Провадження № 22-ц/774/3251/18 Справа № 201/4935/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.
Категорія 30
17 квітня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Попазовій Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Дніпроінмед», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Дім Страхування», ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері ринків фінансових послуг, ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_6 «Страхова компанія «Дніпроінмед», правонаступником якого є ПАТ «Страхова компанія «Дім Страхування», ОСОБА_4, ОСОБА_5 та, з урахуванням уточнень, просила визнати страховим випадком дорожньо-транспортну пригоду, що сталась 30 жовтня 2014 року близько 15 год. 55 хв. на вул. Запорізьке шосе навпроти електроопори №38 у м. Дніпропетровську за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_1, кузов (рама шасі) 067899, під керуванням водія ОСОБА_2, та за участю автомобіля НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7; стягнути з ОСОБА_6 «СК «Дніпроінмед» на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 3597,15 грн., втрати від інфляції у розмірі 9241,30 грн., 3% річних у розмірі 305,00 грн., пеню у розмірі 5140,41 грн., збитки у розмірі 89,52 грн. та моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн.; стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 160201,12 грн., моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн.; судові витрати покласти на відповідачів (а. с. 29).
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2015 року забезпечено даний позов накладенням арешту, в межах позовних вимог у сумі 255587,22 грн., на грошові кошти належні ОСОБА_6 “Страхова компанія “Дніпроінмед”; оголошено заборону на відчуження, в межах позовних вимог у сумі 255587,22 грн., усього рухомого та нерухомого майна, належного ОСОБА_5; оголошено заборону на відчуження, в межах позовних вимог у сумі 255587,22 грн., усього рухомого та нерухомого майна, належного ОСОБА_4. У задоволенні решти заяви про забезпечення позову відмовлено (а.с. 187-188).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року задоволено частково апеляційну скаргу ОСОБА_6 «Страхова компанія «Дніпроінмед», ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2015 року в частині розміру належної ОСОБА_6 «Страхова компанія «Дніпроінмед» грошової суми, на яку було накладено арешт змінено з 255587,22 гривень на суму в розмірі 30628,64 гривень; в іншій частині ухвалу залишено без змін.
З апеляційною скаргою на ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2015 року про забезпечення позову звернулась третя особа у справі - ОСОБА_2, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування вказаної ухвали в частині оголошення заборони на відчуження, в межах позовних вимог у сумі 255587,22 грн., усього рухомого та нерухомого майна, належного ОСОБА_5, та в частині оголошення заборони на відчуження, в межах позовних вимог у сумі 255587,22 грн., усього рухомого та нерухомого майна, належного ОСОБА_4.
Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення їм судових повісток, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги та скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з наступного.
Згідно ст. 151 ЦПК України, в редакції, що діяла по 14.12.2017 року, забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову, а ст.152 ЦПК України передбачені види забезпечення позову та зазначено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Крім цього, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Виходячи з викладеного, враховуючи, що вжиті заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами; невжиття таких заходів може утруднити виконання можливого рішення про задоволення позовних вимог до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5; приймаючи до уваги, що позов забезпечено в межах заявленої до стягнення суми та лише у відношенні майна, що належить вказаним відповідачам, - колегія дійшла висновку, що вищевказана ухвала місцевого суду в оскаржуваній частині прийнята у відповідності до вимог процесуального права, з дотриманням принципу співмірності заявленого позову і вжитих заходів його забезпечення, тому підлягає залишенню без змін.
Посилання апелянта на те, що їй, як дружині відповідача ОСОБА_2 та матері відповідача ОСОБА_5, належить частка у праві власності на майно, яке зареєстроване за вказаними відповідачами та на яке накладено заборону відчуження у зв»язку з розглядом даної справи, - не спростовує викладеного вище висновку суду щодо правомірності ухвали про забезпечення позову в оскаржуваній частині, оскільки суду не представлено доказів, що відповідають вимогам ст.ст. 77, 78 ЦПК України, про наявність у апелянта права власності на певну частку у праві на відповідні майнові об»єкти.
Згідно пояснень ОСОБА_2 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 17.04.2018 року, право власності на майно (його частину) щодо якого оголошено заборону відчуження, у встановленому законом порядку за апелянтом не зареєстровано.
Доказів того, що забезпечення позову на підставі оскаржуваної ухвали було застосовано до майна, яке належить апелянту на праві приватної власності, не надано, клопотань про витребування відповідних доказів не заявлено.
Отже, колегія дійшла висновку, що ухвала судді місцевого суду про забезпечення позову в оскаржуваній частині прийнята у відповідності з вимогами процесуального права, з дотриманням принципу співмірності заявленого позову і вжитих заходів його забезпечення, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22 квітня 2015 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді