11 квітня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/31/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді -Сагуна А.В.;
за участю секретаря судового засідання - Гуріної І.С.;
представника позивача - ОСОБА_1;
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.10.2017 № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, а також скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 26.10.2017 № Ф-0000771303, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 26.10.2017 № НОМЕР_1, від 26.10.2017 № НОМЕР_2, рішення № НОМЕР_3 від 26 жовтня 2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, які винесені на підставі акту планової виїзної перевірки № 344/11-28-13-03/НОМЕР_4 від 29.09.2017 року;
- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 жовтня 2017 року № Ф-0000771303.
Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленням-рішенням та вимоги й мотивує позовні вимоги тим, що вказані рішення й вимога порушують його права, суперечать діючому законодавству, прийняті на основі необґрунтованих висновків податкового органу.
Позивач вважає, що висновки ОСОБА_3 перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірних податкових повідомлень-рішень та вимога є неправомірним та підлягають скасуванню.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягають скасуванню (т. 2, а.с. 32-34).
Також представником позивача надані додаткові пояснення, згідно яких дистриб'юторські договори укладені між позивачем і ТОВ «Данон» виконані в повному обсязі та носили реальний характер (т.2, а.с. 61-63).
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав викладених в позовні заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (т.2. а.с. 100).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
Так, в період з 11 вересня по 22 вересня 2017 року посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2015 по 31.12.2016, дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, про що складено ОСОБА_3 від 29.09.2017 № 344/11-28-13-03/НОМЕР_4 (т.1, а.с. 11-28).
Згідно висновків ОСОБА_3, перевіркою, встановлено порушення позивачем, в тому числі:
- пп. 177.4.1 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 19 292,59 грн., в тому числі за 2015 рік - 10832,51 грн., за 2016 рік - 8460,08грн.;
- пп. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України в частині заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності па загальну суму 1 517,44 грн., в тому числі за 2015 рік - на суму 812,43 грн., за 2016 рік - па суму 705,01 грн.;
- ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження суми податкового зобов'язання по єдиному внеску від здійснення підприємницької діяльності за 2016 рік на загальну суму 28 077,70 грн. (т.1, а.с. 27).
26.10.2017 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності з основного зобов'язання у розмірі 19292,59 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 9646,30 грн., № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий податок з основного зобов'язання у розмірі 1517,44 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 379,36 грн., № НОМЕР_3, яким позивачу донараховано 28077,70 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с. 34-36).
26.10.2017 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки)№ Ф-0000771303 на суму 28077,70 грн. (а.с. 37).
Судом встановлено, що у перевіряємому періоді з 01.01.2015 по 31.12.2016 позивач здійснював оптову та роздрібну торгівлю молочними продуктами.
Перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, встановлено їх завищення на загальну суму 101163,03 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 54162,58 грн. та за 2016 рік в сумі 47000,45 грн. (розділ «Інші витрати включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг») за рахунок включення до складу витрат відображених в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та за 2016 рік маркетингових послуг, які на думку відповідача не були фактично виконані, згідно умов договорів, чим порушено вимоги пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
З огляду на викладене, конкретним результатом досліджень маркетингу є розробки, які використовуються при виборі й реалізації стратегії і тактики маркетингової діяльності підприємства. Від маркетингових послуг (маркетингу) повинен бути саме конкретний результат, який використаний у господарській діяльності.
Відповідно до п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
- суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно додаткових пояснень представника позивача дистриб'юторські договори укладені між позивачем і ТОВ «Данон» виконані в повному обсязі та носили реальний характер.
Згідно Договору №175823 від 20.07.2011 з додатками, укладеному позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Данон», останнє поставляло йому харчові продукти, вироблені ТОВ «Данон» (т.1, а.с. 41-48).
Відповідно Дистриб'юторського договору від 16.03.2015 укладеного позивачем з ТОВ «Данон», позивач зобов'язаний приймати, оплачувати та реалізовувати харчові продукти згідно умов договору (т.2, а.с. 73-84).
