Іменем України
Київ
12 квітня 2018 року
справа №817/270/17
адміністративне провадження №К/9901/4972/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Олендера І.Я., Юрченко В.П.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року у складі судді Сала А.Б. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у складі колегії суддів Охрамчук І.Г., Капустинського М.М., Моніча Б.С. у справі № 817/270/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДН Класик» до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДН Класик» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненської області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкових повідомлень - рішень від 15 листопада 2016 року №0003881401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 529 748 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 101 276 грн, №0001601302, яким визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у сумі 3142 грн 09 коп. основного платежу та нарахована пені у сумі 391 грн 28 коп., від 17 листопада 2016 року №0001591302, яким застосована штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн, від 15 листопада 2016 року №0003901401, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 170 грн, з мотивів протиправності їх прийняття податковим органом.
18 травня 2017 року постановою Рівненського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 23 листопада 2017 року ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов Товариства задоволений частково, внаслідок чого визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 15 листопада 2016 року №0003881401 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 355 947 грн в тому числі 294 791 грн основного зобов'язання та 61 156 грн штрафних санкцій. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вважають відсутнім податкове правопорушення, яке покладено податковим органом в основу прийняття спірного податкового повідомлення - рішення.
13 грудня 2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Рівненської області подана касаційна скарга, яка передана до Верховного Суду 28 грудня 2017 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог Товариства відмовити повністю. Відповідач доводить, що Товариством при визначені податку на прибуток включені до витрат будівельні матеріали списані на капітальний ремонт основних засобів, які відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» повинні збільшувати їх первісну вартість.
3 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу податкового органу залишено без руху.
17 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 817/270/17 з Рівненського окружного адміністративного суду.
31 січня 2018 року справа № 817/270/17 надійшла до Верховного Суду.
5 лютого 2018 року позивачем поданий відзив на касаційну скаргу податкового органу, яким Товариство просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Позивач доводить, що реконструкція цеху на останню дату періоду, що підлягав перевірці не завершена, акт приймання-передачі Товариство не складало, відповідно витрати по будівельних матеріалах, які обліковувалися в складі витрат по незавершеному виробництву, не зменшили об'єкт оподаткування, що не вплинуло на собівартість реалізованих товарів, а відповідно не могло вплинути на фінансовий результат діяльності Товариства.
Розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2016 року №0003881401 прийняте податковим органом згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту від 1 листопада 2016 року № 258/17-00-14-01/36714492 планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 30 червня 2016 року.
Витрати на загальну суму 1 637 727,00 грн понесені Товариством у зв'язку із реконструкцією квасилозасолочного цеху під цех з виготовлення кондитерських виробів та продуктів харчування на вул. Семидубській, 87 у м. Дубно. В бухгалтерському обліку такі операції відображено Дт 805 «Витрати будівельних матеріалів» Кт 205 «Запасні частини»; Дт 23 «Виробництво» Кт 805 «Витрати будівельних матеріалів».
Як установили суди попередніх інстанцій, витрати, пов'язані з реконструкцією об'єкту (впродовж її проведення) основних засобів помилково формувалися Товариством на рахунку 23 «Виробництво», який у відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг), при цьому це порушення не вплинуло на визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, що також підтверджено експертним висновком.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що саме по собі порушення Товариством правил бухгалтерського обліку не доводить порушення формування витрат і, як наслідок, не впливає на визначення об'єкту оподаткування для обчислення податку на прибуток.
Пунктом 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. До яких, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, належать Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 року № 92 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509), та Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України 30 листопада 1999 року № 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №892/4285), є нормативно-правовими актами в розумінні статті 117 Конституції України, підлягають застосуванню, як джерело права відповідно до положень статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінюючи віднесення витрат податковий орган виходив із того, що первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта, що за загальним правилом цілком узгоджується із положеннями пункту 14 Стандарту 7.
Разом із тим, реалізація положення цього пункту можлива після закінчення реконструкції (у межах спірних відносин) та належного оформлення цього юридичного факту.
Податкове правопорушення, на думку податкового органу, полягає у віднесенні позивачем вартості будівельних матеріалів задіяних в реконструкції цеху до складу витрат, які безпосередньо впливають на визначення об'єкта оподаткування. При цьому віднесення вартості придбаних будівельних матеріалів до собівартості готової продукції податковим органом не доведено. Позивач у відзиві вказав на те, що до собівартості товару (виробничої) вартість будівельних матеріалів не віднесена, що спростовує висновок податкового органу про включення сум вартості будівельних матеріалів до витрат. Під час перевірки дослідження рахунку 26 «Готова продукція» податковим органом не здійснювалось.
Суд вважає, що сам факт порушення відображення операцій в бухгалтерського обліку та нормативне закріплення підстав збільшення вартості основних засобів не доводить склад податкового правопорушення щодо завищення витрат, як одного із елементів визначення бази оподаткування податком на прибуток.
Суд не приймає посилання податкового органу на Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561, оскільки вони не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, мають рекомендаційний характер, не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України.
Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненської області залишити без задоволення.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2013 року у справі № 817/270/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.Я.Олендер
В.П. Юрченко