справа №2а-910/09р.
08 грудня 2009 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді: Городничої В.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради про признання дій посадових осіб незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, -
15 липня 2009 року позивачка звернулась до суду із позовом до Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради про признання дій посадових осіб незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення. В обґрунтування свої вимог зазначила, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АВС першої категорії, інвалідом третьої групи у зв'язку з чим користується всіма правами й пільгами, передбаченими діючим законодавством для цієї категорії осіб, а тому, відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», їй передбачені щорічні виплати на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Проте відповідачем, всупереч вимогам Конституції України та ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», були виплачено на користь позивачки, значно занижені суми компенсації на оздоровлення без врахування встановленого на території України розміру мінімальної заробітної плати.
Однак, коли вона звернулась до відповідача з заявою про виплату допомоги у встановленому розмірі відповідно до рішення КСУ, йому було відмовлено.
Враховуючи зазначене в неї не залишалось іншої можливості поновлення своїх прав як звернення з даним позовом до суду.
Просила визнати дії відповідача щодо нарахування щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними та стягнути з відповідача на її користь недоотриману суму допомоги за 2005-2009 роки в розмірі 8538,50 грн.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. В обґрунтування своїх вимог посилалась на обставини зазначені в позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача не визнала позовні вимоги, заперечувала проти їх задоволення. В обґрунтування своєї позиції посилалась на обставини зазначені в заперечення на позов. Суду пояснила, що всі виплати відповідачем провадились відповідно до діючого законодавства. Окрім того зазначила, що вони не є належним відповідачем а у позивача сплинув строк звернення до суду.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії /а.с. 6/, у зв'язку з чим відповідно до п. 4 ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право як інвалід третьої групи /а.с. 7-8/ на щорічну допомогу на оздоровлення, що виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати допомоги. Однак відповідачем було відмовлено позивачці в перерахунку пенсії згідно до п. 4 ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /а.с. 9/.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідам третьої групи виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (п. 7 ч. 4 ст. 48 Закону ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Відносно Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік», яким було внесено зміни до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то в цьому випадку вірним буде застосування висновків рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року, якими було встановлено, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони. Однак на момент виплати позивачці допомоги 15 травня 2008 року, зазначеного рішення ще не існувало, тому і застосовуватись воно не може.
Що ж стосується позовних вимог відносно стягнення з відповідача на користь позивачки коштів на оздоровлення за 2005-2007 роки, то суд вважає, що в даній частині позивачкою було пропущено строки позовної давності згідно ст. 99 КАС України, у зв'язку з чим дані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відносно позовних вимог в частині виплати коштів на оздоровлення за 2009 рік суд вважає, що в задоволенні цієї вимоги необхідно відмовити, оскільки в даний час діючим законодавством (а саме - ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в діючій редакції) визначено інший порядок виплати коштів на оздоровлення (в даному випадку зазначений порядок визначається КМУ).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 152 Конституції України, ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішенням КСУ від 22 травня 2008 року, ст. ст. 7, 8, 11, 17, 70, 86, 99, 104, 158, 159, 160-163 КАС України, суд, -
В задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради про признання дій посадових осіб незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення - відмовити.
Постанова може бути оскаржена у адміністративний апеляційний суд Дніпропетровської області через суд Ленінського району м. Дніпропетровська у порядку подання заяви про це протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови суду і подання апеляційної скарги протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження якщо заяву про це не було подано; якщо була подана заява про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, то постанова набирає законної сили після закінчення цього строку; якщо подана апеляційна скарга, то постанова суду набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Суддя В.С. Городнича