Так, ФОП ОСОБА_2 надані копії договорів укладені з іншими учасниками господарської діяльності, а саме №2 про надання маркетингових послуг від 01.07.2012 з ФОП ОСОБА_4, копії актів про виконання маркетингових послуг з копіями звітів до актів за 2015, 2016 рік до Договору №2 від 01.07.2012 (т.1, а.с. 51-98).; №2 про надання маркетингових послуг від 01.07.2012 з ФОП ОСОБА_5, копії актів про виконання маркетингових послуг з копіями звітів до актів за 2015, 2016 рік (т.1, а.с. 99-146); №2 про надання маркетингових послуг від 01.07.2012 з ФОП ОСОБА_6, копії актів про виконання маркетингових послуг з копіями звітів до актів за 2015, 2016 рік (т.1, а.с.147-194), №2 про надання маркетингових послуг від 01.07.2012 з ФОП ОСОБА_7, копії актів про виконання маркетингових послуг з копіями звітів до актів за 2015, 2016 рік (т.1, а.с. 195-242).
Судом встановлено, що відповідно п.п. 2.1. п.2 Договору, укладеного з ФОП ОСОБА_4: «Головним обов'язком Виконавця (ОСОБА_4В.) перед Замовником (ОСОБА_2В.) забезпечення стабільного збуту товарів, що постачаються Замовником покупцям, щодо постачань яких Замовник здійснює свою господарську діяльність, зростання його обсягів».
Відповідно п.п. 2.2. п.2 цього Договору, «Сторони погоджують плановий обсяг збуту товарі, що постачаються замовником покупцям, у сумі не менше 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень на місяць».
Згідно п.п. 3.2.1. п.3 цього Договору «Вартість загальних рекламних інформаційних і
маркетингових послуг, а також послуги із стимулювання збуту товарів, пошуку потенційних покупців - торгівельних підприємств, підприємств громадського харчування тощо, проведення від імені Замовника переддоговірної роботи з ними, сприяння укладенню договорів Замовника з такими покупцями складають 1200 грн.» (т.1, а.с. 51-52).
Відповідно п.п. 2.1. п.2 Договору, укладеного з ФОП ОСОБА_5: «Головним обов'язком Виконавця (ФОП ОСОБА_5М.) перед Замовником (ОСОБА_2В.) забезпечення стабільного збуту товарів, що постачаються Замовником покупцям, щодо постачань яких Замовник здійснює свою господарську діяльність, зростання його обсягів».
Відповідно п.п. 2.2. п.2 цього Договору, «Сторони погоджують плановий обсяг збуту товарі, що постачаються замовником покупцям, у сумі не менше 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень на місяць».
Згідно п.п. 3.2.1. п.3 цього Договору «Вартість загальних рекламних інформаційних і
маркетингових послуг, а також послуги із стимулювання збуту товарів, пошуку потенційних покупців - торгівельних підприємств, підприємств громадського харчування тощо, проведення від імені Замовника переддоговірної роботи з ними, сприяння укладенню договорів Замовника з такими покупцями складають 1200 грн.» (т.1, а.с. 99-100).
Відповідно п.п. 2.1. п.2 Договору, укладеного з ФОП ОСОБА_6: «Головним обов'язком Виконавця (ФОП ОСОБА_6В.) перед Замовником (ОСОБА_2В.) забезпечення стабільного збуту товарів, що постачаються Замовником покупцям, щодо постачань яких Замовник здійснює свою господарську діяльність, зростання його обсягів».
Відповідно п.п. 2.2. п.2 цього Договору, «Сторони погоджують плановий обсяг збуту товарі, що постачаються замовником покупцям, у сумі не менше 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень на місяць».
Згідно п.п. 3.2.1. п.3 цього Договору «Вартість загальних рекламних інформаційних і
маркетингових послуг, а також послуги із стимулювання збуту товарів, пошуку потенційних покупців - торгівельних підприємств, підприємств громадського харчування тощо, проведення від імені Замовника переддоговірної роботи з ними, сприяння укладенню договорів Замовника з такими покупцями складають 2000 грн.» (т.1, а.с. 147-148).
Відповідно п.п. 2.1. п.2 Договору, укладеного з ФОП ОСОБА_7: «Головним обов'язком Виконавця (ФОП ОСОБА_7В.) перед Замовником (ОСОБА_2В.) забезпечення стабільного збуту товарів, що постачаються Замовником покупцям, щодо постачань яких Замовник здійснює свою господарську діяльність, зростання його обсягів».
Відповідно п.п. 2.2. п.2 цього Договору, «Сторони погоджують плановий обсяг збуту товарі, що постачаються замовником покупцям, у сумі не менше 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень на місяць».
Згідно п.п. 3.2.1. п.3 цього Договору «Вартість загальних рекламних інформаційних і
маркетингових послуг, а також послуги із стимулювання збуту товарів, пошуку потенційних покупців - торгівельних підприємств, підприємств громадського харчування тощо, проведення від імені Замовника переддоговірної роботи з ними, сприяння укладенню договорів Замовника з такими покупцями складають 5000 грн.» (т.1, а.с. 195-196).
З огляду на викладене позивачу необхідно було надати до суду докази реалізації продукції від ТОВ «Данон», на понад 1000 000 грн. щомісячно, проте таких доказів позивачем не було надано.
Крім того, навіть при щомісячній реалізації товару на понад 1000 000 грн. щомісячно, позивачу необхідно було надати докази того, що саме ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 своїми діями забезпечили позивача можливістю реалізації товару на таку суму, з конкретизацією кожного свого вкладу, проте позивачем цього не було зроблено.
З огляду на викладене суд, погоджується з доводами відповідача про завищення витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу, на загальну суму 101163,03 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 54162,58 грн. та за 2016 рік в сумі 47000,45 грн. (розділ «Інші витрати включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг») за рахунок включення до складу витрат відображених в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та за 2016 рік маркетингових послуг, які не були фактично виконані.
Щодо донарахування відповідачем військового збору в сумі 1517,44 грн., в тому числі за 2015 рік - на суму 812,43 грн., за 2016 рік - на суму 705,01 грн., та штрафної санкції у розмірі 379,36 грн., то суд зазначає наступне.
Перевіркою встановлено, що у зв'язку із завищенням складу задекларованих витрат встановлено заниження суми чистого оподаткованого доходу, що спричинило заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності.
Згідно зі підпункту 16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Відповідно до підпункту 16 1. 1.1 пункту 16 1 Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Згідно п. 162.1 ст. 162 цього Податкового кодексу України
Платниками податку є:
фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
податковий агент.
Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 53 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
З огляду на викладене позивачу правомірно нараховано до сплати військового збору 1896,80грн., а саме на суму донараховану за 2015 рік на суму 54162,58 грн. та за 2016 рік в сумі 47000,45 грн., 2015 рік - 54162,58 грн. х1,5%=812,43грн., 2016 рік - 47000,45грн.х1,5%=705,01 грн., штрафна санкція - 1517,44 грн. х 25% = 379,36грн. (1896,80грн. = 812,43грн. + 705,01 грн. + 379,36 грн.).
Стосовно нарахування єдиного внеску та винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки), то суд зазначає наступне.
Ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в подальшому - Закон № 2464-VI) визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасне повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до п. 2 ч. 1. ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно ч. 3 ст. 7 Закону № 2464-VI нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону № 2464-VI (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах - 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктом 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI у редакції, що діє з 01.01.2016 року єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Актом документальної планової виїзної перевірки від 29.09.2017 № 344/11-28-13-03/НОМЕР_4 встановлено порушення вимог ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині заниження суми податкового зобов'язання по єдиному внеску від здійснення підприємницької діяльності за 2016 рік на загальну суму 28 077,70 грн.
З огляду на викладене, відповідачем правомірно нараховано єдиний внесок та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки).
Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а також вимогу про сплату боргу, дійшов висновку, що вони прийняті законно та обґрунтованості, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Судових витрат, які підлягають стягненню на користь відповідача судом не встановлено.
Керуючись ст. 139, 246 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4, АДРЕСА_1, 27500 до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006 - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене у порядку та строки, встановлені статтями 293, 295-296 та пунктом 15.5 Перехідних положень цього Кодексу.
Рішення складено у повному обсязі -20.04.2018.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду ОСОБА_3