Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 квітня 2018 р. Справа№805/1901/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабаш Г.П., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: Донецька область, Мар'їнський район, смт. Олександрівка, вул. Кірова, 199 “а”; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1) до Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області (ЄДРПОУ: 22014014, Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Заводська, 24) про визнання дій притиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області №818 від 26.02.2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із недостатністю пільгового стажу.
До пільгового стажу відповідачем не зараховано періоди роботи з 07.05.1996 року по 09.07.1998 року в якості електрослюсаря підземного у шахті ім. Челюскінців, оскільки позивач надав довідку №421 від 05.06.2014 року про періоди роботи у підземних умовах, котрі відповідач не може перевірити, оскілки підприємство розташовано на тимчасово непідконтрольній Україні території.
Також, до пільгового стажу не зараховано час з 01.09.1992 року по 15.04.1996 року - навчання у середньому ПТУ №103 м. Донецьк за професіями: електрослюсар підземний, машиніст підземних установ.
Позивач з вказаною позицією не згоден у зв'язку з чим, вважає необґрунтованим рішення прийняте відповідачем про відмову в призначенні пенсії.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача, надав відзив на адміністративний позов та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У відзиві відповідач зазначив, що відмова у призначенні пенсії вмотивована тим, що відомості наведені в довідці про заробітну плату №05/348 від 10.09.2014 року, яку позивач разом із заявою на призначення пенсії надав до Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області є недійсною, так як дана довідка, видана на непідконтрольній українській владі території, вважається недійсною та не створює правових наслідків. Відповідно, всі документи, видані на непідконтрольній українській владі території, вважаються недійсними. Таким чином довідка про заробітну плату, надана позивачем, не може бути належним документом для призначення пенсії.
Щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання позивача відповідач зазначив, що зарахування періоду навчання у професійно-технічному навчальному закладі до трудового стажу, у разі працевлаштування на роботу за набутою професією, відбувається за умови якщо перерва між навчанням та працевлаштуванням не перевищує три місяці.
На підставі викладеного, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно копії трудової книжки позивача за період з 01.09.1992 року по 15.04.1996 року він навчався в ПТУ №103 за професією електрослюсар підземний третього розряду, машиніст підземних установок.
З 07.05.1996 року по 09.07.1998 року позивач працював електрослюсарем підземним третього розряду з повним робочим днем у шахті ім. Челюскінців, що підтверджується довідкою від 05.06.2014 року №421 виданою Відокремленим підрозділом «Шахта імені Челюскінців» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія».
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області №818 від 26.02.2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із недостатністю пільгового стажу, оскільки довідка №421 від 05.06.2014 року видана на непідконтрольній українській владі території, тому перевірити достовірність інформації немає можливості.
Також з рішення вбачається, що до зарахування стажу відповідачем не включено періоду навчання позивача в ПТУ №103 з 01.09.1992 року по 15.04.1996 року. Проте обгрунтування підстав цього не зарахування відповідачем не наведено.
Відповідно до частини першої статті 46 ОСОБА_2 України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Зокрема п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 року при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім наявність професії та виробництва в зазначених Списках.
Застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів "а" і "б" ст.13 та ст.100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", врегульовано Порядком застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт і професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики № 383 від 18.11.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за № 1451/11731.
Відповідно до п.3 цього Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи, а саме : Список №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року, в якому в п. 1.1 зазначено, усі працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, в тому числі посада прохідника. Крім того, вказана посада значиться і в Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36.
Частинами 2.3 статті 9 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” №1207 від 15.04.2014 року визначено що, виплата громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти-інваліди та інші громадяни України, які перебувають у складних життєвих обставинах та проживають на тимчасово окупованій території, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У відповідності з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 20 цього порядку передбачається, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування. Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачає три варіанта підтвердження пільгового стажу: трудовою книжкою з відповідними записами у ній, уточнюючі довідки та цій стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообовязкового державного соціального страхування. Таким чином, перші два варіанти є основними, а третій - може застосовуватись у випадку, коли іншім способом підтвердити пільговий стаж не можливо.
Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» також вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначається що для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік. На підтвердження свого права на перерахунок пенсії, відповідно до зазначеної норми Закону позивачем і була надана відповідна довідка, яка не була прийнято відповідачем до уваги, що є істотним порушенням конституційних прав позивача.
Статтею 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» встановлено, що час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівника, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Згідно записів у трудовій книжці позивач з 01.09.1992 року по 15.04.1996 року він навчався в ПТУ №103 за спеціальністю електрослюсар підземний 3 розряду, машиніст підземних установ.
07.05.1996 року позивач був прийнятий на роботу електрослюсарем підземним на шахті ім. Челюскінців, тобто менше ніж через три місяці після закінчення навчання, за тією же спеціальністю - електрослюсар підземний.
При винесенні рішення від №818 від 26.02.2018 року, відповідач повинен був керуватися принципом верховенства права ст. 8 КАС України, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Отже, з врахуванням наведених обставин та норм чинного законодавства, судом було встановлено, що стаж роботи позивача визначений у його трудовій книжці підлягає зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, зазначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права свободи, зазначені в цій Конвенції.
Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим.4ХІ1950) далі Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини, передбачає, що здійснення прав і свобод, викладених в цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин. Стаття 1 Першого Протоколу (Париж 20.111. 1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не можу бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування ОСОБА_2 України при здійсненні правосуддя» оскільки ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ, мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності ОСОБА_2 України і в усіх необхідних випадах застосовувати ОСОБА_2 України, як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на ОСОБА_2 України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Відповідно до статті 8 ОСОБА_2 України, в Україні визнається та діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.
Відповідно до частини 2 статті 19 ОСОБА_2 - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.
Відповідно до статті 22 ОСОБА_2 України - права і свободи людини і громадянина, закріплені цією ОСОБА_2, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 46 ОСОБА_2 України - громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 46 ОСОБА_2 України - кожен зобов'язаний неухильно додержуватися ОСОБА_2 України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст ї спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до мотивів та обставин, викладених у Рішенні ЄСПЧ від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСІІЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом,- не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при розгляді даної справи. Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною Владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».
Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».
Відповідно пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернення позивача, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії, відповідач має враховувати висновки даного рішення щодо підтвердження пільгового стажу позивача з 01.09.1992 року по 15.04.1996 року та з 07.05.1996 року по 09.07.1998 року.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 139, 242, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: Донецька область, Мар'їнський район, смт. Олександрівка, вул. Кірова, 199 “а”; фактичне місце проживання/перебування: Донецька область, м. Курахове, пр.-т. СоборнийАДРЕСА_2) до Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області (ЄДРПОУ: 22014014, Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Заводська, 24) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському району Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні по пільгового стажу, якій надає право на призначення пенсії, за ст. 14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», часу навчання у середньому ПТУ №103 м. Донецьк з 01.09.1992 року по 15.04.1996 року та часу роботи за професією електрослюсаря підземного у шахті ім. Челюскінців з 07.05.1996 року по 09.07.1998 року та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області №818 від 26 лютого 2018 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку із недостатністю пільгового стажу роботи.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, із зарахуванням до пільгового стажу, що надає право на пенсію відповідно до ст. 14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», часу навчання у середньому ПТУ №103 м. Донецьк з 01.09.1992 року по 15.04.1996 року та часу роботи за професією електрослюсаря підземного у шахті ім. Челюскінців з 07.05.1996 року по 09.07.1998 року.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Мар'їнському районі Донецької області (ЄДРПОУ: 22014014, Донецька область, м. Мар'їнка, вул. Заводська, 24) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: Донецька область, Мар'їнський район, смт. Олександрівка, вул. Кірова, 199 “а”; фактичне місце проживання/перебування: Донецька область, м. Курахове, пр.-т. СоборнийАДРЕСА_2) судові витрати у сумі704 (сімсот чотири тисяч) грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаш Г.П.