Справа № 361/2870/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:
Брагіна О.Є.
12 квітня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;
за участю секретаря: Горяінова Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року (прийнята в порядку письмового провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Начальника територіального сервісного центру №3243 МВС України в Київській області Чижа Сергія Івановича, Регіонального сервісного центру МВС в Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2017 року, ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Начальника територіального сервісного центру №3243 МВС України в Київській області Чижа Сергія Івановича, Регіонального сервісного центру МВС в Київській області про зобов'язання вчинити певні дії, а саме зобов'язання начальника територіального сервісного центру №3243 Чижа С.І. провести державну перереєстрацію належного йому автомобіля ГАЗ 5312, номерний знак НОМЕР_1, видавши відповідні документи на транспортний засіб.
В подальшому, 23.08.2017 р., заявлені вимоги змінив, просив суд визнати протиправною відмову начальника територіального сервісного центру №3243 Чижа С.І. у проведенні перереєстрації належного позивачу транспортного засобу- автомобіля ГАЗ 5312, д.н НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3 та зобов'язати його провести державну перереєстрацію вказаного автомобіля, видавши відповідні документи на цей транспортний засіб.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову начальника територіального сервісного центру №3243 Чижа Сергія Івановича у проведенні перереєстрації належного ОСОБА_2 транспортного засобу- автомобіля ГАЗ 5312, д.н НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3.
У задоволенні решти позовних вимог -, відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до п.13 ст.10 КАС України, суд під час розгляду справи в судовому засіданні здійснює повне фіксування його перебігу за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу, крім випадків, визначених цим Кодексом. Порядок такого фіксування встановлюється цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.229 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
За наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.2 ст.313 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.
Згідно ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 є власником автомобіля марки ГАЗ 5312, д.н.з. НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, який придбав 17.04.2014 р. у гр. ОСОБА_4, про що йому було видано довідку-рахунок №410404 ТОВ «Глобал Авто».
У зв'язку із втратою документів на вказаний автомобіль, він звернувся до територіального сервісного центру №3243 в м. Бровари Київської області із заявою про його перереєстрацію за місцем свого проживання.
За правилами абз.1 п.15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), в процесі зняття з обліку автомобіля було проведено огляд транспортного засобу фахівцем служби МВС, який встановив, що номерна табличка з ідентифікаційним номером шасі НОМЕР_2 має ознаки перезакріплення.
Беручи до уваги висновок експерта від 11.05.2016 р. №10/106/1404, відповідач дійшов висновку, що у даному випадку наявні ознаки фальсифікації державного номерного знака, тому у проведені реєстраційних дій було відмовлено.
Вважаючи відмову у державній перереєстрації автомобіля протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову цінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Надаючи правової оцінки спірним відносинам, суд врахував таке: правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII.
Статтею 34 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків встановлюється «Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі - Порядок №1388).
Цей Порядок є обов'язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов'язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.
Пунктом 3 Порядку №1388 передбачено, що державна реєстрація транспортних засобів проводиться територіальними органами з надання сервісних послуг МВС (далі - сервісні центри МВС) з метою здійснення контролю за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів, правил і нормативів, дотриманням законодавства, що визначає порядок сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), використанням транспортних засобів в умовах воєнного і надзвичайного стану, а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій. Державний облік зареєстрованих транспортних засобів передбачає реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання і передачу інформації про такі засоби та відомостей про їх власників, які вносяться до Єдиного державного реєстру МВС. Порядок ведення Єдиного державного реєстру затверджується МВС.
Виходячи з самостійно обраного позивачем способу захисту порушеного права, позивач просить суд зобов'язати відповідача провести державну перереєстрацію автомобіля марки ГАЗ 5312, д.н.з. НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, за ОСОБА_2
При цьому, процедура проведення державної реєстрації автомобіля визначена в п. 8 Порядку №1388 (в редакції від 25.12.2013), яким передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України «Про дорожній рух»).
Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу; акт про проведений аукціон або постанова та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, видані органом державної виконавчої служби.
Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. Переобладнання (крім переобладнання для роботи на газових паливах), відчуження, передача права користування і (або) розпорядження придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах Державтоінспеції, не допускається.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.
На підставі вище зазначеного, колегією суддів встановлено, відсутність доказів, які б підтверджували факт звернення позивача з заявою про перереєстрацію ТЗ, в задоволенні якої суб'єктом владних повноважень було відмовлено.
Крім того, позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу виконання ОСОБА_2 вимог п.8 Порядку №1388.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем в порушення вимог ч.1 ст.71 КАС України (редакція чинна на момент винесення рішення у справі), не доведено наявність порушеного права та обґрунтованості заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести державну перереєстрацію належного йому автомобіля, видавши реєстраційні документи на цей транспортний засіб.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправною відмови начальника територіального сервісного центру №3243 Чижа С.І. у проведенні перереєстрації належного позивачу транспортного засобу- автомобіля ГАЗ 5312, д.н НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, колегія суддів зазначає наступне.
Так, зазначена вимога є обґрунтованою та такою, яка найшла своє підтвердження в процесі розгляду справи.
Так, як слідує із письмових заперечень відповідача, останній мотивував свою бездіяльність по непроведенню реєстраційних дій тим, що табличка з ідентифікаційним номером шасі на автомашині позивача має ознаки фальсифікації у зв'язку з чим, з посиланням на абз.3 п.40 Порядку вважає, що транспортний засіб не підлягає перереєстрації.
Згідно абз.3 п.40 Порядку №1388 передбачено алгоритм дій уповноважених осіб сервісних центрів МВС у разі встановлення факту знищення, фальсифікації або підроблення ідентифікаційних номерів складових частин транспортних засобів, виявлення транспортних засобів, зареєстрованих (перереєстрованих), знятих з обліку в уповноважених органах МВС, у тому числі тимчасово, за фіктивними чи підробленими документами або таких, що розшукуються правоохоронними органами України у зв'язку з незаконним заволодінням. Відповідальні особи центрів МВС оформлюють в установленому порядку необхідні документи, скасовують державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку транспортних засобів і передають усі відповідні документи та за наявності транспортні засоби до відповідного органу досудового розслідування.
Колегія суддів звертає увагу на постанву слідчого СВ Броварського відділу поліції ГУ НП в Київській області Жирнова М.М. від 18.06.2016 р. кримінальне провадження, яке було внесено до ЄРДР 12.05.2016 р. №12016110130001764 закрите.
В мотивувальній частині постанови посадової особи органу досудового розслідування вказано, що 25.05.2016 р. була винесена постанова про призначення судово-трасологічної експертизи, згідно висновку якої встановлено, що ідентифікаційні позначення на номерні таблички автомобіля марки ГАЗ-5312, д.н.НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 будь-яким змінам не піддавалися та відповідає заводським технічним нормам, тому відмову начальника територіального сервісного центру №3243 Чижа С.І. у проведенні перереєстрації належного позивачу транспортного засобу- автомобіля ГАЗ 5312, д.н НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, номер двигуна НОМЕР_3, колегія суддів визнає протиправною.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 229, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС в Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення судового рішення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 17 квітня 2018 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
В.А. Твердохліб