадав під дію загальної вібрації, показники котрої перевищували нормативні акти через недосконалість робочого місця. Причиною виникнення професійного захворювання є загальна вібрація: 111-120 дБ при ГДР 107 дБ. (а.с. 16-20).
Відповідно до п.19 акту осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи не встановлено, через тривалий час роботи в умовах дії шкідливих факторів та зміною керівників структурного підрозділу.
Висновком МСЕК від 24.04.2017 року ОСОБА_1 встановлено 30 % втрати професійної працездатності та визнано його інвалідом третьої групи, з наступним переоглядом 01.04.2018 року. Встановлена потреба у забезпеченні позивача лікувальними засобами, ВМП та у санаторно-курортному лікуванні.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, ст. 13 ЗУ «Про охорону праці» й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як убачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28.02.2017 року, причиною професійних захворювань позивача є робота протягом тривалого часу в умовах впливу загальної вібрації, яка перевищувала гранично допустимий рівень.
Статтею 153 КЗпП України, передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Виходячи з викладеного, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на відповідача, оскільки обов'язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність вини позивача в отриманих ним професійних захворюваннях, так як він свідомо обрав роботу протягом тривалого часу у шкідливих умовах праціта продовжував працювати, ставлячи за пріоритет матеріальну сторону життя, а не власне здоров'я, оскільки ці обставини не виключають законодавчо закріпленого обов'язку роботодавця, забезпечити безпечні умови виробничого середовища.
Спростовуються й доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, та відхиляє доводи апеляційної скарги представника відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Так, відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Стягуючи з відповідача ОСОБА_2 «ІнГЗК» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 25000 грн., суд першої інстанції врахував характер отриманого професійного захворювання, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, безповоротність процесу втрати здоров'я, а також тривалість роботи позивача на підприємстві відпвідача протягом 37 років із впливом шкідливих для здоровья факторів.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2017 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складений 20 квітня 2018 року.
Головуючий:
Судді: