Рішення набрало чинності "___"_________20____р. Справа № 665/1711/17
"06" березня 2018 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:
головуючої судді - Пилипенко І.О.,
за участю секретаря судового засідання - Ткаченко Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чаплинської селищної ради Херсонської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на нерухоме майно, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чаплинської селищної ради Херсонської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 01 березня 1994 року було задоволено її позовні вимоги до ОСОБА_6 про розділ спільної власності подружжя, та визнано за нею право власності на 45/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1
У 2015 році вона довідалася, що ОСОБА_6 на підставі рішення виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №169 від 11.08.1995 року, отримав у власність земельну ділянку, розміром 0.14 га., для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1
Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 01.03.2016 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Чаплинської селищної ради Херсонської області та визнано недійсним рішення виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №169 від 11.08.1995 року та від 12.01.1996 року та визнано недійним Державний акт на право власності на землю, серії НОМЕР_2, відповідно до яких ОСОБА_6 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.14 га, в межах згідно з планом, для обслуговування житлового будинку в АДРЕСА_2
Звернувшись до державного реєстратора прав на нерухоме майно Чаплинської РДА, з метою скасування реєстрації права ОСОБА_6 на земельну ділянку, отримала відмову у скасуванні запису про реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на земельну ділянку, оскільки документ який визнано судом недійсним було втрачено та замість нього видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Вказує, що оскільки їй належить 45/100 частин житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_3 то реєстрація за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_3, права власності на земельну ділянку надану для обслуговування цього будинку, обмежує її право щодо вільного володіння майном та суперечить нормам ст.. 377 ЦК України та вимогам ст.. 120 ЗК України, які закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.
Посилаючись на те, що свідоцтво про право власності яким було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0.14 га. розташовану по АДРЕСА_3 за ОСОБА_6, порушує її право на отримання частини земельної ділянки, пропорційно частці у праві спільної часткової власності, для обслуговування житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, просила суд скасувати свідоцтво про право власності, серії НОМЕР_3, індексний номер 21374309, видане Реєстраційною службою Чаплинського районного управління юстиції Херсонської області від 07.05.2014 року, на підставі якого земельна ділянка, площею 0.14 га, розташована по АДРЕСА_4 на праві власності належала ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Також просить суд визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки, призначеної для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 кадастровий номер НОМЕР_4
В судовому засіданні позивач повністю підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд їх задовольнити. Суду додатково пояснила, що згідно рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 01.03.1994 року їй передано на праві власності 45/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 Разом з тим, після постановлення рішення, іншому співвласнику на підставі рішення Чаплинської селищної ради було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, за яким він набув право власності на всю земельну ділянку, що виділялася для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_5 Звертаючись з позовом про визнання Державного акту недійсним та визнання відповідно і недійсним рішення Чаплинської селищної ради, вона не знала, про те, що взамін утраченого державного акта, ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Лише звернувшись до реєстратора дізналася про вказане свідоцтво та звернулася до суду з даним позовом.
Представник відповідача Чаплинської селищної ради в судове засідання не з'явився, подав заяву про визнання вимог позивача та просив здійснити розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнала повністю та не заперечувала проти задоволення позову.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У зв'язку з викладеним, враховуючи визнання відповідачем ОСОБА_3 позову, що не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, дослідивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 01.03.1994 року ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності було виділено 53/100 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 У свою чергу ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності було виділено 47/100 частини житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 Зобов'язано ОСОБА_7 сплатити вартість частки, що перевищувала частку ОСОБА_6
Як встановлено судом, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_2, зареєстрованого 17.01.1996 року, виданого на підставі рішення виконкому Чаплинської селищної ради від 11.08.1995 року №169 та рішення сесії Чаплинської селищної ради від 12.01.1996 року ОСОБА_6 набув право власності на земельну ділянку, площею 0.14 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_6
З рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 01.03.2016 року вбачається, що позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чаплинської селищної ради Херсонської області про визнання рішення селищної ради і державного акту на право власності на землю недійсним. За результатами розгляду справи, було ухвалено рішення №665/229/16-ц, яким вимоги позивача було задоволено у повному обсязі, визнано недійсним рішення виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №169 від 11.08.1995 року та від 12.01.1996 року, відповідно до якого ОСОБА_6 передану у приватну власність земельну ділянку площею 0.14 га., в межах згідно з планом, яка розташована на території Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області для обслуговування житлового будинку; та визнано недійсним Державний акт на право власності на землю, серії НОМЕР_2, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №29 від 17 січня 1996 року.
В силу вимог ст.. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З вказаного вище рішення суду, вбачається, що розглядаючи справу про визнання недійсним рішення Чаплинської селищної ради та Державного акту, судом було встановлено, що передача у власність ОСОБА_6 присадибної ділянки, що виділялася для обслуговування будинку по АДРЕСА_3 порушила право позивача ОСОБА_1 на володіння частиною цієї ділянки, пропорційно частки у праві власності на житловий будинок, через що суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та захист права позивачки.
Зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серії НОМЕР_3, індексний номер 21374309 від 07.05.2014 року вбачається, що 07 травня 2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_7 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, за ОСОБА_6. Вказане свідоцтво було видано на заміну державного акту на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_2, виданого 17.01.1996 року, Чаплинською селищною радою Чаплинського району Херсонської області.
Відповідно до рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову у скасуванні від 26.07.2016 року №30629361, ОСОБА_1 19.07.2016 року звернулася до державного реєстратора із заявою про скасування запису про реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_6, однак у зв'язку з тим, що Державний акт, який було судовим рішенням визнано недійсним на даний час втрачено, взамін видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
При цьому слід враховувати, що норма статті 30 ЗК Української РСР (1990 року), в імперативній формі передбачала автоматичний перехід права власності на земельну ділянку у разі переходу права власності на будівлю і споруду.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_8 на підставі рішення суду від 01.03.1994 року набула право власності на нерухоме майно - 53/100 частини житлового будинку АДРЕСА_8
Рішення органу місцевого самоврядування - Чаплинської селищної ради, на підставі якого ОСОБА_6 отримав відповідний акт на право власності на земельну ділянку було винесено 1995 року, без урахування переходу права власності на частину житлового будинку до позивача та в подальшому дане рішення визнано недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої ст.. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Як встановлено судом, рішенням суду від 01.03.2016 року визнано недійсним Державний акт на право власності на землю, серії НОМЕР_2, який був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №29 від 17 січня 1996 року та на підставі якого було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_7 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд, за ОСОБА_6. Враховуючи те, що вказане свідоцтво було видано на заміну державного акту на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_2, то рішення суду про задоволення позову про визнання недійсними державного акту у свою чергу є підставою для визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане на підставі цього акту та підставою для скасування державної реєстрації речового права, яке виникло на підставі недійсного свідоцтва.
У свою чергу частиною першою статті 356 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до статей 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 цього Кодексу.
Аналогічне положення закріплено в частині третій статті 88 ЗК України.
Частиною першою цієї статті передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
За нормою статті 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку, виникає, зокрема, при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; при прийнятті спадщини або за рішенням суду.
Ч.1, 4 статті 88 ЗК України передбачено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку, учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Як встановлено судом, на підставі рішення суду було здійснено поділ спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з виділенням позивачу 53/100 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_9 Тому саме між цими суб'єктами цивільних правовідносин виникли права та обов'язки, і саме від ОСОБА_6 мало перейти право користування земельною ділянкою у порядку статті 120 ЗК України пропорційно частці у праві власності на житловий будинок. Однак виконавчий комітет Чаплинської селищної ради Херсонської області, встановивши, що частина житлового будинку відчужена на користь ОСОБА_1 та остання відповідно набула право власності на виділену їй частку житлового будинку, належним чином не дослідили зміст цього рішення, не з'ясували чи має попередній власник право на виділення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та чи перейшло право на земельну ділянку новому власнику частини житлового будинку.
За правилом частини другої статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічну норму містила і стаття 30 ЗК України 1990 року. При відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості, слід брати до уваги вимоги частини четвертої статті 120 ЗК України, яка передбачала, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі та споруди.
Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю та споруди, на якій вони розміщені.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.
При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України в поєднанні з нормою статті 125 цього Кодексу слід виходити з того, що в разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Разом з тим відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватись до майнових прав на майно (зокрема до права користування земельною ділянкою).
Відтак право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п'ята статті 319 ЦК України).
Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Виходячи з того, що володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, між сторонами у добровільному порядку не визначено; до вирішення судом спору між співвласниками житлового будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався, суд при визначенні частини спільної ділянки, право користування якою має позивач, вважає необхідним виходити з розміру її частки у житловому будинку, господарських будівель та споруд, яка становить 53/100 частин всього домоволодіння.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом скасування свідоцтва про право власності на земельні ділянку за ОСОБА_6 та визнання за нею права власності на частину цієї земельної ділянки, пропорційно частці у праві на житловий будинок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати свідоцтво про право власності, серії НОМЕР_3, індексний номер 21374309, видане Реєстраційною службою Чаплинського районного управління юстиції Херсонської області від 07.05.2014 року, на підставі якого земельна ділянка, площею 0.14 га, розташована по АДРЕСА_4 на праві власності належала ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на 1/2 частину земельної ділянки, призначеної для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_3 кадастровий номер НОМЕР_4
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Пилипенко