справа № 489/6249/17
кримінальне провадження
№1-кп/489/284/18
Іменем України
12 квітня 2018 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва кримінальне провадження на підставі обвинувального акта за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Сигдаш, район Масалли, Республіки Азербайджан, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
перекладача ОСОБА_6
встановив:
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник заявили клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або будь-який інший запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
В обґрунтування клопотання вказали, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання та роботи, цивільну дружину та на утриманні двох малолітніх дітей, від органів досудового розслідування не переховувався та особисто прибув до відділу поліції, де його було затримано, а ризики, на які вказує прокурор в своїх клопотаннях про продовження тримання під вартою, необґрунтовані та недоведені.
Прокурор просив в задоволенні клопотання відмовити, так як обвинуваченим та захистом нових доказів на обґрунтування свого клопотання, суду не надано. Судовий розгляд кримінального провадження триває і судом не досліджено всіх доказів, а тому з урахуванням існуючих ризиків, які були доведені перед судом, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дійшов наступного.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, в п.103 справи «Анатолій Руденко проти України» (заява № 50264/08) Європейський суд з прав людини вказав, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26.02.2018 обвинуваченому продовжено строк тримання під вартою до 26.04.2018.
Продовжуючи строк тримання під вартою суд надавав оцінку доводам обох сторін про доцільність застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зміни його більш м'який запобіжний захід.
На теперішній час, з огляду на особистість обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, тяжкість злочину в якому він обвинувачується в даному кримінальному провадженні, відсутність в нього міцних соціальних зв'язків та постійного місця проживання, оскільки за місцем реєстрації не проживає, ризики переховування обвинуваченого від суду та вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не змінилися та не зменшилися, а тому на думку суду їм неможливо запобігти при вжитті більш м'яких запобіжних заходів, передбачених КПК України, а відтак підстави для задоволення клопотання відсутні.
Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд -
постановив:
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про застосування більш м'якого запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1