Головуючий суду 1 інстанції - Фастовец В.М.
Доповідач -Єрмаков Ю.В.
Справа № 415/989/18
Провадження № 22ц/782/206/18
10 квітня 2018 року м. Сєвєродонецьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі головуючого Єрмакова Ю.В.,
суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,
за участю секретаря Єгорової О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Луганської області у м. Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє через представника ОСОБА_3 на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області (ухвалене суддею Фастовец В.М. в залі судових засідань в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області в місті Лисичанськ Луганської області) від 13 лютого 2018 року в цивільній справі за поданням державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області Бодіної Олени Анатоліївни, погоджене із начальником Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області Доброрезом В.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2,
У лютому 2018 року Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
В обґрунтування подання державним виконавцем зазначено, що на виконанні у Лисичанському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу на загальну суму 465 901,34 грн. на підставі виконавчого напису НМІ 007584 від 26.10.2017 року виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А.
Державний виконавець, відповідно до ст. 18 п. 14 Закону України «Про виконавче провадження», неодноразово викликав боржника до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби, але боржник жодного разу не з'явився та зобов'язань, покладених на нього виконавчим написом виконано не було. В поданні зазначено, що були проведені виконавчі дії щодо встановлення майнового стану боржника з метою виконання виконавчого напису, здійснено вихід за місцем проживання боржника та встановлено, що боржника не було дома та перевірити наявність майна боржника не було можливим, про що складено акт державного виконавця від 05.02.2018 року. У зв'язку з викладеним, державний виконавець просив суд задовольнити подання про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України.
Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 13 лютого 2018 року подання держаного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Бодіної Олени Анатоліївни задоволено. Суд тимчасово обмежив громадянку України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, іден. номер НОМЕР_1, у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання зобов'язань, покладених на підставі виконавчого напису НМІ 007584 від 26.10.2017 року, виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу на загальну суму 465 901,34 грн.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі скаржник зазначив, що судом першої інстанції безпідставно зроблено висновки щодо ухилення її від виконання покладеного на неї на підставі виконавчого напису обов'язку про стягнення заборгованості, що порушує право її на свободу пересування.
Також, скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при розгляді подання ВДВС не встановлено та не досліджено жодної обставини щодо належного виклику боржника до міського відділу Державної виконавчої служби, надіслання та отримання нею постанови про відкриття виконавчого провадження та факту ухилення нею, як боржником зобов'язань перед стягувачем. Просить суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги постановити ухвалу, якою скасувати ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 13 квітня 2018 року №415/989/18-ц про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України громадянина та відмовити в задоволенні подання про обмеження виїзду.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 підтримали свою апеляційну скаргу.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, скаржника та його представника, державного виконавця, представника ПАТ КБ «Приватбанк», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Постановляючи ухвалу від 13 лютого 2018 року про задоволення подання державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем доведено обізнаність ОСОБА_2 щодо наявності відкритого виконавчого провадження та зобов'язань, покладених на підставі виконавчого напису НМІ 007584 від 26.10.2017 року, виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу на загальну суму 465 901,34 грн., не виконує.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить встановленим по справі обставинам та вимогам закону, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що постановою головного державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Лисичанського міського управління юстиції від 23.01.2018 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу на загальну суму 465 901,34 грн.
Відповідно до ст.441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосовано судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
З аналізу вказаної статті вбачається, що застосування такого заходу, як тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, є правом суду, з урахуванням всіх обставин, які свідчать про ухилення боржника від виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно і свою власну. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» («Gochev v. Bulgaria» від 26.11.2009) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом (принаймні в останній інстанції) з метою з'ясування доцільності його подальшого застосування, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
У справі «Хлюстов проти Росії» («Khlyustov v. Russia» від 11.07.2013) ЄСПЛ застосував указані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв'язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст.2 Протоколу №4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв'язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.
Застосовуючи зазначені стандарти до цієї справи, апеляційний суд звертає увагу на те, що стаття 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачає можливість тимчасового обмеження права громадянина України, який має паспорт, на виїзд за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання таких зобов'язань. Тобто Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань та/або судового рішення, а за ухилення від їх виконання. При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов'язків. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до ст. 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках:
- якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України (п. 2);
- якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов'язань (п. 5);
- якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі (п. 8).
Крім того, ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що
копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Однак, матеріали справи не містять відомостей про належне виконання державним виконавцем положень ст. 28 ЗУ « Про виконавче провадження», а саме направлення ОСОБА_2 копії постанови про відкриття виконавчого провадження, також відсутні докази отримання постанови про відкриття виконавчого провадження боржником та відсутні докази, що ОСОБА_2 була обізнана щодо наявності такої постанови.
В апеляційній інстанції державний виконавець пояснила, що після відкриття виконавчого провадження (23.01.2018 року), вона 05.02.2018 року відвідала боржника за місцем її мешкання, ОСОБА_2 була дома відсутня, чоловік надав інформацію, що його дружину забрала швидка до лікарні. Зазначені обставини, на думку державного виконавця, свідчать про ухилення боржником від виконання обов'язків перед ПАТ КБ «Приватбанк».
Тобто, подання головного державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України мотивоване тим, що державним виконавцем було вчинено ряд заходів, спрямованих на примусове виконання зобов'язань перед стягувачем, які не дали результатів.
Проте, судова колегія з урахуванням встановлених вище обставин доходить висновку про те, що державним виконавцем при зверненні до суду із поданням, не надано доказів того, що боржника у визначеному законом порядку було повідомлено про відкриття виконавчого провадження та вона була обізнана щодо наявності такої постанови. Дані, які б давали можливість зробити висновок про те, що боржник дійсно ухиляється від виконання зобов'язань, також відсутні. Відсутні також і виклики боржника до виконавчої служби, на що посилався державний виконавець при зверненні з вказаним поданням.
На вказані обставини суд уваги не звернув, виконавче провадження не досліджував, аналізу наданих доказів щодо обґрунтування подання про застосування до ОСОБА_2 такого заходу, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України в даному конкретному випадку, не зробив, не врахував практики ЄСПЛ щодо виправданості такого заходу, з урахуванням того, що такий захід, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
За таких підстав, колегія суддів судової палати вважає, що доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, у зв'язку з чим, постановлена ухвала підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в задоволенні подання державного виконавця Лисичанського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції про тимчасове обмеження виїзду за межі України громадянки ОСОБА_2.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, який було сплачено при подані апеляційної скарги скаржником у розмірі 352, 40 грн. підлягає стягненню з Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області на користь скаржника.
Враховуючи наведене та керуючись ст.268,365, 382, 381, 383, 384, 386, 441 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє через представника ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 13 лютого 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні подання державного виконавця Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області Бодіної Олени Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 352, 40 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: