Справа № 502/268/18
17 квітня 2018 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Балана М.В.,
секретар судового засідання Урсул Г.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія справу за заявою
ОСОБА_1
в інтересах ОСОБА_2
заінтересована особа:
Приморська сільська рада Кілійського району Одеської області
про
встановлення факту належності правовстановлюючого документу, -
Представник заявника 16.02.2018 року звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з заявою про встановлення факту належності ОСОБА_2 державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 474201, виданого 07.02.2001 року.
В обґрунтування зазначених в заяві вимог ОСОБА_1 зазначив, що 07.02.2001 року ОСОБА_2 отримав державний акт серії Р1 № 474201 на право приватної власності на землю. Однак, в зазначеному акті було допущено помилку, а саме прізвище власника замість «Блінников» зазначено невірно «Блинніков». Наявність помилки в написанні прізвища в державному акті зумовило звернення заявника до суду з відповідною заявою. На теперішній час заявник позбавлений можливості отримати новий акт на право приватної власності на землю.
Заявник, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, однак від його представника надійшло клопотання, відповідно до якого він просить справу розглянути за його відсутності, а також за відсутності заявника .
Представник Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, однак від нього на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої він зазначає, що заявлені вимоги визнає в повному обсязі та просить розглянути справу за відсутності заінтересованої особи.
На підставі вищезазначеного суд ухвалює рішення за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою, в порядку передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Як зазначено у ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, суд достовірно встановив такі факти та відповідні їм правовідносини:
З державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 474201, виданого 13.08.2001 року на підставі рішення 17 сесії XXIII скликання Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 153 від 07.02.2001 року, вбачається, що «Блиннікову Геннадію Григоровичу» передано на праві приватної власності земельну ділянку площею 1,99 гектарів, розташовану на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно паспорту серії КК № 134975, виданого Кілійським РВ УМВС України в Одеській області 21.12.1998 року, прізвище, ім'я, по батькові, дата народження заявника - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно свідоцтва про народження серії І-ЖД № 283369, виданого Приморською сільською радою Кілійського району Одеської області 17.03.1972 року, «Блинников Геннадий Григорьевич» (рос.) народився 05.03.1972 року, його батьками записані «Блинников Григорий Панкратьевич» (рос.) та «Блинникова Федосья Степановна» (рос.), про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено актовий запис за № 13.
Відповідно довідки № 65 від 09.02.2018 року, виданої Приморською сільською радою Кілійського району Одеської області, державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 474201, виготовлений на ім'я ОСОБА_3, дійсно виданий ОСОБА_2. На даний момент виправити помилку і видати новий акт немає можливості, оскільки видача державних актів на землю припинена з 2013 року.
У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
В п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, розглядаються в судовому порядку, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення.
У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2013 року Закону України «Про Державний земельний кадастр», постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 «про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» та відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме органом державної реєстрації прав.
Тому, з 01.01.2013 року органи Держземагентства позбавлені повноважень щодо реєстрації прав власності та користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникнення права власності на нерухоме майно підтверджується свідоцтвом про право власності і видається, зокрема, фізичним чи юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
На підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 9 вересня 2013 року № 537 втратила чинність Інструкція про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затверджена наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року № 325, якою було врегульовано, серед іншого, питання видачі нового державного акта взамін зіпсованого.
Оскільки заявник позбавлений можливості в позасудовому порядку виправити допущену помилку, суд вважає, що право власника землі підлягає судовому захисту, шляхом встановлення факту, що має юридичне значення, за правилами окремого провадження.
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищезазначене, а також зважаючи не те, що заявник дійсно позбавлений змоги в повній мірі користуватися та розпоряджатися своїм майном через неправильність запису у правовстановлюючому документі, а також на відсутність можливості в позасудовому порядку внести виправлення до правовстановлюючого документу, суд вважає заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 12,13,18,76-81, 263-265,293-294, 315-316ЦПК України, -
Заяву задовольнити в повному обсязі.
Встановити факт належності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 474201, виданого 13.08.2001 року на підставі рішення 17 сесії XXIII скликання Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області № 153 від 07.02.2001 року на ім'я «Блиннікова Геннадія Григоровича».
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Одеської області.
Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_4